Benjamin Wood. Seascraper

У мене були досить скептичні очікування щодо цієї книги, але вона мені раптом сподобалась (звісно, не на 5 зірок, а десь на 3,5; чесно кажучи, мені важко уявити, що вона може стати для когось улюбленою, бо дуже така тихенька і спокійна).

Головний герой — юнак Томас Флетт, який працює ловцем креветок, але мріє бути співаком. І от в його сіре бідне життя вривається режисер Едґар і пропонує роботу. Можливо, саме це — той шанс, який був потрібен хлопцю?

Найцікавіше у книзі те, що це типовий зразок романтизму початку 19 століття. Чутливий герой проти суворого матеріального світу — є. Добре прописана природа — є. Акцент на важливості мистецтва — є. Що ще? Чарівний помічник, який допомагає здійснити мрію (але згодом виявляється, що ця допомога не потрібна, та й не такий він вже і чарівний); фантастичний елемент, який отримує логічне пояснення (сон, галюцинація, психічна хвороба, заборонені речовини — що саме тут було, не скажу); фіксація на минулому. Я свого часу багато прочитала творів західних романтиків, це точно воно (можливо, автор і не мав такої мети, само так вийшло).

Але я не люблю цей напрямок за відірваність від реальності та ігнорування деяких важливих аспектів життя, і всі ці тендітні страждальці ніколи не були мені симпатичними. От і тут більше співчуття було до матері Томаса, бо він мав можливості змінити життя, просто не хотів (взагалі важко повірити, що це 20-річний хлопець, а не старезний дід), а вона зіпсувала свої молоді роки, народивши дитину від вчителя. А у неї ж теж були і є мрії, дуже шкода було її, коли вона попросила сина нікому не розповідати про режисера, щоб це було тільки їхньою таємницею. Томаса хотілося боляче стукнути за зверхнє ставлення до матері. Батька не шкода, хоч він і загинув на війні. Другий симпатичний персонаж у книзі — безіменний кінь. Дівчина, в яку закоханий Томас, прописана радше як статистка та функція для розкриття героя.

Великі плюси книги — атмосферність та кінематографічність, її було б легко екранізувати у вигляді чорно-білого фестивального фільму на три години.

Цікаво, що всю дорогу головного героя в авторській мові називають «він» (здається, тільки на початку було «Томас»). Але це дещо заважає у сценах, де є інші персонажі-чоловіки. Щодо умовно фантастичного елементу — як не дивно, він мені сподобався, хоча зазвичай я проти такого. А взагалі отой шматок мені чимось нагадав «Жінку в пісках».

Навряд чи буду перечитувати, але тим не менш, книжечка займе своє місце в моїх думках. Вона невелика, тому прочитати можна, але й якщо не прочитати, біди не буде. От якось так, але повторюся, враження більше позитивні.

#прочитане_2026 #seascraper #benjaminwood

Книжок багато не буває, і книжкових каналів теж! Несу вам нову теку, де зібрані дуже різні і дуже цікаві блоґи.

📚 ReadMe — тека для всіх, хто любить читати

Що тут є: відгуки на книги найрізноманітніших жанрів, огляди покупок та новинок, розіграші, клуби, розмови на книжкові теми та багато-багато всього ❤️ Впевнена, ви обовʼязково знайдете тут нові канали для себе, тому підписуйтесь:
https://t.me/addlist/GHNC9WJr8Hs4ZWM6

«Засмага» — це «Мері Джейн» здорової людини.
#читаю_зараз

На Goodreads виклали велику добірку нових книг, написаних авторами азійського та тихоокеанського походження. Треба буде там покопатися, дуже цікаво (є художня література та нонфікшн):

https://www.goodreads.com/blog/show/3048?ref=AAPI_Heritage_eb

І дуже багато гарних обкладинок!

Привіт! Нагадую про нову класну теку з книжковими каналами 📚 ReadMe
https://t.me/addlist/GHNC9WJr8Hs4ZWM6
Підписуйтесь, тут багато всього цікавого!

А оце новина не дуже хороша, з іншого боку, хай сноби почитають та насолодяться високою полицею 😀

Я, чесно кажучи, не дочитала (але дочитала інший роман Рота, де герой перетворився на величезну жіночу грудь; вмію в деяких випадках обирати найгірше, але більше до цього автора не підійду). До стосунків Портноя з жінками не дійшла, слава богу. Зламали мене детальні описи підліткової мастурбації, надто вже висока полиця. Я просто залишу пару цитат: «Я Раскольніков дрочки — липкі докази всюди!», «Тепер ви знаєте про найгірше, що я колись робив. Я трахнув вечерю моєї власної родини». Портной мастурбує за допомогою пляшок, трусів рідної сестри та шматка сирої печінки, яку потім приготували та зʼїли.

Окрім цього, книга знову ж таки занадто американська в поганому сенсі, і всі ці геніальні твори з західного канону про 30+ американських чоловіків-інтелектуалів з їхніми самоствореними проблемами найбільш нецікаві для мене, але цей найгірший, інших хоч можна почитати з ненавистю до героїв, але без відчуття нудоти.

Брала цю книгу в бібліотеці, бо цікаво було познайомитися з ілюстраціями Джюнджі Іто, і от вони (а також його бонусна манґа) мені найбільше сподобалися, треба буде ще щось взяти. Мальовка прямо дуже гарна і подекуди моторошна (дівчинка, що біжить в бібліотеці, страшнюча, не хотіла б я таку побачити). Щодо оповідань — все ж чогось не вистачило. Не вважаю, що обовʼязково має бути пояснення та логічний фінал, але все одно якись вони незавершені (хіба що про кімоно). Міні-манґа, в принципі, теж не зовсім завершена, але там пояснюється, чому.

В принципі, це було ок, не нудно, але короткувато. Ну й ілюстрації не розчарували, а саме заради них я книгу і взяла. Купувати не раджу, хіба що збираєте творчість Джюнджі Іто, а от позичити — це хороший варіант. А ще можу вписати це у #бінго_іншого_культу (горорна збірка), ура!

#прочитане_2026 #stitches #junjiito #hirokatsukihara