Папа Римський Лев XIV в одному із найбільш фотогенічних місць католицької Європи

Увечері 26 вересня папа римський Лев XIV прилетів до Лурду в рамках апостольського візиту до Франції. Біля гроту Масабьєль очолив молебень, у якому брали участь численні прочани. Перед статуєю Богородиці Лев XIV торкнувся скелі грота, випив воду з джерела і запалив свічку.

Лурд знаходиться біля підніжжя Піренеїв на південному заході Франції. У 1858 році чотирнадцятирічна дочка мельника Бернадетта Субіру розповіла, що в гроті Масабьєль їй багаторазово була Діва Марія. Під час одного з явищ Богородиця назвала себе Непорочним зачаттям. Католицька церква за чотири роки до цього проголосила догмат про Непорочне зачаття, згідно з яким Діва Марія з моменту зачаття була вільна від первородного гріха. Церква визнала лурдські дива справжніми, Бернадетту канонізувала, а Лурд став одним із найбільших місць католицького паломництва, куди особливо часто приїжджають хворі, сподіваючись на зцілення

Ми застрягли в постмодерні.

Ненаситні черниці в середні віки

У середньовічній народній культурі існували історії про нібито ненаситні сексуальні апетити мешканок монастирів. Чудовий приклад цього можна знайти в «Декамероні» Джованні Боккаччо. Перша новела третього дня оповідає про нєкого Мазетто з Лампореккьо, який найнявся садівником у жіночий монастир, вдавши себе німим: він розраховував, що так йому буде простіше спокусити якусь із черниць. Однак він не передбачав, що незабаром роман із ним захочуть крутити абсолютно всі сестри, впевнені, що він нікому нічого не розбалакає. Зрештою бідолаха настільки вибився з сил, що розіграв сцену чудесного зцілення та повернення дару мови завдяки молитвам, заявивши: «Одного півня досить на десяток курей, але й десятим чоловікам навряд чи задовольнити одну таку жінку».

Звідки ж взялися подібні уявлення про черниць? Звичайно, вони приваблювали як класичний «заборонений плід». Але головне треба пам'ятати, що відхід у монастир у ті часи дуже рідко був питанням справжнього покликання. Одних жінок одягали в чернечі шати з волі батьків, інші, молоді вдови, самі бігли за монастирські стіни, щоб уникнути чергового шлюбу з розрахунку, нав'язаного сім'єю, або ж їх просто туди запроторювали насильно. Саме ці жінки опинялися у найважчому становищі: вони приймали обітницю цнотливості без найменшого внутрішнього переконання, при цьому вони чудово розуміли свої бажання і знали, як їх задовольнити.