Раніше здавалося, що зйомка реклами виглядала приблизно так: сіли, накреативили, зняли — і поїхали.

Особливо ролики 90-х та нульових — відчувалися як щось рандомне. Але навіть тоді нічого не було випадковим.

Реклама на нас діяла, просто непомітно. Головна ідея — змусити людину відчути, а не просто зрозуміти.

Як це зробити, пояснюємо на курсі Creative Direction:

— Реклама за замовчуванням дратує, бо забирає час. І єдиний шанс її «додивитись» — це емоція.

— Емоційне запамʼятовується швидше. Раціональне треба повторити кілька разів, емоція — «прилипає» майже одразу.
Наприклад: реклама Fiat виглядає дуже логічною та не запам’ятовується на фоні інших, але на той час вона могла спрацювати завдяки розміщенню на телебаченні.

— Бренд не пояснюється, він відчувається. І якщо емоція зібрана правильно — вона автоматично прив’язується до продукту.

Ми більше не дивимося телебачення так, як раніше, а увага скоротилася до перших 5–10 секунд.

З FOMO так само, раніше ми боялися пропустити важливе через нестачу інформації, а зараз — через її надлишок.

Як і 20–30 років тому, перемагає не той, хто більше пояснює, а той, хто точніше потрапляє у відчуття. Тому реклама з 90-х досі сидить у голові.

І останній інструмент, про який згадаємо:

#5 Гіперболізація

Philips — один із брендів, який активно використовував перебільшення, щоб показати масштаб і ефект від продукту.

З часом цей прийом тільки посилився разом із розвитком редакторів.

До речі, чи памʼятаєте, у якому році з’явився Photoshop?

100 000 $ донатів у 90-х — це реально? Продовжуємо згадувати культові програми.

У 1998 році Winamp поставив ціну $10, але без жодних додаткових функцій. Це була підтримка розробників.

Користувачі масово надсилали гроші паперовими чеками. У підсумку — близько $100 000 на місяць, така собі економіка вдячності задовго до Patreon.

Winamp давав відчути себе діджеєм без зайвого перевантаження.

Ще один важливий момент — скіни. Це один із перших продуктів, де зовнішній вигляд створювала спільнота.

На піку — понад 3000 варіантів: від «Klingon» до «Etch-a-Sketch», фактично кастомізація під будь-яку субкультуру.

Тест на олдів: хто пам’ятаєте, що таке Llama’s Ass?

Не будемо також забувати про класику — Solitaire, Minesweeper, 3D Pinball, Hearts.

Ігри, які замінили нам doomscrolling у ті часи, коли ще не було соціальних мереж. І водночас навчили користуватися інтерфейсом.

Сама компанія Microsoft зробила серію роликів про це.

У 90-х якісний контент працював інакше. Як мінімум, його було складніше створити і ще складніше поширити.

Тому, коли з’являлося щось справді круте, воно розходилося через сарафанне радіо: переписувалося на касети, копіювалося на диски, передавалося друзям, знайомим, сім’ям.

Нарешті ділимося плейлістом, який збирали разом з кураторами для вас — Наші 1990-і.

Поділіться своїм улюбленим треком того часу в коментарях і ми додамо його до підбірки 💙