Протягом останніх трьох тижнів я пограв у всі ігри з геймджему BITSY FEST JAM, присвяченому темі музею. Вчора я спробував написати пост про ігри, які сподобались мені найбільше, але швидко зрозумів, що одного посту не вистачить. Тому найближчим часом очікуйте серію дописів, в яких я розповім про десять ігор, які сподобались мені найбільше.

Отже, перші дві гри:

Skelective Engineering - кумедна головоломка, зроблена на бітсіподібному рушії, Mosi. В музей привезли кістяки тварин, але вони приїхали частинами і тепер їх треба зібрати до купи. Чим більше кінцевий результат буде схожий на справжній скелет тварини, тим приязніше будуть відгукуватися про нього відвідувачі музею. Дуже проста, але чудово зроблена гра. На додачу, автор посилається на статтю про історію про неправильно зібрані кістякі доісторичних тварин.

The Fifth Floor - справжній пригодницький квест, зроблений в Бітсі. Кумедна гра з веселими жартами і вигадливими головоломками. Справжня скарбниця винахідливих способів використання простих механік Бітсі для створення пазлів в дусі класичних пригодницьких ігор. Для вирішення однієї з головоломок і отримання "хорошого" закінчення, треба почати гру з початку і зробити декілька неочевидних дій, про які гра повідомляє лише перед "поганим" закінченням. Захоплююче.

частина перша, продовження далі.

продовження допису про мої улюблені ігри з геймджему, початок тут.

homebody - надзвичайно красива і безмежно сумна гра про тривожність і самоізоляцію, про трагедію відчуженості людини від світу на особистому рівні, що розгортається на тлі мультімедійного ексцесу віртуальних музеїв. Віртуальні музеї можна відвідати та дослідити, але в двокольоровій палітрі Бітсі вони виглядають неживими і цим ще загострюють відчуття самотності головного героя.

I have a back hernia - гра-жарт і гра-політичний маніфест про (не)інклюзивність музейного простору. Якщо в інші ігри зазариєш, наче у вікно в інший світ, то ця гра впевнено висовує тобі назустріч фігу. Але в цьому і полягає її меседж: для деяких людей музеї - це прекрасні вікна в інші світи, але для інших вони починаються я закінчуються сходами без рампи або табличкою "вхід з тваринами заборонений".

частина друга, продовження далі.

я продовжую розповідати про найкращі (на мою думку) Бітсі ігри з останнього джему.

Goya in the Attic - одна з найкрасивіших ігор, зроблених на Бітсі. Мене зачарували її стриманий і виразний художній стиль, а також історія про порятунок художніх творів від війни, що насувається на місто. Після початку повномасштабного вторгнення починаєш по-справжньому розуміти і цінувати подібні речі.

It belong in a museum - якщо попередня гра зачаровую своєю стриманою красою, то ця гра приголомшує своєю візуальною щедрістю. Кожна кімната - це окремий архітектурний шедевр, намальований за мотивами реальних експонатів з величезного історичного музею в Берліні. Але коли придивляєшся до цього величного різноманіття, помічаєш де-не-де комедійні ситуації: то статую просить тебе витягнути комаху у неї з носа, то цифри на стародавній стіні складаються у номери пінкоду від твоєї банківської карти...

частина третя, продовження далі.

підходимо до моїх найулюбленіших ігор з геймджему Бітсі.

The Time Capsule - увіть, що вам випало взяти на себе одразу дві ролі: людини, яка закопує часову капсулу з неймовірно важливим для неї посланням, і її далекого нащадка, який відшукує цю капсулу у містечку, що за десятиліття встигло виникнути на цьому місці. Від того, де було закопано капсулу, залежить то, хто знайде її у майбутньому і те, як вам доведеться її шукати. Окрім геніальної задумки для інтерактивної історії, ця гра має неймовірно щільне відчуття маленького американського містечка - і величезне серце, яке випромінює людяність крізь кожного персонажа.

