Сьогодні я разом із ранковим повітрям вдихнула зимній спогад.

Як швидко минув час.

Як швидко осіннє повітря втратило сонячну солодку пісню,
Зосталось лиш холодне сяйво і лоскіт прохолодного проміння.

Проте весна в душі моїй не змерзла.
Там досі царює духмяна палітра,
досі танцюють польові квіти.
Там досі..
Досі вогник весни незгаса.

Як швидко прийшла зима.
Як чудово, що моя весна досі не пішла.

Як ми повинні реагувати на свої помилки?

Спокійно.

Яке ви взагалі маєте право засуджувати свої рішення. Адже в той момент часу, коли ви приймали рішення, вам воно здавалось найбільш правильним. Інакше ви би не обрали цей варіант.
Так чому ви звинувачуєте себе в тому, що прийняли правильне для себе рішення.
Так, можливо, зараз вам здаєтесь, що це було помилкою. Але так думаєте лише в в даний момент часу, ви у минулому навіть і не здогадувались які будуть наслідки, їх тоді взагалі на існувало.

Ви живете зараз.
Ви живете в даний момент часу.
Тоді ви прийняли правильне рішення.
Зараз воно видається помилковим. Так виправляйте свої помилки ЗАРАЗ. Минуле не виправиш.

Чи є сеанс корити себе за правильні рішення у минулому?
Коли у вас є можливість ЗАРАЗ виправити їх наслідки.