В честь семилетия замечательного маленького движка Bitsy, я сделал игру про бесконечный музей процедурно генерируемого искусства. Игра была сделана в рамках праздничного геймджема, темой которого был "музей".

Игра началась с прототипа генератора описаний произведений искусства, сделанного в гугл таблицах. Вдохновлялся я недавними упражнениями в словесных коллажах, а также блестящим генератором искусства в игре Dwarf Fortress. Генератор получился веселый и выдавал интересные результаты, поэтому я решил положить его в основу небольшой игры про путешествие по Музею Всего.

Сам музей получился довольно красивым, но немного скучноватым. Львиная доля времени разработки ушла на создание нескольких историй, поучаствовать в которых игрок сможет, если побродит достаточно времени по музею. Истории предполагают выполнение квестов и имеют разные концовки, в зависимости от того, какой стороне конфликта решит помочь игрок. Делать их было интересно, но необычайно трудно, поскольку Битси для таких сложных операций плохо приспособлен и редактировать в нем код очень и очень неудобно (но это не столько проблема самого движка, сколько проблема моей неспособности ограничивать свои творческие амбиции).

Играйте в игру, наслаждайтесь искусством. Скоро сделаю еще отдельный пост про другие интересные игры с этого джема, там их довольно много.

Вийшов новий епізод Indiepocalypse Radio з моєю участю. Говоримо про ігри, каміння і трошки про трудові урядове свавілля в Україні

https://podcasts.apple.com/ua/podcast/indiepocalypse-radio/id1544540838?i=1000631433002

Очень интересный эксперимент о практиках социального поведения в игре, поощряющей антисоциальные порывы.

Продолжение обсуждения темы просоциального поведения в антисоциальных играх.
Спасибо @mrOnlooker за рассказ о своем опыте!

Запрошую російськомовних жінок на очну групу підтримки у Львові🙏
Групу проводитиму я - арт-терапевт, практичний психолог Дарія Селищева.

Поговоримо про наболівше, про те, де брати ресурс, також звернемося до арт-терапевтичних технік.

Безпечний простір у центрі Львова, дружная спільнота і чай зі смаколиками☕
Але наша першочергова мета - створити простір, комфортний для висловлення кожної

Планується 4 очних зустрічі раз на тиждень, починаючи з 16-го листопада. Кількість місць обмежена. Анкета для реєстрації:
https://forms.gle/36Ahm7Rjhn4iPEJbA

Захід проводиться за підтримки громадської організації Соціальний Рух❤️

Довольно важная новость для индустрии: недавно работники CD Projekt вместе с другими польскими разработчиками игр объединились в профсоюз PWGU (Polish Gamedev Workers Union).

Своими целями они ставят борьбу за честное обращение с сотрудниками, повышенную безопасность рабочих мест и их здоровую культуру.

«Мы планируем достигнуть этого с помощью взаимопомощи, образования и установления равной коммуникации с сотрудниками в качестве сильного голоса рабочих. Наша цель не начать сражение, а установить диалог».

Это очень важный шаг в сторону развития игровой индустрии из токсичного места в место, где все люди смогут заниматься любимым делом, получая достойную зарплату и не боясь потерять свое здоровье в бесконечных переработках.

А ось оригінал інтерв'ю з Левом та Павлом з CD Projekt, співзасновниками профспілки робітників ігрової індустрії у Польщі.

Коротко по суті:
1️⃣ приводом для створення профспілки стало звільнення близько 100 людей під час реструктуризації в компанії;
2️⃣ профспілка створена в рамках мережі профспілок OZZ „Inicjatywa Pracownicza” (наші товарищі), спираючись на досвід працівників Allegro та Amazon Cloud в Польщі;
3️⃣ наразі профспілка налічує не менше 10 людей (точна кількість не повідомляється);
4️⃣ новозареєстрована профспілка поки що не зустріла жодного опору з боку адміністрації компанії, хоча та наголосила на тому, що в компанії вже є представницький робітничий орган, Teams Representatives (RTR);
5️⃣ основний напрямок роботи профспілки - освітній, оскільки "працівники, особливо молоді, не мають уявлення про те, що таке профспілка, як вона працює, які права та обов’язки має";
6️⃣ хоча профспілка створена на базі CDPR (в якому зараз все відносно добре і навіть змогли подолати кранч), її мета - розширити діяльність на весь ігровий сектор країни.

Протягом останніх трьох тижнів я пограв у всі ігри з геймджему BITSY FEST JAM, присвяченому темі музею. Вчора я спробував написати пост про ігри, які сподобались мені найбільше, але швидко зрозумів, що одного посту не вистачить. Тому найближчим часом очікуйте серію дописів, в яких я розповім про десять ігор, які сподобались мені найбільше.

