Трохи про конспірологію і екзотичну привабливість давнього Єгипту :)

У 1913 року у низці англомовних газет з'явилася стаття у тому, що у Великого Сфінкса виявлено кілька приміщень храмового характеру. У тексті повідомлялося, що чимала кімната є і всередині голови, і всередині тулуба, а в одному з цих приміщень встановлені маленькі пірамідки. З'явилася й ілюстрація приміщень і проходів усередині статуї, наприклад малюнок із британської газети The Sphere від 27 березня 1913 року. Приміщення назвали святилищами і з посиланням на одного з основоположників єгиптології професора Джорджа Рейснера присвятили їх Сонцю. Стверджувалося, що входів усередину статуї кілька: на голові, ззаду та в області передніх лап.

Сам же професор Рейснер, який нібито відкрив таємні храми, виступив у пресі зі спростуванням цієї новини, заявивши, що взагалі не займався археологічними роботами на Сфінксі і не мав дозволу на це. Все почалося зі статті в журналі Космополітен, для якого Рейснер справді давав коментар про Сфінкса, але й близько не говорив про сенсаційні відкриття та гіпотези, що всередині Сфінкса знаходяться храми, а також могила першого єгипетського фараона Менеса.

Проте, як часто буває, спростування не відклалося у пам'яті громадськості.

Крім зображень із сенсаційної статті, раз у раз з'являються свідчення людей, які побували всередині Сфінкса і описували камери та шахти, які вони відвідали особисто. Є й кілька фотографій, що підтверджують існування входів у статую. Але наука про ці свідчення, звісно ж, замовчує.

Підбирається "православна" Пасха, ба більше, сьогодні навіть "католицька", тому поговоримо про "ангельське обличчя", якзмінювалося наше уявлення про ангелів?😉

Традиція зображення ангелів у християнській культурі суттєво змінювалася з часом. В епоху раннього християнства ангелів зображували як юнаків або чоловіків з бородою та лисиною, без звичних нам крил і німбів. Однак починаючи з IV століття їхній вигляд зазнає змін.

На ранніх зображеннях, наприклад, у римських катакомбах, ангели практично нічим не відрізняються від людей. Можливо, за цим іконографічним чином могла стояти теологічна ідея про одкровення, яке здійснюється через ангелів. Вони схожі на людей, а тому легко вступають із ними в контакт. Ангели на фресках в катакомбах зазвичай одягнені в простий одяг і позбавлені надприродних рис.  

Згодом у традиції почало превалювати уявлення про фундаментальну відмінність між смертними людьми та божественними посланцями, що, звісно, ​​вплинуло і на іконографію. В результаті сформувалися нові візуальні маркери, що закріпилися у культурі. У IV столітті ангелам почали додавати крила, щоб підкреслити їхню божественну природу і здатність літати (див. картинку 2). Є версія, що це нововведення, можливо, було натхнене образом крилатої богині Нікі з римської міфології, так як християнство на державному рівні починає переплітатись з римсьуими традиціями.

Середньовічні художники використовували ще фантастичніші образи (див. картинку 3). Наприклад, херувими почали зображуватися з безліччю крил, а найчастіше і з чотирма головами: людини, лева, тільця та орла. Звичайно, цей образ був натхненний баченням пророка Єзекіїля, але від скромних юнаків у простому одязі не залишилося й сліду.

Χριστός Ανέστη!

і Вадим Новінський