Це не АЦ Щастя
Я знову прокидаюсь, притиснутий до вікна. За склом прорізаються залишки того, що не встиг поїсти туман. Вкриті вологою поверхні повільно розчиняються, змішуючи світ у єдиній паровій каші. Помічаючи, як протискаючись крізь скло, вода ластиться до мене, лякаюсь.…
Звільнення приходить із болем у флангах пальців та поперекових хребцях. Легені звикають до постійного очікування гарних новин, тому не помічаєш як крізь трахею наповнюєшся нафтою. Запливаючи далі, ніж будь-коли раніше, відчуваєш примарне світіння янголів. Цього разу ти точно зможеш запам'ятати їх спів
🕊6