Замість злагодженої кампанії бренд отримує зірвані дедлайни, сиве волосся піарника й нуль на виході. Дивишся на це й почуваєшся Майклом з «Офісу»: ніби керуєш процесом, а виходить суцільний мем.

Про це розповідає Богдана Павлишина у нашому блозі.

Маркетингові тренди останніх років співають в унісон: хочете живу аудиторію, біжіть до мікро- й нано-інфлюенсерів. В українських реаліях ця красива теорія зустрічається з продакшеном і програє.

Спершу задача, потім інструмент.
До мікро-блогерів ідемо, коли:
• Продукт нішевий і влучає точно в аудиторію конкретного блогера: крафтова кава, натуральна косметика, вузьке хобі.
• Треба перевірити гіпотезу чи обкатати новий продукт перед великим лончем, без зайвого ризику.
• Потрібен UGC: розпакування, чесні огляди, Reels під різними кутами, які потім підуть у таргет або в офіційні соцмережі.

До великих звертаємось із протилежного боку, коли:
• Потрібна швидкість і сервіс: статистика за п'ять хвилин, а не за два тижні, договір через ФОП, робота за чітким ТЗ.
• Команда фізично не витягує десятки дрібних інтеграцій одночасно.
• Потрібен резонанс: гучний лонч чи швидке підняття впізнаваності, де одне велике висловлювання важить більше за тридцять тихих.

Продовження тут: https://shorturl.at/2pacO

Підбірку останніх статей залишили у коментарях 💕