У серпні 1939 року директор музеїв Франції Жак Жожар провів наймасштабнішу та найтаємнішу операцію з порятунку світового мистецтва. За кілька днів до початку Другої світової війни Лувр раптово закрили для публіки під приводом проведення планового ремонту. Насправді всередині будівлі сотні працівників та волонтерів цілодобово пакували шедеври у дерев'яні ящики. Щоб не привертати уваги німецької розвідки та уникнути паніки серед парижан, цінності вивозили із міста у режимі повної конспірації. Для транспортування використовували звичайні цивільні вантажівки, меблеві фургони та навіть машини швидкої допомоги. Самі вантажі були зашифровані спеціальними кольоровими мітками, що вказують на ступінь їх важливості, а точні маршрути та кінцеві точки знали лише кілька людей. Венеру Мілоську разом з іншими ключовими скарбами таємно доставили до замку Валансе, розташованого в провінції Ендр. Коли німецькі війська увійшли до Парижа і відчинили двері Лувру, вони виявили лише порожні зали та голі рами. Завдяки цій секретній операції Венера Мілоська благополучно пережила роки окупації у французькій глушині.

Нещодавно прочитав, що британський вчитель історії Адріан Таргетт, випадково, під час здачі генетичного тесту (той, що плюється в пробірку і відправляється до Вашингтонського обкому) дізнався, що має спільну мітохондріальну ДНК із знайденою 1903 року в печері Гоф Чеддарською людиною віком 10 тисяч років. Причому Таргетт та його сім'я все життя прожили буквально за 800 метрів від місця знахідки скелета.

Англійський вчитель виявився прямим нащадком мисливця-збирача мезолітичного періоду! звісно, це не зовсім так, у скелетона та педагога спільний материнський предок, тобто просто родичі з різницею приблизно в 300 поколінь.

Ось це я розумію, корінний житель😄

У Києві вперше за майже 800 років знову пролунав дзвін Десятинної церкви (яке новинне речення).

Оригінальний дзвін був втрачений після руйнування Десятинної церкви під час захоплення Києва монголами у 1240 році.

Його фрагмент археологи виявили під час розкопок у 1937 році. Збереглося близько 60% поверхні дзвона, однак були відсутні язик та елементи кріплення.

Відтворити намагалися не лише форму стародавнього дзвона, а й його звучання.
Над проектом працювали історики з України, Нідерландів, Німеччини та Португалії. Сам дзвін відлили на Королівській дзвоноливарні Royal Eijsbouts у Нідерландах.

До речі, можна його побачити до 30 вересня біля Національного музею історії України⚡️