У нас немає сенсу, якщо ми не любимо.

І не когось і не щось.
Якщо ми не любимо життя, якщо ми не проживаємо його із любов’ю, випромінюючи її щохвилини.

Бог є любов. Я є Бог. Я є любов.

Якщо ти це не зробиш зараз, то хтось зробить це замість тебе.

Коли ти взагалі збираєшся жити?
За 20 хвилин? Завтра? Коли складеш всі іспити? Коли досягнеш повноліття?
Коли що? Що має статися аби ти почав жити?

Невже життя для тебе на настільки не цінне, що ти готовий змарнувати його. Витрати злотоцінні години на очікування чогось, що точно все змінить, після чого все буде краще.
Але ти розумієш, що брешеш сам собі.

Доки ти не почнеш жити і щось робити ЗАРАЗ
Нічого не зміниться.

Життя — це біль. Біль, то один із його відтінків.
Ми стикаємось із болем щодня. І так по дитячому тікати від нього! В цьому зовсім не має сенсу, бо він наздожене тебе всерівно. Як би ти далеко не втік!

Тому набагато простіше впустити його в себе і прожити. Спробуй прожити те, що тебе розриває із середини. Зустрінься із тим, що так тебе лякає.

Доведи собі, що ти сильніше!
Ти можеш пережити абсолютно все!