The Museum of Magical Objects - навіть не знаю, з чого тут почати. Чудова історія про важкі будні куратора виставки проклятих магічних артефактів. Здавалося б, звучить як якийсь дурний жарт, але історія працює бездоганно як на рівні концепції, так і на рівні виконання. Життєві персонажі, з якими можна полялякать про тяжкі умови праці та замутити свіданку. Купа унікальних проклятих артефактів, кожен з яких розповідає свою маленьку історію лише кількома реченнями. Детективна історія (!) з процедурно-генерованою розгадкою (!!). Жарт про радіостанцію, який після кожного повторення стає тільки смішнішим. Шикарна музика. Класні спрайти... Пограйте в цю гру, вона того варта.

частина четверта, продовження далі.

а найцікавіші ігри я приберіг наостанок. насолоджуйтесь!

Lexicon Vitae - приклад того, що буває, коли людина бере надзвичайно тривіальну життеву ситуацію, придумує на її основі концепцію найдивнішої гри, яку тільки можна собі уявити, а потім вкладає в її розробку душу і серце, і створює справжній шедевр. Уявіть собі, що ви зацікавились походженням якогось простого слова, а потім декілька годин витратили на вивчення його етимології. А тепер уявіть, що у пошуках історичного коріння цього слова вас супроводжують невротична білка, світовий змій, а відкриваючи значення споріднених слів, ви потрапляєте то до стародавнього Риму, то до середньовічної Європи, то до кабінету самосвідомого Шерлока Холмса... При всій абсурдності своєї відправної концепції, ця гра кожною майстерно зробленою сценою і кожним кумедним діалогом випромінює щиру любов до людства і його багатої історії.

In 2023, I killed myself - хай вас не відлякує назва цієї гри: за депресивним і самознецінюючим фасадом насправді ховається надзвичайно щира і багатовимірна особистість, яка намагається проаналізувати спогади і почуття зі свого минулого, щоб поставити крапку в стосунках зі своїм колишнім тілом. У грі вас запрошують відвідати музей спогадів і почуттів, розсортованих на "погані" та "хороші". Десь у нетрях музею приховані надзвичайно важливі і травматичні думки, але їх не так просто знайти. Це той випадок, коли жанр глибокої психологічної сповіді не перетворюється на занудний акт публічного екзгібіціонізму, а замість цього виходить на рівень аналізу загальнолюдських почуттів. Чимала заслуга в цьому належить надзвичайній майстерності, з якою емоції та почуття передаються через аудіо-візуальні образи та способи інтеракції з ними. Справжня діалектика надзвичайної стриманості і водночас - неймовірної щирості і експресивності, що у поєднанні дають справжній шедевр інтерактивної поезії.

частина п'ята, заключна.

А вот еще одна битси-игра, поражающая своей темой не меньше, чем визуальным исполнением и подходом к материалу.

Это мифопоэтический пересказ истории Филипе Гуамана Пома де Айяла, инкского дворянина времен колонизации Южной Америки испанцами. Гуаман проживал на территории современного Перу, получил европейское образование и боролся за права местного коренного населения. В конце 16-го - начале 17-го веков он написал (по некоторым версиям, не совсем самостоятельно) письмо испанскому королю Филиппу III, которое состояло из более чем 1000 страниц рукописного текста с приблизительно 400-ми иллюстрациями. "Письмо" получило название "Первая хроника и доброе правление", и повествует о традициях народов инкской империи, обличает утеснения и несправедливости, которым те подвергаются со стороны испанских колониальных властей, и обосновывает версию, что инки уже до вторжения испанцев были христианами. Письмом Гуаман надеялся добиться от Филиппа установления более справедливой формы правления над землями инков, предположительно с предоставлением им большей автономии. Однако о том, попала ли работа Гуамана в руки короля, история умалчивает.

Если вам интересно узнать больше об игре и ее авторе, который сам является историком и создал игру в рамках своей научной работы, рекомендую ознакомиться с его докладом о ней. От себя скажу, что игра очень красивая и не лишена определенной философской глубины. Сквозь всю игру красной нитью проходит тема ткачества как традиционной формы повествования у инков, а мифопоэтические образы перемежаются с реалистическими изображениями быта и жизни коренных перуанцев под властью испанских колонистов. А еще один из персонажей игры - дух Николы Макиавелли, который постоянно задает каверзные вопросы и подвергает сомнению искренность мотивов Гуамана. Одним словом, рекомендую.

На спільному вийшла моя рецензія на «Політику безпеки», допрацьована і доповнена інтервʼю від співавторок гри. Всім рекомендую почитати, там дуже цікаві речі розповідають.

