Пуста кімната, тиша якої запололонила весь простір, порушити яку могли тільки слабкі пориви вітру й звивання пилу, який супроводжується променями вечірнього сонця. Різко відкриті двері несподівано перервали спокійну атмосферу кімнати, з-за дверей вийшла групка людей, які штовхали 2 вспорохані постаті. Двері шафи, що зберігала одяг жителя цієї кімнати, відкрилися та так же швидко й зачинилися. В шафі тепер нововведення, проте це не новий одяг, а 2 хлопця з неоднозначними виразами обличчя. Перший - мускулистий, середнього зросту з чорним та неохайним волоссям та чорно-помаранчевим ґі; він стояв ледь не над трохи нижчою постаттю - хлопцем, майже що однакового зросту з чорноволосим, струнким та спортивним з русим волоссям, яке тримає фіолетова стара пов'язка; русявий, як перший, вдягнутий в чорно-фіолетове ґі. Вони стояли так близько, що обидва відчували серцебиття одне одного. Першим заговорив чорнявий.

— ну, — почав він невпевнено, — я сподіваюсь, тобі..
Та русявий його перебив.
— Чудово! Просто прекрасно! Як ви взагалі спромоглися змусити мене брати участь у ваших нестерпних іграх?! — схрестивши руки на грудях саркастично мовив хлопець.
— гей, я нічого не робив, це Кай придумав, влаштував тобі "відплату" за співпрацю з Расом, проте це радше не відплата, а навпаки..
— дійсно, ти в цій компашці найкращий, — очі кудрявого зблиснкли, почувши ці слова від людини навпроти нього, — серед найгірших. — Закінчив речення нижчий, після чого очі того, кому це адресувалося, знову повернулися до такого ж схвильовано й пригніченого стану, як мить тому.
Вони мовчки стояли якийсь момент непорушно. Русявий закрив очі й з роздратованим обличчям думає про щось далеке, хлопець навпроти нього ж стоїть над ним й вже спокійніше оглядує шафу, в якому їх обидвох закрили. Тут він знову почав розмову.
— слухай, Віс, я розумію, що в ті часи налажав, я лише хотів допомогти. — Менший за зростом підвів на нього роздратований погляд й відповів: — Не називай мене Віс! Бо потім твої дружки побачать свого друга Коула з розбитим носом, — відрізав Вісфот. Коул не вставляв слова, тому просто мовчки стояв, коли русявий повів далі вже м'якіше, але й досі з ноткою гостроти: — я.. я знаю, що ти не винен. Ти не знав, що так все вийде після твоєї допомоги. Але я все ще міг з ними розібратися сам без твоєї допомогти. Я все ще не можу подякувати тобі за це.
Чорнявий втомлено видихнув й вирішив обдумати слова перед тим, як виговорювати їх уголос.
— я справді здивований, що ти працюєш на Раса. Ти мені тоді в школі сподобався, хоч в тебе тоді був різкий характер, ти міг постояти за себе. — Спокійно сказав Коул, його наступне речення перехватив фіолетовий. — А ти мені ні. Й досі така думка лишається при мені.
Чорнявий звузив очі й відвів погляд, але видихнув. Вісфот скривився.
— ти їв торт? А рота не промив, як відчуваю. — Майстер землі прикрив рота й коротко посміявся. — Не можу уявити як я раніше міг відмовитися від тортів, це було так давно.
— Не починай, ти б знав скільки мені Кай розповідав про всі ці ваші порятунки світу. Зейн тоді був правий, як добре що у вас в компанії є такий зануда. — Коул після цих слів невсерйоз відсахнувся й довбанувся спиною о стінку шкафу в ту ж мить. — Ауч.. Тільки спробуй це пригадати знову, в мене з Каєм буде довга розмова.
—Сімейна? — Спитав полонений з деяким підтекстом. Коул не одразу зрозумів, після чого відповів: — В тебе якийсь кінк на вибішуванні мене з Каєм, — після сказаних Коулом слів, Вісфот вдоволено всміхнувся, Коул мовив далі: — ти ж знаєш, що в Кая є Скайлор?
— "Є"? Я вважаю, що "була" буде правильніше. Ти взагалі пам'ятаєш, щоб він хоч раз про неї згадував чи хвилювався за неї після Злиття? — Серйозно спитав Вісфот, після чого Коул задумався й похитав головою.
Чорний нінджя опустив погляд на усмішку й задумчиво хмикнув, після чого мовив:
— як я бачу, я зміг тебе розговорити, — після цього усмішка Вісфота різко зникла й замінилася на колишнє роздратування, — ти вже почав жартувати. — Коул спокійно всміхнувся, русий не спромігся відповісти й відвернув голову, закривши очі.

