«— Кохана, тільки не пиши мені про війну.
Розповіси краще в листі про те, чи будеш у вечері гуляти парком з нашим собакою та чи не кричав наш син в ночі.
Пиши мені про свої дні, свої бажання, мрії, про наші спогади пиши.
Але ні слова про війну.
Присвяти свої листи коханню і буденному, минулому життю.»
Розповіси краще в листі про те, чи будеш у вечері гуляти парком з нашим собакою та чи не кричав наш син в ночі.
Пиши мені про свої дні, свої бажання, мрії, про наші спогади пиши.
Але ні слова про війну.
Присвяти свої листи коханню і буденному, минулому життю.»
❤9
Розкіш — це коли у тебе голова болить не від звуку сирен,
а від запаху парфумів
а від запаху парфумів
❤6
У світі існують речі набагато важливіші, красивіші і глибші за зайві кілограми.
Кілограми, то лише мізерія всього того, що стається і станеться в твоєму житті. Людина є набагато глибшою і складнішою істотою і її вага є лише силою з якою тіло давить на простір. Не більше і не менше.
Люди прекрасні. І прекрасними їх робить не наявіність чи відсутність зайвих кілограм. Прекрасними людей роблять їх душі.
Мисліть глибше. Зазирайте всередину.
Кілограми, то лише мізерія всього того, що стається і станеться в твоєму житті. Людина є набагато глибшою і складнішою істотою і її вага є лише силою з якою тіло давить на простір. Не більше і не менше.
Люди прекрасні. І прекрасними їх робить не наявіність чи відсутність зайвих кілограм. Прекрасними людей роблять їх душі.
Мисліть глибше. Зазирайте всередину.
❤15
— Пані, до Вас якийсь пан проситься.
— Скажи йому, що я померла і най приходь завтра. — Як ж набридли ці коханці, не дають ані хвилі побути з чоловіком.
— Скажи йому, що я померла і най приходь завтра. — Як ж набридли ці коханці, не дають ані хвилі побути з чоловіком.
❤7
І тільки час пам’ятає нас
пам’ятає, як кохалися ми, коли були молоді
Як ганяли з молоду до долу,
як двоє падали у води
бурхливі, як людські долі.
І тільки час пам’ятає, як кохалися крізь роки
Я і ти
На човні спогадів
крізь умалки вічності,
а ми хіба колись були молоді?
пам’ятає, як кохалися ми, коли були молоді
Як ганяли з молоду до долу,
як двоє падали у води
бурхливі, як людські долі.
І тільки час пам’ятає, як кохалися крізь роки
Я і ти
На човні спогадів
крізь умалки вічності,
а ми хіба колись були молоді?
❤9