Той самий монолог Маргарити
М. Булгаков «Майстер і Маргарита»

Ти одна? Без чоловіка? Що робити?
— Випити звісно

Найстрашнішою буде та брехня,
яку прикрашають солодкі й духмяні квіти,
кроплені слізьми правди

«Не знайшлось душі, яка б почула Правди тихий дзвін.
Позатикалі уші й пустили брехню у світ,
долали цукру з медом,
щоб здогадатися ніхто не зміг.
Підсадили люд на дозу, зламали сотні ми життів,
І ні, не соромно нікому.

Та зостався правди тихий звін,
зібрали сльози ми її до купи,
Бо прийде час,
коли чай розчине цукор, а бджоли відмовляться робити мед.
Тоді врятують людство
оті солоні води, збережуть покій
І вічну пам`ять Правди,
на самому дні морських глибин.»