Сьогодні вдруге на поверхні Дніпра у Києві. Хвилі, що здіймають катера, нагадують про дитячі літа в Криму. Завдяки цим особливостям архітектури водних поверхонь троєщинського пляжу, отримую ключі до відчуттів, які потрібні мені для схоплення точок концентрації долі. Я повторюватимусь, але лише щоб забути концепцію часу, знайти інший рух

хибні шляхи - паливо моїх снів