Ті у кого за плечами важке життя, ті хто не зламався під натиском
вони — сильні, вони заслуговують поваги.

А ті хто мали звичайне життя, тим кому не потрібні були переломні моменти аби все змінити.
Ось ними варто надихатись.

Далеко не кожен зможе все змінити, жити тим життям про яке мріяв у дитинстві, якщо його носом не ткнути в болото.

Успішні із важким минулим — сильні і не більше того.
Успішні із звичайним минулим — неймовірні, і справді щасливі.

«Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай.»

«А люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні - і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов. Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: «Тут вхід не вільний!»»

© «Intermezzo» Михайло Коцюбинський

Наше життя це не збіг обставин — це результат наших виборів.

Що дня ТИ робиш СВІЙ ВИБІР. І вінзалежить лише від тебе.
Ти можеш обрати мати ВСЕ, або прийняти позицію жертви і спостерігати за тим, як життя твоєї мрії проживає хтось інший.
Хтось кому не забракло сміливості взяти відповідальність за своє життя.

А на справді ми боїмся бути щасливими.
Бо не знаємо, що нам робити із тим щастям.

Ми самі собі блокуємо дороги до щастя.
Самі собі створюємо перешкоди.
І самі собі руйнуємо все.

І при цьому не беремо на себе відповідальність за своє життя.