Рідко зустрічаєш щирих і добродушних людей. Простих, як польові квіти. Навколо одні «орхідеї» і «нарциси». 

Ліна Костенко

Зі спогадів Л. Лук'яненка про становище в'язнів у виправно-трудовій колонії суворого режиму для засуджених за «особливо небезпечні державні злочини» в с. Кучино Пермської області (РРФСР):

— Фашисти-и-и! - обурено кричав Стус, ідучи по коридору від кабінету на- нальника до камери. — Фашисти-и-и!
— Що сталося, пане Василю? -спитав я пізніше. Уже півроку не маю ні від кого листів. Дружина часто пише, а вони не протускають. І мої листи усі ріжуть. Півроку не можу й слова передати. Конфіскували й червневий. Хотів ударити телеграму до дружини, що писати нічого не дають і заткнули геть чисто рота. Викликав Долматов. Кричить:
— Наклепуєте! Ніхто вам рота не затикає!
— Як не затикає?-питаю. — Ви ж півроку не пропускаєте жодного листа!
— Не пишіть націоналізму і тоді пропускатимемо.
— У чому ж ви бачите націоналізм?
— Ви самі добре знаєте, у чому націоналізм.
— У телеграмах теж націоналізм?
— У телеграмах наклеп на нашу радянську дійсність.
— Але ж правда, що ви півроку не пропускаєте моїх листів до дружини.
— Ні, неправда. Це ви самі не хочете, щоб ваші листи дійшли, й тому так пишете.
— Я не пишу ніякої неправди!
— Ви добре знаєте, що можна писати, а чого не можна.
— Та я вже й так вихолостив листи до повної порожнечі.
— Але й те, що в них залишилося, — націоналізм та наклепи.
— Для вас націоналізм у самій уже українській мові.
— Пишіть по-роcійському.
— Тоді пропускатимете?
— Тоді пропускатимемо.
— А з наклепами?
— Тоді їх меншатиме.
— То ви хочете, щоб я перестав бути собою?
— Я хочу, щоб ви стали РАДЯНСЬКОЮ ЛЮДИНОЮ...»

Моя цінність не залежить від моєї продуктивності

Сенс життя в тому,
щоб відчути спочатку любов,
потім віднайти свободу,
в тій любові,
і на останок,
прийняти свою самотність

Проживаючи кожну мить життя із насолодою і вдячністю

Висновок після прочитання книги Ошо «Любов Свобода СамоБутність»