❓Чи можна подолати капіталістичну систему й побудувати інший світ ❓

Компʼютерна гра «Політика безпеки» українського колективу «Neo Vulgate Cycle» пропонує не просто подумати над цим злободенним питанням, а й відчути власну відповідальність за його вирішення.

«Політика безпеки» — візуальна новела, в основі якої лежить корпоративне розслідування спроби викрадення коду, який дозволяє редагувати саму реальність. Підозрюваними є наймані працівники й працівниці Корпорації, доведені до відчаю умовами праці, які, вочевидь, мають мотиви для скоєння злочину.

Під час створення гри авторки спиралися на власний досвід безробіття і тривоги за майбутнє. Можливо, саме тому їм вдалося уникнути абстракції і схематичності у відтворенні світу пізнього капіталізму та передати досвіди звичайних людей, що потерпають від несправедливості.

Прочитати більше про «Політику Безпеки» і її авторок можна в рецензії Валерія Петрова. Там ви знайдете й посилання на саму гру. Мусимо попередити, що в тексті є купа спойлерів 🙃

Працюю над грою про прогресивне українське студентство для зіна від Прямої Дії

Всіх вітаю з Новим Роком!

Підбиваємо підсумки минулого року під звуки авіаційних сирен і підіймаємо перший тост за бійців і бійчинь ППО, а також всіх, хто зустрічає цей новий рік захищаючи нас від ворога.

Хай наступний рік стане для всіх нас роком спільної боротьби за свободу, гідність і краще життя!

Товарищ_кам гра сподобалась, тому продовжую розробку. До кінця тижня може вже щось більш-менш готове буде.

P.S.: як вам ситуація, знайома? )

Увага, важливе оголошення!

​​🤬 ГОДІ ЗЛИВАТИ ЗНАННЯ 🎓

🚨 Нещодавно стало відомо, що Міністерство освіти і науки України планує «реорганізувати» Таврійський національний університет, а саме приєднати його до НУ «Києво-Могилянська академія». Це означає віддати в розпорядження адміністрації КМА всіх студентів та корпуси, фактичне знищення ТНУ, а для його студентів — це втрата власного самоврядування, суб'єктності, унікальних спеціальностей і невизначене майбутнє.

🏛 ТНУ — єдиний кримський університет, який вдалося перемістити з Криму до підконтрольних Україні територій. Тільки тут студентство може вивчати кримськотатарську мову. Студенти, які до нього вступали, потрапляють в ситуацію, коли будуть вимушені стати частиною іншого університету без жодних гарантій на те, що зможуть зберегти свої спеціальності, старі ціни на навчання та місце проживання в гуртожитку.

🤡 УСЕ, ЩО ПРОПОНУЄ НАМ МОН — «ДОВІРИТИСЯ» ⁉️

🙅‍♀️ Плани МОН викликали глибоке обурення серед студентської громади університету: вона виступає різко проти ліквідації свого ЗВО, справедливо вказуючи на його значущість для збереження культурної різноманітності та унікальних освітніх можливостей, які він надає.

👥 Подібні «реорганізації» відбуваються вже не вперше — ця проблема системна. Минулого року через приєднання Університету міського господарства припинив існування Харківський національний університет будівництва та архітектури. Також таким чином МОН хотіло знищити Українську академію друкарства, приєднавши її до Львівського національного університету ім. Івана Франка, але завдяки солідарності та мобілізації студентства, на щастя, його вдалося відстояти. Цього ж року проблема «реорганізацій» стає дедалі масштабнішою: вона вже торкається не лише ТНУ, а також ХНПУ, ОДЕКУ, УІПА, НАУ, і цей перелік тільки зростає.

📊 Під час повномасштабної агресії росії проти України університети стали як ніколи важливі: студентські гуртожитки прихистили багато вимушено переміщених осіб, а якісна освіта спеціалістів дуже важлива для повоєнної відбудови України. У статті доктора економічних наук Олександра Костюка автор наголошує, що держава повинна взяти тягар освіти в повному обсязі для створення ефективної системи підвищення кваліфікації людей, які або вже знаходяться на ринку праці, або ж невдовзі вийдуть на нього, із-поміж останніх — молодь. Такі інвестиції лишень у вищу освіту можуть спричинити ріст ВВП країни на 1.8-2.1% до 2030 року. Водночас, нині приватний сектор України забезпечує здобуття освіти протягом життя тільки 2% працівникам. За цим показником Україна межує з Ганою та Кенією. Скорочення університетів йде всупереч такій візії, лише поглиблює наявні проблеми та не пропонує перспективної моделі ефективної повоєнної освіти.