Арена, яка кілька годин тому була звичайним лісним полем, наповнена різними активностями, рухами та звуками, проте не дуже позитивними. Армія відомого злодія Раса нещадно билася проти легендарних нінджя - майстрів стихій, які рятували світ незліченну кількість разів. Й серед них був той, хто колись був їх ворогом. Під час битви Рас часто відволікався на Вісфота, даючи можливість вдарити себе, проте вседно всі спроби вдарити не заподіяли Расу великої шкоди. Та битва на полі була доволі виснажливою для обох сторін, й коли Рас відволікнувся, червоний нінджя Кай вдарив по ньому своїм пекучим вогнем, Рас відлетів й вдарившись впав. Кай підбіг, та підстрибнув, готуючи вогняні кулі у себе в руках.
— НІ! — з середини поля прозвучав пронизливий крик, й Вісфот, наче блискавка, підбіг до події та став перед Расом, виставивши руки перед Каєм, намагаючись зупинити того від удару. — Не вбивай його! — Крикнув налякано фанданґо.
Та Кай не встиг зреагувати й вогняна куля прилетіла в руку хлопцю. Вісфот похитнувся, стогонув від опіку й ледь не впав. Рас схвильовано підвівся.
— Віс! Ти в порядку? — Підбіг Рас та подивився на новоутворений опік.
Він хотів якось цьому зарадити, проте тут тигр помітив підбігаючих нінджя, розгубився, видихнув й втік з залишками армії в невідоме місце, куди нінджя послідувати не могли. Кай став на ноги й розгублений навіть не поворухнувся. Схвильований Коул підбіг першим.
— Вісфе! Сядь, нумо. Нія, Зейне, охолодіть опік як можна сильніше, — повів хутко майстер землі, а Ллойд доповнив: — потім одразу його треба довезти до монастиря й обробити опік як тільки можна. Варто попросити допомогти у Віллова, він допоможе рані загоїтися швидше.
Коул кивнув, Нія та Зейн взялився за роботу й почали охолоджувати опік, проте він був таким сильним, що Вісф закричав від болі та потім ледь не втратив свідомість, поки Коул підняв того на свою спину й вони направилися до Дарунку Долі. Всі виглядали достатньо втомленими, один хіба що Кай постійно дивився на Вісфота, наче боявся, що той зараз прокинеться й обматюкає його всіма матами, які тільки в світі є.
— Коул, тобі не тяжко? Я можу якось допомогти? — мовить квапливо майстер вогню, що постійно схвильовано крутиться біля Коула та Вісфота. Коул видихнув. — Ні, дякую. Ти ж знаєш, що я можу підняти хоч 4х таких як ти? А Вісфот пір'їнка. Слухай, не хвилюйся ти так, це була випадковість.
Кай переривчасто видихнув наче намагаючись заспокоїтись, проте йому це взагалі не допомогло. Він мовчки йде біля Коула. Він зрозумів, що заспокоїться лише тоді, коли сам Вісфот це скаже. Кай хотів це мовити вголос, проте запнувся й так нічого не сказав.
Зайшовши в спальню кімнату, Коул вклав Вісфота на найближче ліжко - Ллойда. Віллов вже був сповіщений про ситуацію та поквапилися до пораненого фанданґо нінджя. Кай поки зняв залишки рукава з Вісфота, відкладаючи їх подалі. Віллов підійшов та іншв розтупилися.
— Потужний опік.. Я зможу відновити клітини, кровоносні судини та інше, проте на поверхні може лишитися шрам. — Повів майстер лікування, оглядаючи опік. Коул від полегшення опустив плечі й сказав: — зроби що можеш, головне щоб опік не шкодив йому в майбутньому.
Віллов кивнув й взявся за роботу, поки всі покинули кімнату, щоб дати хлопцю зосередитись.
Через якийсь час Віллов вийшов з кімнати й побачив стоячих Ллойда, Коула та Кая. Кай й досі відчував сильну провину за скоєне й колишні слова Коула наче випарувалися в його пам'яті.
— Як Вісфот? Все вийшло? — трохи схвильовано спитав Ллойд. Віллов кивнув й відповів: — опік не повинен його турбувати, проте шрам залишиться. Хоча я і зміг відновити майже всі пошкоджені тканини, організм повинен прийняти їх. Поки бажано до нього не заходити, він спить.
Всі троє кивнули, Ллойд пішов по справам, а Кай з Коулом пішли разом в залу до дивана. Згодом, Коул та Ллойд вирішили зайти в кімнату й глянути, чи той прокинувся. Коул підійшов та побачив, як той нерухомо лежить, відвернувшись до стіни на ліжку Ллойда. Та тут, прозвучали слова з вуст лежачого:
— Я вас підвів. Вкотре. Ми могли назавжди перемогти, але я став на вашому шляху. Я злодій.

• Приєднатися до чату УкрСонікАрт
• Репост даного посту на свій канал/групу/2+ друзям
• сповістити про участь в гілці DTIYS та відправити доказ репосту у вигляді скріншота або посилання на репост
• намалювати даний малюнок у своєму стилі