Коли я критикую тарологів чи остеопатів, мені часто пишуть: «Та ладно вам, це ж просто невинні забавки. Якщо людям стає від цього легше, хай вірять у що хочуть».

Але магічне мислення та псевдонаука — це не безневинні забобони. За кожним «альтернативним методом» є цвинтар із людей, яких можна було врятувати. Нажаль, судові хроніки зафіксували сотні таких трагедій. Ось лише три з них. Реальні історії, від яких холоне кров.

🕯 Історія перша.
Жертва: Глорія Томас, 9 місяців (Австралія).

У маленької Глорії була звичайна екзема — запалення шкіри, яке легко та успішно лікується сучасними мазями. Але її батьки були фанатами «натуральної медицини» і звернулися до лікаря-гомеопата. Той призначив дитині гомеопатичні краплі та кульки (де немає жодної молекули діючої речовини — лише цукор і вода).
У результаті, звичайна екзема переросла в жахливу інфекцію. Шкіра дитини тріскалася, і через рани в організм потрапили бактерії. Батьки до останнього вірили, що це «організм так очищується», і не везли дівчинку в лікарню. Глорія померла в страшних муках від сепсису (зараження крові) та виснаження. Батьків засудили за ненавмисне вбивство, але дитину вже не повернути.

🕯 Історія друга.
Жертва: Аннеліза Міхель, 23 роки (Німеччина).

Дівчині діагностували скроневу епілепсію. Цей розлад супроводжувався не лише судомами, а й важкими галюцинаціями та психозами — дівчина бачила «диявольські обличчя» та чула голоси. Замість того, щоб продовжувати лікування у неврологів та психіатрів, глибоко релігійна родина вирішила, що ліки не допомагають, бо в Аннелізу «вселилися біси». Дівчину повністю ізолювали від медиків і віддали священникам.
За 10 місяців над нею провели 67 обрядів вигнання диявола. Її морили голодом (вона важила трохи більше 30 кг), тримали на колінах годинами, не давали спати та забороняли звертатись по лікарську допомогу. Аннеліза померла від виснаження, зневоднення та пневмонії. Ця історія лягла в основу фільму «Шість демонів Емілі Роуз», але в реальності це було жорстоке катування хворої людини, за яке батьки та священники отримали реальні (хоч і умовні) терміни за ненавмисне вбивство.

🕯 Історія третя.
Жертва: Жаклін Аллен, 47 років (США).

У жінки виявили рак грудей на першій, максимально виліковній стадії. Шанси на повне одужання за допомогою доказової медицини складали понад 90%. Але Жаклін злякалася хіміотерапії та повірила майстру Рейкі, який пообіцяв зцілити пухлину «спрямуванням універсальної космічної енергії через долоні».
Поки Жаклін місяцями лежала під «цілющими руками» майстра і медитувала на очищення карми, пухлина виросла і пустила метастази по всьому тілу. Коли біль став нестерпним і вона нарешті прийшла до онкологів, медицина вже була безсила. Жаклін померла, залишивши родину з купою боргів за «енергетичні сеанси».

Псевдолікарі та езотерики заробляють мільярди на людському відчаї. При цьому, вони не несуть жодної відповідальності, навіть коли їх клієнт помирає.


Псевдонаука боїться лише одного — критичного мислення. Бережіть себе.

P.s. Я знову відкрив коментарі у чаті, сподіваюсь спам-боти не засиплять нас знову усіляким лайном і ми зможемо комфортно комунікувати.

Доки нудна п'ятниця йде до свого завершення - пропоную вам розважитись, зробивши невеличкий експеримент. Для цього потрібні лише твої власні руки і 10 секунд часу. Погнали:

1. Витягни обидві руки прямо перед собою на рівні грудей.
2. Переплети пальці між собою в міцний замок.
3. Тепер випрями вгору лише два вказівні пальці. Вони мають дивитися чітко в стелю. Решта пальців залишаються міцно зчепленими в замку.
4. Розведи ці два вказівні пальці в сторони так, щоб між їхніми кінчиками утворилася відстань приблизно у 2–3 сантиметри.

Зосередься на просторі між кінчиками пальців. Уяви, що до них прив’язали суперпотужні магніти. Вони неминуче притягуються. Відчуй цю силу. Магніти тягнуть пальці один до одного... сильніше... ще сильніше... Вклади у це всю силу власної уяви.

А тепер із закритими очима зроби 5 глибоких дихань, з кожним видихом даючи все більше ментального зусилля магнітам у пальцях і відкривай очі.

Пальці зімкнулися, хоча ти свідомо не рухав жодним м'язом, правда? 😉 Це класичний ідеомоторний акт. Твоя уява настільки яскраво змалювала образ магнітів, що мозок автоматично, в обхід твого свідомого «Я», послав мікроімпульси до м'язів пальців. Що швидше зійшлися пальці — то вища у вас здатність до концентрації, розвиненіша уява та краща пропріоріцепція (зв'язок між думками й тілом)

Якщо ж пальці залишилися на місці — це теж норма. Найчастіше це означає, що у вас увімкнувся режим гіперконтролю: ваш раціональний мозок у цей момент так сильно аналізував процес, що заблокував будь-які неусвідомлені мікроімпульси м'язів.

