Чому в моїй історії все зводиться до тебе?

Скільки доторків потрібно, щоб покохати?
А скільки, щоб вбити?

І поки ми разом з нами Бог

Кожна фраза в цьому каналі наповнена особливим сенсом для мене або приховує якусь історію

Те, що я можу перечитувати безкінечно

«Я просто не хочу зробити тобі боляче»

Вони повторювали це один за одним.
Вони хотіли бути турботливими і не ранити.
Вони хотіли вберегти мене і не приходили.

І цим ранили.

Зарубіть собі на носі, контрзалежні котіки, ви раните не тим шо хуйові(плохой мальчик), а тим, що цього хуйового вибираєте не розгортати в живому контакті, а заникати.

Ви раните- надією на контакт, та обриванням контакту, а не тим «страшним» що в ньому може розгорнутись. Бо то «страшне» страшне лиш вам - не іншому, якшо інший вибирає таки взаємодію з вами.

Ну всьо. Піду поконтактірую з подушкою

Я не вірю ні в диявола, ні в пекло

Для мене концепція «диявола/сатани» - це спосіб перекласти відповідальність за свої вчинки на «щось» ефемерне, могутнє та не контрольоване ніким, на «щось», що штовхає на погані вчинки, на «щось», що спокушає вас та змушує сумніватися у собі.
Це дитяча позиція. Це позиція я-жертва. Це про залежність. Про роздуте Его, бо ви справді вірите, що конкретно Ви потрібні такій могутній істоті, як диявол… що саме ваш гріх йому потрібен…
А концепція головного диявола і тисячі його помічників, де ще й кожен відповідає за свій гріх, то взагалі щось з опери міфології і радше нагадує цікаву казку, аніж розкриває таємницю нашого з вами буття.

Концепція «пекла» - це штучно навʼязане нам уявлення про інший вимір, де ми нестимемо покарання за свої погані вчинки, себто інструмент для контролю людей. Іншого способу, як стримати людину не знайшлося. Смерть для кожного злочинця - це спосіб уникнути відповідальності. І тільки думка про те, що після смерті на нього чекають страшні муки може хоч якось втішити жертв, застерегти потенційних злочинців і можливо попередити самогубство людини, яка вже скоїла злочин. Одним словом, змусити людей вірити у пекло - це була одна з найкращих ідей церкви. Це якийсь час робило суспільство безпечним. Але маніпуляції страхом це не щось, що може існувати вічно у такому мінливому світі.

Але я вірю в Бога, точніше у Творця. Але це не дядько на хмаринці, не чоловік зображений на іконах, не Будда, не Аллах і не Деміурґ (із «Тімей» Платона). Це сама Безмежність, щось що існує поза часом і простором, це Всесвіт і кожен з нас окремо. Бог - це тільки зручний термін під яким я розумію Все Що Є щого Не Має Було і Буде.

Святе письмо я визнаю, але не вважаю святим. Його писали люди. Бог нічого не диктував нікому. Ми постійно персоніфікуємо Бога і применшуємо його масштаби до людських. Бог не мислить, як ми. Бог звільнений від тривог, турбот і страхів. Бог не ділить, не відбирає, не керує, не вчить. Бог просто Є. А ви маєте свобідну волю. Це все.

Відкрита до дискусії звісно що..

Ти все програв, коли закінчив гру
Ти все зрозумів, коли увійшов в Абсолют
Ця гра немає в собі часу, немає сенсу, фінішу і старту

Твоя родина тебе не породила
Твоя релігія тебе не освятила
Твоя держава тебе не захистила
Твоя теорія буття ніколи не була правдива.
Ти вибув з гри і втратив тіло
Місія і призначення душі вже не важливі.
Тут все так… ніби навіть тиші не існує.

Коли не думаєш і не дихаєш
Коли перестаєш бути людиною
Ти здатен бути вічністю.

— Анастасія Паламар

Добре жити, шкода вмерти

Дико, що гнилі душі здатні творити красу, що бере світлих людей за душі

Нерідко трапляється так, що огидні та гнилі люди — виявляються талановитими митцями. Певно Бог даруючи такій людині талант творити прекрасне компенсує її гниле нутро.
Інкаше я не знаю як пояснити поетів-абьюзерів, зрадників, ґвалтівників, що своїми віршами змушують людей вірити у щире кохання..