Отже, перші дві гри:

Skelective Engineering - кумедна головоломка, зроблена на бітсіподібному рушії, Mosi. В музей привезли кістяки тварин, але вони приїхали частинами і тепер їх треба зібрати до купи. Чим більше кінцевий результат буде схожий на справжній скелет тварини, тим приязніше будуть відгукуватися про нього відвідувачі музею. Дуже проста, але чудово зроблена гра. На додачу, автор посилається на статтю про історію про неправильно зібрані кістякі доісторичних тварин.

The Fifth Floor - справжній пригодницький квест, зроблений в Бітсі. Кумедна гра з веселими жартами і вигадливими головоломками. Справжня скарбниця винахідливих способів використання простих механік Бітсі для створення пазлів в дусі класичних пригодницьких ігор. Для вирішення однієї з головоломок і отримання "хорошого" закінчення, треба почати гру з початку і зробити декілька неочевидних дій, про які гра повідомляє лише перед "поганим" закінченням. Захоплююче.

частина перша, продовження далі.

продовження допису про мої улюблені ігри з геймджему, початок тут.

homebody - надзвичайно красива і безмежно сумна гра про тривожність і самоізоляцію, про трагедію відчуженості людини від світу на особистому рівні, що розгортається на тлі мультімедійного ексцесу віртуальних музеїв. Віртуальні музеї можна відвідати та дослідити, але в двокольоровій палітрі Бітсі вони виглядають неживими і цим ще загострюють відчуття самотності головного героя.

I have a back hernia - гра-жарт і гра-політичний маніфест про (не)інклюзивність музейного простору. Якщо в інші ігри зазариєш, наче у вікно в інший світ, то ця гра впевнено висовує тобі назустріч фігу. Але в цьому і полягає її меседж: для деяких людей музеї - це прекрасні вікна в інші світи, але для інших вони починаються я закінчуються сходами без рампи або табличкою "вхід з тваринами заборонений".

частина друга, продовження далі.

я продовжую розповідати про найкращі (на мою думку) Бітсі ігри з останнього джему.

Goya in the Attic - одна з найкрасивіших ігор, зроблених на Бітсі. Мене зачарували її стриманий і виразний художній стиль, а також історія про порятунок художніх творів від війни, що насувається на місто. Після початку повномасштабного вторгнення починаєш по-справжньому розуміти і цінувати подібні речі.

It belong in a museum - якщо попередня гра зачаровую своєю стриманою красою, то ця гра приголомшує своєю візуальною щедрістю. Кожна кімната - це окремий архітектурний шедевр, намальований за мотивами реальних експонатів з величезного історичного музею в Берліні. Але коли придивляєшся до цього величного різноманіття, помічаєш де-не-де комедійні ситуації: то статую просить тебе витягнути комаху у неї з носа, то цифри на стародавній стіні складаються у номери пінкоду від твоєї банківської карти...

частина третя, продовження далі.

підходимо до моїх найулюбленіших ігор з геймджему Бітсі.

The Time Capsule - увіть, що вам випало взяти на себе одразу дві ролі: людини, яка закопує часову капсулу з неймовірно важливим для неї посланням, і її далекого нащадка, який відшукує цю капсулу у містечку, що за десятиліття встигло виникнути на цьому місці. Від того, де було закопано капсулу, залежить то, хто знайде її у майбутньому і те, як вам доведеться її шукати. Окрім геніальної задумки для інтерактивної історії, ця гра має неймовірно щільне відчуття маленького американського містечка - і величезне серце, яке випромінює людяність крізь кожного персонажа.

The Museum of Magical Objects - навіть не знаю, з чого тут почати. Чудова історія про важкі будні куратора виставки проклятих магічних артефактів. Здавалося б, звучить як якийсь дурний жарт, але історія працює бездоганно як на рівні концепції, так і на рівні виконання. Життєві персонажі, з якими можна полялякать про тяжкі умови праці та замутити свіданку. Купа унікальних проклятих артефактів, кожен з яких розповідає свою маленьку історію лише кількома реченнями. Детективна історія (!) з процедурно-генерованою розгадкою (!!). Жарт про радіостанцію, який після кожного повторення стає тільки смішнішим. Шикарна музика. Класні спрайти... Пограйте в цю гру, вона того варта.

частина четверта, продовження далі.

а найцікавіші ігри я приберіг наостанок. насолоджуйтесь!

Lexicon Vitae - приклад того, що буває, коли людина бере надзвичайно тривіальну життеву ситуацію, придумує на її основі концепцію найдивнішої гри, яку тільки можна собі уявити, а потім вкладає в її розробку душу і серце, і створює справжній шедевр. Уявіть собі, що ви зацікавились походженням якогось простого слова, а потім декілька годин витратили на вивчення його етимології. А тепер уявіть, що у пошуках історичного коріння цього слова вас супроводжують невротична білка, світовий змій, а відкриваючи значення споріднених слів, ви потрапляєте то до стародавнього Риму, то до середньовічної Європи, то до кабінету самосвідомого Шерлока Холмса... При всій абсурдності своєї відправної концепції, ця гра кожною майстерно зробленою сценою і кожним кумедним діалогом випромінює щиру любов до людства і його багатої історії.