🧑‍🎓👨‍🎓 Ми — колектив студентів і студенток, яких безпосередньо торкається цей злочинний наступ МОН. Ми — студентство Таврійського національного університету та учасники незалежної студентської профспілка «Пряма дія» об'єдналися задля привернення уваги до проблеми та боротьби проти обурливої ініціативи МОН. Студентство навчальних закладів, що перебувають під загрозою зникнення, зараз конче потребують солідарності та кооперації, тож закликаємо всіма способами поширювати інформацію пов’язану з цим нечуваним випадком.

🔉Закликаємо всі університети й усіх студентів і студенток, які хочуть доєднатися до кампанії «Проти зливання знань» і боротися проти «реорганізацій», зв'язатися з нами, написавши одному з наших активістів: @garriardo, @shumaxym

Буду в Києві проводити експерименти на людях )

Якщо будете в цей час у столиці - приходьте, буде весело і пізнавально!

​​🧐 Мало кого сьогодні здивує твердження про те, що ігри - це мистецтво. Але мало хто з нас знає мову цього мистецтва і володіє технічними навичками для його створення.

🔥Так само, як і політичний плакат чи гарно змонтований відеоролік, гра може бути ефективним засобом пропаганди і каталізатором формування критичного мислення.

✅ Воркшоп від активіста «Соціального Руху», дизайнера ігор Валерія Петрова, познайомить вас з азами ігротворення та допоможе навчитися аналізувати і розуміти ігри як форму політичного мистецтва.

💪 Протягом чотирьох годин ми спробуємо розібратися, з чого складаються ігри і як вони можуть впливати на наше суспільство. Ми виконаємо ряд вправ і приймемо участь у створенні гри на хвилюючу вас тематику.

🔸 Коли: 3 лютого
🔸 О котрій: 14:00
🔸 Де: Київ (буде можливість долучитися онлайн до лекційної частини воркшопу за попередньою реєстрацією)
🔸 Форма для реєстрації

🔎 О 14:00 розпочнеться онлайн лекція, після якої можна буде долучитися до практичного заняття у в офісі «Соціального руху» в Києві. Адресу офісу Ви отримаєте після реєстрації.

❗️Кількість учасниць та учасників практичного заняття обмежена, тому поспішайте реєструватися.

❤️ Також нагадуємо, що на заходах «Соціального Руху» є можливість скористатись послугами няні, яка може подбати про Вашу дитину, поки Ви вивчаєте щось нове!

⭐️ Буде цікаво, дружно та безпечно, завітай та не проґав!

Гра в жанрі «рейнс-лайк», але про сучасні українські реалії. Ви граєте роль державного посадовця і маєте відповідати «так» чи «ні» нарізні виклики, що впливає на показники вашої країни. Дуже дотепна і місцями досить вдало сатирична політична гра, яка, втім, далеко не Democratic Socialist Simulator в плані прогресивності політичних поглядів. Рекомендую побавитись!

Наконец-то закончил работу над игрой про независимый студенческий профсоюз "Пряма Дія". Толчком к созданию игры для меня послужило участие в протесте против Фарион, а материал я черпал из общения с активист_ками ПД и частично из своих собственных воспоминаний о студенческой жизни (сцена с тараканами, например, списана с реальных условий, в которых жил мой друг в общежитии).

Игра получилась короткая, но довольно насыщенная и веселая, на мой взгляд. Вне зависимости от того, понравится она вам или нет, если вам не безразлично состояние Украинского высшего образования - переходите на сайт "Прямої Дії", следите за всем, что они делают и мотайте на ус. Эти замечательные люди всячески заслуживают вашей поддержки и внимания.

Собственно, игра.

Перші вдячні відгуки студентів гріють душу ❤️
Гра відтворює автентичний досвід )

Починаємо черговий творчій експеримент! Слідкуйте за новинами, через пару тижнів щось буде