Forwarded from ✙ Ѣзиковъй Ѣртаул (Всевеликое Войско Донское)✙
Мы ещё вернёмся, и сине-жёлто-алый стяг будет величаво виться без стеснения и, как в старые годы, символизировать триумф нашей Воли
Иллюстрация от наших друзей
Иллюстрация от наших друзей
❤19
Можливо що українці та навіть весь цивілізований світ ще не готові до цієї розмови
Але ми, як авангард, як прогресивні люди мусимо це підняти
Ось уже півтора роки воєнної агресії проти України та нових терористичних атак, ми все ще продовжуємо використовувати АРАБО-ІНДІЙСЬКУ систему числення
Це неприпустимо. Індія підтримує росію, а палестинці вбивають наших братів євреїв!
Тому, Україні варто повернутись на римську систему числення, до чого всіх і закликаю, хоча ми і потомки варварів.
А також слід використовувати латину замість англійської, бо саме англійські колонізатори вбили мільйони поневолених людей
Але ми, як авангард, як прогресивні люди мусимо це підняти
Ось уже півтора роки воєнної агресії проти України та нових терористичних атак, ми все ще продовжуємо використовувати АРАБО-ІНДІЙСЬКУ систему числення
Це неприпустимо. Індія підтримує росію, а палестинці вбивають наших братів євреїв!
Тому, Україні варто повернутись на римську систему числення, до чого всіх і закликаю, хоча ми і потомки варварів.
А також слід використовувати латину замість англійської, бо саме англійські колонізатори вбили мільйони поневолених людей
❤🔥15😁10👍2🤡1🍓1
Forwarded from МЕТАРОМАНТИКА
Зима
(написано в укритті, під час щільного арт.обстрілу)
Холодна осінь досилає лісостепом
Патрон в патронник. Мій затвор. Чужа паля.
Пусті слова, що стали іменем в газетах.
Душа чорнилом ссохне на рядках.
І кожна лісосмуга - полоса життя,
Жива лиш в інфополі Бога, у ефірі
На вічних інтерв'ю в посадках й бліндажах
В розбитих чорних берцях й чистому мундирі.
Однакова зима. Нові книжки й поети.
Суха трава, плейліст та пачка цигарок.
Серця. Новини. Соняхи та силуети.
Життя і зміна - перший та останній крок.
Народження бере початок з думки смерті,
Блакить очей - зі смаку попелу війни:
Проявить дух божисту велич у безсмерті,
Чи згине в сірості безсмертної зими.
автор
☨ Krak des Chevaliers ☨
(написано в укритті, під час щільного арт.обстрілу)
Холодна осінь досилає лісостепом
Патрон в патронник. Мій затвор. Чужа паля.
Пусті слова, що стали іменем в газетах.
Душа чорнилом ссохне на рядках.
І кожна лісосмуга - полоса життя,
Жива лиш в інфополі Бога, у ефірі
На вічних інтерв'ю в посадках й бліндажах
В розбитих чорних берцях й чистому мундирі.
Однакова зима. Нові книжки й поети.
Суха трава, плейліст та пачка цигарок.
Серця. Новини. Соняхи та силуети.
Життя і зміна - перший та останній крок.
Народження бере початок з думки смерті,
Блакить очей - зі смаку попелу війни:
Проявить дух божисту велич у безсмерті,
Чи згине в сірості безсмертної зими.
автор
☨ Krak des Chevaliers ☨
❤3🍓1
230 років зі смерті Марії Антуанетти
Століття тому сього дня
У зрадців з міста над Сеною
Здичавілих, зброд, гульня
Кпити з жінки, тішитися гнаною
Реготи одні й забави
Неначе заміж віддають
Вітер колиха пожовклі трави
Без сраму й милості ідуть
Стріхи, ганок багряно-синій
З ватриська погляд визирає
Од низів прокльоном виринає
Від юрби за вір'ям безматній
На хурі чвалій в зір впадає
Перед злобною товпою
Фарси, соромітки, брудотою
Та шляхетна мати дотліває
Сидить, схилившись, срібна Королева
За всі муки що були
Злості не тримає мева
Неосоружна, гординя й страх її забули
Тихі безмовні оченята
Як пан-отець відмолить хоч німий
Прикрість погиблі знята
Лиш волі подих уловимий
Коли вона вже не в палаці
Позбавлена любові надбання
Останній спогад того дня
Зворушить душу нещасливці
Капут! В печалі вбита Королева
Убога мати, змордована не за гріхи
Непорочна, вбита ради втіхи
Шмат терору, нестяма жовтнева
І все ж, століття після того
На смерть крокуєш миловидна
Безмовні оченята у сльозах до Бога
Неговіркі вуста, срібна прохолодна
(Переклад поеми сера Л. Морріса написаної 1893 р.)
Століття тому сього дня
У зрадців з міста над Сеною
Здичавілих, зброд, гульня
Кпити з жінки, тішитися гнаною
Реготи одні й забави
Неначе заміж віддають
Вітер колиха пожовклі трави
Без сраму й милості ідуть
Стріхи, ганок багряно-синій
З ватриська погляд визирає
Од низів прокльоном виринає
Від юрби за вір'ям безматній
На хурі чвалій в зір впадає
Перед злобною товпою
Фарси, соромітки, брудотою
Та шляхетна мати дотліває
Сидить, схилившись, срібна Королева
За всі муки що були
Злості не тримає мева
Неосоружна, гординя й страх її забули
Тихі безмовні оченята
Як пан-отець відмолить хоч німий
Прикрість погиблі знята
Лиш волі подих уловимий
Коли вона вже не в палаці
Позбавлена любові надбання
Останній спогад того дня
Зворушить душу нещасливці
Капут! В печалі вбита Королева
Убога мати, змордована не за гріхи
Непорочна, вбита ради втіхи
Шмат терору, нестяма жовтнева
І все ж, століття після того
На смерть крокуєш миловидна
Безмовні оченята у сльозах до Бога
Неговіркі вуста, срібна прохолодна
(Переклад поеми сера Л. Морріса написаної 1893 р.)
