Це не АЦ Щастя
Не пускайте мене на Книжковий Арсенал
... та хоч кудись вже не пустіть
(я давно не задовольняв потребу бачити нових людей, та старих людей по новому)
Цього разу одночасно були прочитані “The City & the City” by China Miéville та “Рівне/Ровно (Стіна)” Олександра Ірванця, після чого суспільний простір вже сам норовить розшаруватись і поза меж відповідних текстів. Нехай один твір хоче здаватись детективом, а інший — альтернативною хісторією. Нехай один створювався щоб дослідити сетинг породжений специфічною механікою поділу, тоді як інший задля артикулювання доволі конкретного поділу. Але розмежування міст є тим клеєм, що тримає обидві історії. Цікаво, як перетинаються ці тексти у деталях, чи то через загрозу злиття, чи то рекурсивною згадкою книг про відповідні міста, ба навіть у тому що ховає автор за останньою завісою.
Не беручи до уваги метафоричність поділу у обох творах, ми все ще можемо говорити їх мовою про те як ми сприймаємо місто. Без жодної фантастики, ми й так обділяємо увагою ті деталі міста, з якими не взаємодіємо, й з достатньо вираженою кластеризацією, це перетворюється зі сприйняття одного міста з різних сторін, у сприйняття принципово різних міст, захованих під абстракцією первинного міста. Щоб потрапити у деякі такі підміста, достатньо опинитися у потрібному місці з відповідним настроєм; деякі підміста пульсують, виникаючи у різний час у різних місцях, але наповнюються тими самими людьми; для деяких є потреба у специфічній мові або характерному образі. Іноді маємо розбачити Ровно, щоб розгледіти Рівне.
Не беручи до уваги метафоричність поділу у обох творах, ми все ще можемо говорити їх мовою про те як ми сприймаємо місто. Без жодної фантастики, ми й так обділяємо увагою ті деталі міста, з якими не взаємодіємо, й з достатньо вираженою кластеризацією, це перетворюється зі сприйняття одного міста з різних сторін, у сприйняття принципово різних міст, захованих під абстракцією первинного міста. Щоб потрапити у деякі такі підміста, достатньо опинитися у потрібному місці з відповідним настроєм; деякі підміста пульсують, виникаючи у різний час у різних місцях, але наповнюються тими самими людьми; для деяких є потреба у специфічній мові або характерному образі. Іноді маємо розбачити Ровно, щоб розгледіти Рівне.