Меґґот в минулому мала сестру, яку звали Авґустина. Та померла (поки не придумав як) досить рано, коли Меґґот було тільки 13. Гусениця, яку постійно тримає Меґґот була улюбленою іграшкою Авґустини, тому після смерті Меґґот почала асоціювати цю гусеницю з її померлою сестрою. Авґустину близькі люди звикли називати Ґутя чи Гутя, тому Меґґот гуменицю називає Ґусею або Гусею, найбільш схожою на ім'я Авґустини. Пізніше Меґґот стала вірити в те, що душа сестри постійно слідує за нею, тому для спілкування зі своєю мертвою сестрою вона обрала саме Ґусю.

Ось чому Меґґот постійно таскає з собою Ґусю й спілкується з нею.

В Юрка було звичайне життя. Батько, мати, старший брат Чарлі. Проте одного дня, коли Юрко вже збирався йти на булицю, стіна квартири обвалилася. Прямо біля них будувалася новобудівля, та в їх стороні стояв неспраний кран, який впав від сильного вітру прямо на будівлю. Юрчик був під дверима, щоб вийти, коли почув сильний гаркіт а через мить й сам відчув " сильне землетрясіння". Хлопець побіг в кімнату до батьків. Проте на його очах частина стіни впала прямо на них, а потім їх повноцінно завалило. Чарлі щось знав про завали, тому потягнув Юрка до столу, щоб забарикадуватись там. Коли обвал скінчився, хлопці вийшли звідти, але не знали що робити. Чарлі вирішив піти до батьків на кухню, щоб побачити їх в останній раз; Юрко пішов за ним. Але старший брат спіймав паніку й агресію, через що він пішов до брата й від шоку хотів вибити всю дурь з нього, намагаючись покрити уим свої шалені емоції. Чарлі почав нескінченно вже бити свого брата кулаками та ногами, щось незрозуміло викрикуючи запинаючись в своїх ж сльозах. Малий Юрчик від шоку не знав що робити. Той відкрив дверцята, за ним, взяв щось, що попалося в руки та кинув це в брата, маючи час хочаб піднятись. На столі він не знайшов нічого, окрім ножу для м'яса, він нк встиг його взяти, як Чарлі знову на нього налетів, алн Юрко від налякангості встиг взяти нож та для самозахисту направив прямо переж собою, щоб "налякати його", але той не очікував, що Чарлі не встигне побачити цього та він налетів прямісінько на ніж. Молодший брат не рдразу зрозумів що сталося, бо він туди не дивився, він боявся, що залякування не допомогло. Юрчик підняв голову та подивився в лице брату. Той дивився на нього, лився сльозами. Той не розкмів, чому він стоїть, ажп поки зі рта Чарлі не пішла кров. Юрко подивився на свою руку...


Ножа не було. Від ножа була лише ручка. Все нормально. Це галюцінації, вона була іграшкова. Юрко вийняв ніж, та закричав. З живота брата сочилася кров, багато крові. Юрко не втримав ножа в руках та упустив його на підлогу. Чарлі ще дивився на свого молодшого брата, поки міг, та обійняв його, поки в нього були сили.

-вибач. -останні слова пролунали біля вуха Юрка.

Чарлі впав. Хлопчик не міг відвести погляд від свого вмираючого нерухомого під ногами брата. Лужа крові під ним ставала все більшою, вона заполоняла білосніжну підлогу кухні.

— Ні.. Ні!!! Братику.. Прокинься, благаю! Я не хотів! Я не.. — Юрко впав на коліна прямо на кроваву підлогу. Через пару секунд кров почала змішуватися з соленими сльозами молодшого брата, — братику, не покидай мене, прокинься.. прокинься, благаю..
Крики й ревіння заполонили всю квартиру. Юрко штурхав свого брата, хоч й розумів, що це нічого не дасть. Він поклав голову на свого брата й став ревіти. Через деякиц час смердіння починає кумарити Юрка, той підняв свою голову.
— добре.. я йду до вас! Ви скоро мене побачете! Ми всі знову будемо разом..
Тут несподівано почувся галас; хтось виламав двері й почав щось кричати. Юрчик швидко схватив ножа й поставив лезо лицем до себе. "Швидше, вдар себе й все!" подумки крикнув собі Юрко. Хтось забіг на кухню.
— ні! — чоловік вихватив ножа в хлопчика.
— Віддайте! Я хочу побачити свого братика! Своїх маму й тата! Будь ласка, дайте мені себе прикінчити!! — кричав Юрко, намагаючись вихватити ножа в чоловіка, але спроби виявилися марними.
Чоловік відкинув ножа якнайдалі й тримає Юрка.
—будь ласка, дай їм піти в спокої. Якщо ти залишиш цей світ, їм від цього на небесах краще не буде. Вони будуть слідкувати за тобою звідти, вони досі люблять тебе, й бажають, щоб ти прожив чудове життя.
—але.. але.. я їх більше не побачу!!
—вони бачать тебе, й це головне. Ти не винний, вони тебе не звинувачують, — спокійно й заспокоююче сказав рятівник.
—Прощавайте, братику, мамо, тату..
Омтанні слова видавив юнак й більше нічого не кахав. Рятівник взяв його за руку й вивів з кухні, а потім й з квартири в лікарню на огляд.