❤🔥8🍓2
FORD TRANSIT для ГВАРДІЇ
Якщо є можливість і бажання, прошу підтримати збір на машину евакуації для фронту. Ціна без слів.
https://t.me/squad_431/287
https://send.monobank.ua/jar/7Fy5b4M5D2
Якщо є можливість і бажання, прошу підтримати збір на машину евакуації для фронту. Ціна без слів.
https://t.me/squad_431/287
https://send.monobank.ua/jar/7Fy5b4M5D2
🔥4
Оксанок не існує
Україна — це Європа. Принаймні, такий висновок напрошується, споглядаючи як на ґрунті знищеного інституту сім'ї у вітчизняному шизонеті виріс свій аналог піндоської "чорної таблетки". А саме, стійке уявлення, що всі українки — поголовні "оксанки", чорнильниці та зовсім не вірні (цей архетип вже доволі довгий час в культурі сучасної України), а значить і намагатись не слід
UACKPILL, як я це обізву, мені в свою чергу нагадує зав'язку стрічки "Багно". Зокрема, коли молоді, виховані матерями хлопці обговорюють деталі інтернаціональної дружби організму чергової Оксани Безбатьківни в коментарях чергового "правого" каналу.
Тож, можливо вже досить? В порятунку раси це нам не допоможе, адже сігми не розмножуються
Україна — це Європа. Принаймні, такий висновок напрошується, споглядаючи як на ґрунті знищеного інституту сім'ї у вітчизняному шизонеті виріс свій аналог піндоської "чорної таблетки". А саме, стійке уявлення, що всі українки — поголовні "оксанки", чорнильниці та зовсім не вірні (цей архетип вже доволі довгий час в культурі сучасної України), а значить і намагатись не слід
UACKPILL, як я це обізву, мені в свою чергу нагадує зав'язку стрічки "Багно". Зокрема, коли молоді, виховані матерями хлопці обговорюють деталі інтернаціональної дружби організму чергової Оксани Безбатьківни в коментарях чергового "правого" каналу.
Тож, можливо вже досить? В порятунку раси це нам не допоможе, адже сігми не розмножуються
👏12
ХЕРСОН: РІК ВИЗВОЛЕННЯ
Минув рік з дня визволення південного форпосту — Херсона, того дня, коли він повернувся до лона матері-України, возз'єднався зі своїми сестрами та братами.
Ще багато потрібно зробити. Ще багатьох потрібно відомстити.
t.me/pidlutsky
Минув рік з дня визволення південного форпосту — Херсона, того дня, коли він повернувся до лона матері-України, возз'єднався зі своїми сестрами та братами.
Ще багато потрібно зробити. Ще багатьох потрібно відомстити.
t.me/pidlutsky
❤20
JUGENDAMT — Як ювенальна юстиція розвалює нації
Сотні українських біженців у Європі стикнулись з неочікувано-жорстокою реальністю — випадками фактичного вилучення дітей у їх батьків. Користуючись часто неграмотністю, незнанням мови і відсутністю підтримки, муніципальні "органи опіки" відбирають українських дітей у їх батьків, нерідко із зовсім смішними звинуваченнями
Коли подібне роблять росіяни, українці одностайні, це — геноцид і міжнародний злочин. А партнерам ми прощаємо?
Самі німці вже давно зорганізувалися в групи батьків- жертв "ювен'юсту", а дії влади порівнюють з політикою 30-х, яку тепер застосовують до них. Це трагедія. Якщо відсторонитися від теорій про євгенічну ідеологію, цілком очевидно — європейські уряди знищують фундамент власних країн — сім'ї, навіть швидше ніж це робив СРСР
Перебивши ноги церкві (Kirche), розлучивши батьків та дітей (Kinder), залишається останній крок — забрати у них свій садок вишневий коло хати (Küche).
Сотні українських біженців у Європі стикнулись з неочікувано-жорстокою реальністю — випадками фактичного вилучення дітей у їх батьків. Користуючись часто неграмотністю, незнанням мови і відсутністю підтримки, муніципальні "органи опіки" відбирають українських дітей у їх батьків, нерідко із зовсім смішними звинуваченнями
Коли подібне роблять росіяни, українці одностайні, це — геноцид і міжнародний злочин. А партнерам ми прощаємо?
Самі німці вже давно зорганізувалися в групи батьків- жертв "ювен'юсту", а дії влади порівнюють з політикою 30-х, яку тепер застосовують до них. Це трагедія. Якщо відсторонитися від теорій про євгенічну ідеологію, цілком очевидно — європейські уряди знищують фундамент власних країн — сім'ї, навіть швидше ніж це робив СРСР
Перебивши ноги церкві (Kirche), розлучивши батьків та дітей (Kinder), залишається останній крок — забрати у них свій садок вишневий коло хати (Küche).
😁8🥴4🤬3👍2🤡2