Діліться в коментарях: як зреагувало ваше тіло? Чи вдалося відпустити контроль і довіритися уяві? 👇

А ви також помітили, як швидко нам набрид АІ? Величезна кількість контенту згенерована і відчувається, як завчасно пережована для кінцевого споживача їжа...

"АІ - це не просто текст, це - текст", "Чесно, прозоро, глибоко і без пафосу"... Подібні мовленнєві конструкції можна зустріти буквально в кожному відео чи посту в інсті.

І особисто у мене виникає два закономірних питання:
1. Якщо немає що сказати - навіщо відкривати рот?
2. Якщо вже береш інфу з аі - то чому не можна бодай перечитати її, наповнити авторським звучанням?

Я пам'ятаю "цнотливий" інтернет каденції 2005-го року. Коли ще його не засрали котики і цицьки, а на форумах писали люди, які мали що сказати... Саме той час мене сформував. Ми ділились класними книгами, попередньо прочитавши їх. Давали одне одному посилання на джерела та ресурси, які справді були помічні...

Потім був період захламлення, коли шукаєш голку в копиці сіна, але там все ще можна було щось віднайти, якщо приділити цьому достатньо годин... Але зараз - це схоже на всесвітній склад сіна... І єдиний спосіб знайти голку - спалити все до тла і вже тоді шукати з магнітом.


Це я все до чого:
1. АІ - невідворотній, але має з'явитись культура його використання.
2. Цифровий шум намагається втопити нас, накрити з головою. Будьте свідомі цього та самостійно обирайте контент, який споживаєте.
3. Ну і ті, хто роблять контент, якщо прийняли таке рішення - то робіть якісно. Щиро. Від серця. Глибоко і водночас влучно😅

Усім вдалого завершення робочого тижня та спокійних вихідних😉

Привіт друзі!) У моєму житті за останній час відбулось багато подій:

1. І найважливіше - я одружився 😍. Весілля було просто неймовірним, кайфушним та теплим.

2. Мені зробили операцію та зшили меніск, тож фраза "До весілля заживе" відтепер грає для мене новими барвами🤣🤣🤣 Направду, ще відновлююсь, але вже пересуваюсь без допоміжних засобів.

3. Я знову поступив у Мед. Інститут) Цього разу проходитиму спеціалізацію з психотерапії.

4. Нажаль, через певні обставини, відмінився вересневий тренінг з гіпнотерапії. Але разом з тим, мені запропонували поїхати до Швейцарії для проходження сертифікаці, як інструктора ОМНІ, тож зараз я активно шукаю легальні шляхи це зробити.

Усім спокійного та продуктивного тижня😉

Я зламав йогу😵‍💫

Маю зараз невеличку екзестенційну кризу, щодо йоги. Буду радий, якщо ви ознайомитесь з текстом і поділитесь своєю думкою:

Патанджалі визначив йогу, як чітта-врітті-ніродха (не створювати нових "фільтрів" у психічному інструменті). І добре описав 5 врітті.
На противагу їм він поставив самадхі, як альтернативний спосіб отримання інформації. І власне самадхі, за логікою Патанджалі, веде до кінцевої цілі йоги - свободи, необумовленності психічного інструменту, або кайвальї. Процес досягнення самадхі Патанджалі також добре описав і він є тотожним процесу досягнення інсайту у сучасній психології. Спочатку - фаза агресивної концентрації (Дхарана), далі - пасивна обробка даних підсвідомим (Дхьяна), і в решті - отримання синтезованого нового знання (Самадхі, Евріка, або Інсайт).

Так ось, моєю інтуїтивною здогадкою є те, що Патанджалі, який випередив усю сучасну психологію на 2000 років, не мав концепції підсвідомого, через що вважав, що самадхі дароване богами, вищими силами, або ще чимсь... Іншими словами, що таке знання є чистим і має радикально іншу природу, ніж усі інші методи пізнання, які згідно Патанджалі є обумовлюючими (врітті). Таке бачення інсайту досі є популярним у світі. Багато поетів, філософів та вчених стверджували, що знання приходять їм незрозумілим шляхом і людство лише нещодавно змогло достеменно описати цей процес...

Гадаю кожен з нас погодиться, що навіть якби нам наснилась таблиця Менделєєва, до того, як він її продемонстрував, то ми не змогли б її ані відтворити, ані пояснити. Ученому це вдалось завдяки тому, що він поклав на вивчення цієї теми своє життя.

На сьогоднішній день, ми знаємо, що процес генерації і синтезу відбувається у підсвідомому і ГРУНТУЄТЬСЯ на тих даних, які вже є у нашому мозку, себто на врітті.

