Коли здається, що все погано, — може, так і є. Але в більшості випадків — то накрут.
На 2025 рік запланував купу всього.
Часу зараз настільки мало, що в мене є пункт «помити взуття», бо навіть на дрібниці не вистачає часу.

З важливих планів — це відчепитися від себе.
Не накручувати зайвого, трошки менше себе критикувати, а ще спробую відпочити. Бо 2024 рік був найважчим, але й найщасливішим у моєму житті.

Цей рік забрав дуже багато сил, а ще додав лишніх кілограмів. І це я не про дітей, а про живіт.
Вдалося назбирати чимало грошей, але в реверсивному сенсі слова.

Цей рік підкинув мені не одну купу лайна. Це вже про дітей 😂
Але це означає, що ми їх гарно годуємо.

Цей рік був значно слабшим з точки зору волонтерської роботи.
Було менше часу, менше сил, але дуже багато факапів зі сторони тих, кому ми довірили свої голоси.
Усе це наклало свій відбиток.
Особисто я пережив не одну ситуацію, яка мене змінила, скоріше навіть зламала.

У цьому році все частіше в мозок лізла думка: «А чи хороша я людина?»

Разом з тим я зустрів багато чудових, сильних і сміливих людей. Коли мені це було необхідно.
За це я дуже вдячний. ❤️

Наші їбані жахливі сусіди нас вимотують. Треба визнати, що місцями їм це вдається.
Вдається настільки, що внутрішніх ворогів ми бачимо краще, ніж зовнішніх.

І от, здавалося б, ми летимо в прірву, аж раптом життя підкидає мені зустріч із гарними людьми, які дістають мене з цієї соціально-мережевої бульбашки.

Дивлюся на малих, що посміхаються мені просто тому, що мене побачили, — і світ стає кращим.
Від усієї душі бажаю вам витримати, щоб настав день, коли ці часи стануть минулим.
Знаю, що ви зможете.

Які найгірші поради вам давали?
Мені, наприклад, дуже не подобається залишайся таким, як ти є. При цьому подобається залишайся собою.

Привіт) Ми 10 та 11 січня робимо стендап. На 10 вже все продали, а от на 11 місць вистачає. Якщо маєте бажання прийти - пишіть.
Забронювати можна за посиланням ⬇️

https://www.instagram.com/pidkovaniy.standup

Перекличка, напишіть чи займаєтесь та чим би хотіли займатися?

Моя історія наступна. Вивчився на інженера зварювальних установок, але поклявся зав.кафедри (на своєму дипломі, як на Біблії), що не буду працювати за професію.
Довго грав у КВН, що привело мене у професію ведучого.
Власне цим займаюсь вже 12 років. Хотів стати пасічником, а перед тим президентом. Але мою долю вже повторила інша людина

«Що ти залишиш після себе?»
Мені здається, що гарний сценарій, коли люди залишають після себе чистоту.
Тож мені хотілося б, щоб після мене було чисто. А усе, що вписується в термін «чистота» хай залишається.

Астрологія, нумерологія, що думаєте?

Як звуть пунктуально азербайджанського хлопчика?
- Графік

Оцініть рівень каламбуру від 1 до 2?

Як думаєте у жінок та чоловіків, на сьогодні, рівні права та обовʼязки?

Згадав, що колись в Мико святкували День металурга. В якийсь рік ми були дуже бідні, і перед поїздкою на концерт батьки одразу попередили, що ми будемо без морозива.

Але доля була до нас ласкавою, моя сестра знайшла в натовпі 20 грн. На той час це приблизно 2,6 млн доларів. І ось зараз я згадую тільки той рік святкування, бо там відбулася магія занижених очікувань.

Це було настільки круто, що я досі пам'ятаю смак морозива з ківі, в зеленій карамельній оболонці.

Усі ми були дуже щасливі. На той момент життя ще не показало, яким воно буває жорстоким та несправедливим.

Дуже ймовірно, що якби можна було на декілька годин повернутися в минуле, то я б обрав цей момент.

Прікол, мої жарти повертають людей у раду :(

До речі, єдине, що працює це карти таро

Згадав історію. Колись купував для дружини у аптеці два тести на вагітність. А собі напальчичники, бо подряпав пальця. Уявляю, як в голові фармацевтки все це склалось в одну картину. Я потім цілий день ржав, коли уявляв її роздуми.

Якщо задонатили залишайте скрін в коментарі. Одного з донатерів пригощу чимось смачним, а якщо Ви з Миколаєва то ще подарую квитки на нашу стендап вечірку.

Ніяких лімітів на донат нема.
Головне, що включились кровної гривнею, але не забудьте скрін, бо банка не моя. Перекази не бачу)

Пітухи прокинулись 🐔

І тут я не в позиції критика, а така сама жертва нестримного інформаційного потоку «як правильно жити».
Мій екранний час досяг 8 годин на день, бо в телефоні я працюю, розважаюся, читаю, пишу жарти тощо.

І безмежно радію, коли отримую замовлення на корпоратив або весілля, бо це 7 годин, коли я просто спілкуюся з людьми: ми сміємося, жартуємо, веселимося, іноді разом проживаємо сентиментальні моменти. І це маленька перемога, коли люди відкладають телефони.

У моєму селі встановили алею слави героям. Бачити там фото найкращого друга дитинства — це невимовний біль. Для його сімʼї це трагедія.

Але мені дуже хочеться, щоб ми пам’ятали тих, хто вже не з нами, бо в нас живуть їхні частинки.

Звички, говірки, манери — усе це стало частиною нас, але бере коріння від тих, кого ми сильно любили, хоча не часто про це казали.

Славко був нереальний чувак. Просто хочу, щоб ви це знали. Дуже смішний, сильний, а ще сміливий.
Він настільки легко сприймав труднощі, що аж бісило іноді, бо я так не міг.

90% щастя у дитинстві були завдяки його компанії.
Я від душі радів, коли йшов до школи та знав, що побачу корєша. Знав, що ми будемо, як коні, ражти на уроках, а потім бігти їсти зелену черешню.

Ми вдвох рано втратили по одному з батьків
і допомогли один одному це пережити.
Ми постійно сміялися: коли було сумно, страшно, боляче, навіть коли причин сміятися не було.
Ми сміялися життю в обличчя, бо що воно нам зробить?

Здавалося, що він був перманентно щасливим.
Обожнював машини, мотоцикли, мопеди
і міг грати в NFS Underground 2 без перерви на їжу.

Нам було дуже весело. Ми були щасливі. Раз у житті тобі посилають такого друга, якого ти називаєш найкращим, навіть коли між вами бувають перерви розміром у роки — він усе одно найкращий.
Далі по життю ти зустрічаєш класних людей, але місце найкращого друга — це святиня, яку не займе ніхто інший.

І от що я зрозумів: неможливо застрахувати себе від відчуття провини, що ви провели разом дуже мало часу. Бо скільки б його не було — це завжди менше, ніж хотілося.

Малими ми були впевнені, що життя нас не зламає і не нав’яже свої правила та часові рамки. Ми мріяли, що будемо старіти двома веселими старими дурнями, які шукають собі пригод на дупу, але у життя свої правила.

Пам’ятайте, що сьогодні ви є, бо когось, на жаль, нема.
Це не для відчуття провини, а скоріше просто нагадування: варто бути трошки щасливішими, уважнішими до близьких, добрішими до світу, навіть якщо іноді здається, що він того не заслуговує.

Пам’ятайте тих, хто робив нас щасливими. Будьте щасливими, щоб їхній подвиг був не даремним.