Ти все програв, коли закінчив гру
Ти все зрозумів, коли увійшов в Абсолют
Ця гра немає в собі часу, немає сенсу, фінішу і старту

Твоя родина тебе не породила
Твоя релігія тебе не освятила
Твоя держава тебе не захистила
Твоя теорія буття ніколи не була правдива.
Ти вибув з гри і втратив тіло
Місія і призначення душі вже не важливі.
Тут все так… ніби навіть тиші не існує.

Коли не думаєш і не дихаєш
Коли перестаєш бути людиною
Ти здатен бути вічністю.

— Анастасія Паламар

Добре жити, шкода вмерти

Дико, що гнилі душі здатні творити красу, що бере світлих людей за душі

Нерідко трапляється так, що огидні та гнилі люди — виявляються талановитими митцями. Певно Бог даруючи такій людині талант творити прекрасне компенсує її гниле нутро.
Інкаше я не знаю як пояснити поетів-абьюзерів, зрадників, ґвалтівників, що своїми віршами змушують людей вірити у щире кохання..

Моя творчість, творчість і тільки вона
Буде здатна витерти мої сльози
Тільки вона буде здатна витримати мій плач і крик
Творчість буде повертати
Творчість вдихатиме життя
В ній я. В ній сама природа. В ній сама душа.
І знову раз за разом я викрикуватиму імʼя Господа, запитуючи його
За що мені це все?
І у відповідь лунатиме мовчання…
Але в цьому мовчанні буде так багато сили
Сили, що завжди була в мені.

Ти ніколи не знайдеш себе, поки будеш зациклена на іншій людині