In 2023, I killed myself - хай вас не відлякує назва цієї гри: за депресивним і самознецінюючим фасадом насправді ховається надзвичайно щира і багатовимірна особистість, яка намагається проаналізувати спогади і почуття зі свого минулого, щоб поставити крапку в стосунках зі своїм колишнім тілом. У грі вас запрошують відвідати музей спогадів і почуттів, розсортованих на "погані" та "хороші". Десь у нетрях музею приховані надзвичайно важливі і травматичні думки, але їх не так просто знайти. Це той випадок, коли жанр глибокої психологічної сповіді не перетворюється на занудний акт публічного екзгібіціонізму, а замість цього виходить на рівень аналізу загальнолюдських почуттів. Чимала заслуга в цьому належить надзвичайній майстерності, з якою емоції та почуття передаються через аудіо-візуальні образи та способи інтеракції з ними. Справжня діалектика надзвичайної стриманості і водночас - неймовірної щирості і експресивності, що у поєднанні дають справжній шедевр інтерактивної поезії.

частина п'ята, заключна.

А вот еще одна битси-игра, поражающая своей темой не меньше, чем визуальным исполнением и подходом к материалу.

Это мифопоэтический пересказ истории Филипе Гуамана Пома де Айяла, инкского дворянина времен колонизации Южной Америки испанцами. Гуаман проживал на территории современного Перу, получил европейское образование и боролся за права местного коренного населения. В конце 16-го - начале 17-го веков он написал (по некоторым версиям, не совсем самостоятельно) письмо испанскому королю Филиппу III, которое состояло из более чем 1000 страниц рукописного текста с приблизительно 400-ми иллюстрациями. "Письмо" получило название "Первая хроника и доброе правление", и повествует о традициях народов инкской империи, обличает утеснения и несправедливости, которым те подвергаются со стороны испанских колониальных властей, и обосновывает версию, что инки уже до вторжения испанцев были христианами. Письмом Гуаман надеялся добиться от Филиппа установления более справедливой формы правления над землями инков, предположительно с предоставлением им большей автономии. Однако о том, попала ли работа Гуамана в руки короля, история умалчивает.

Если вам интересно узнать больше об игре и ее авторе, который сам является историком и создал игру в рамках своей научной работы, рекомендую ознакомиться с его докладом о ней. От себя скажу, что игра очень красивая и не лишена определенной философской глубины. Сквозь всю игру красной нитью проходит тема ткачества как традиционной формы повествования у инков, а мифопоэтические образы перемежаются с реалистическими изображениями быта и жизни коренных перуанцев под властью испанских колонистов. А еще один из персонажей игры - дух Николы Макиавелли, который постоянно задает каверзные вопросы и подвергает сомнению искренность мотивов Гуамана. Одним словом, рекомендую.

На спільному вийшла моя рецензія на «Політику безпеки», допрацьована і доповнена інтервʼю від співавторок гри. Всім рекомендую почитати, там дуже цікаві речі розповідають.

❓Чи можна подолати капіталістичну систему й побудувати інший світ ❓

Компʼютерна гра «Політика безпеки» українського колективу «Neo Vulgate Cycle» пропонує не просто подумати над цим злободенним питанням, а й відчути власну відповідальність за його вирішення.

«Політика безпеки» — візуальна новела, в основі якої лежить корпоративне розслідування спроби викрадення коду, який дозволяє редагувати саму реальність. Підозрюваними є наймані працівники й працівниці Корпорації, доведені до відчаю умовами праці, які, вочевидь, мають мотиви для скоєння злочину.

Під час створення гри авторки спиралися на власний досвід безробіття і тривоги за майбутнє. Можливо, саме тому їм вдалося уникнути абстракції і схематичності у відтворенні світу пізнього капіталізму та передати досвіди звичайних людей, що потерпають від несправедливості.

Прочитати більше про «Політику Безпеки» і її авторок можна в рецензії Валерія Петрова. Там ви знайдете й посилання на саму гру. Мусимо попередити, що в тексті є купа спойлерів 🙃

Працюю над грою про прогресивне українське студентство для зіна від Прямої Дії

Всіх вітаю з Новим Роком!

Підбиваємо підсумки минулого року під звуки авіаційних сирен і підіймаємо перший тост за бійців і бійчинь ППО, а також всіх, хто зустрічає цей новий рік захищаючи нас від ворога.

Хай наступний рік стане для всіх нас роком спільної боротьби за свободу, гідність і краще життя!

Товарищ_кам гра сподобалась, тому продовжую розробку. До кінця тижня може вже щось більш-менш готове буде.

P.S.: як вам ситуація, знайома? )