А отже самадхі не може бути звільняючим, адже воно базується на тих самих врітті, яких пропонується позбутись. Виникає логічна помилка в самому фундаменті системи йоги.


Звісно, самі практики йоги від цього не стають менш корисними, а цей парадокс можна обійти, зхитрувавши, що Патанджалі мав на увазі різницю між інформацією та розумінням. Однак, на мою думку, це можна було б описати значно простіше, а ціль не потребувала б такого нагромадження філософії і практик.

Іншими словами, у філософії йоги є фундаментальна помилка. Гадаю, що більшість особливо ніколи не задавались подібними питаннями, але особисто для мене це - як для людей середньовічча відмовитись від концепції пласкої землі, на користь кулі, що парить у безкрайньому космосі...

Буду дуже вдячний за ваші роздуми та коментарі.

Усім привіт) Абсолютна більшість проголосували за "психопрактики та надздібності", тож ловіть крутий пост:

Спочатку я хотів вкотре розповісти про самозігрівання, метод Віма Хофа, про дихальні практики, завдяки яким я можу затримати дихання на видиху більше ніж на 2хв та проплисти 50м під водою, про менеджмент болю який використовую для себе та пацієнтів, інші гіпнотехніки... Але найпотужнішою та найкрутішою моєю "суперсилою" є дуже базові на перший погляд Брахмачар'я та Свадхьяя.

Якщо по простому - це якісні дупогодини, вміння організувати себе так, щоб довбати в одну точку достатню кількість часу. Ходити вчаться ходьбою.

- Брахмачар’я — це звуження фокусу. Тут я свідомо ставлю себе в рамки: знаходжу одного нормального вчителя або конкретну тему і на деякий час стаю "пустою посудиною". Не вигадую велосипед, не сперечаюсь, не вважаю себе самим розумним (останнє мені дається особливо складно😅), а просто вбираю у себе весь матеріал та досвід. Будую скелет. Як було сказано у мультику "Панда-кунгфу": "Не існує секретного інгридієнту, достатньо повірити що це "щось" особливе, щоб воно й справді стало особливим"

- Свадхьяя — це аналіз та самонавчання. Вчитель потрібен тільки для того, щоб поставити базу, та перейняти досвід. Далі я прибираю цю підпорку і починаю аналізувати себе сам. Як це працює конкретно в моєму випадку? Де "клинить"? Чому виникає опір? Які знання чи навички покращать результат? Це перехід від сліпого копіювання до індивідуального бачення. Скелет починає обростати м'язами. Тут По, вже у якості мудрого вчителя каже: "Не потрібно робити з вас мене, потрібно зробити вас Вами!".

Жоден інтенсив чи супертехніка не змінить тебе за два дні. Нейропластичність заварюється на нудній методичній рутинній та монотонній повторюваності. Не взвалюй на себе одразу багато, почни з малого і поволі нарощуйте потужність:

Збери чужий досвід, досконало вивчи базис з людиною, яка в цьому тямить (Брахмачар’я), далі починаєш особисту практику, пропускаєш цей досвід через власну рефлексію, "приміряєш" його на себе, віднаходиш та довчаєш забраклі фрагменти (Свадхьяя) і робиш це з пристратю достатньо довго, щоб стати майстром. Працює як з дизайном, програмуванням, чи фізичною підготовкою, так і з гіпнозом, філософією, йогою та духовність (хоча у останньому потрібно бути достатньо чесним з собою та чітко виставляти критерії розвитку).

Навіть найдовший шлях починається з першого кроку, а якщо ви зрозуміли, що опинились у ямі, перше, що варто зробити - це перестати копати. Практикуйте з розумом, та успіху вам на шляху самопізнання.😉

Усім привіт!

Останні два роки свого життя я активно використовую гіпнотерапію з військовими та цивільними. Незважаючи на швидкі та якісні результати, я досі зустрічаюсь із скепсисом, недовірою до методу та навіть страхом, від чого у мене знатно пригорає😅.

Тож сьогодні, замість того щоб вкотре відбиватися від міфів, давайте просто співставимо гіпноз із психоаналізом за низкою об'єктивних параметрів:

1️⃣ Офіційне визнання доказовою медициною
⭐1955 рік — Британська медична асоціація (BMA) офіційно визнала гіпноз ефективним лікувальним інструментом і рекомендувала його до викладання в медичних вишах.
⭐1958 рік — Американська медична асоціація (AMA) схвалила використання гіпнозу в медицині та психотерапії.
⭐1960 рік — Американська психологічна асоціація (APA) створила 30-й дивізіон — Товариство психологічного гіпнозу.

На відміну від гіпнозу, класичний психоаналіз ніколи не отримував подібного окремого медичного вердикту як вимірюваний лікувальний інструмент. Його присутність у медицині трималася на тому, що довгий час лише лікарі-психіатри могли стати аналітиками. Як тільки від методів лікування почали вимагати стандартизованих клінічних випробувань і перевірки на фальсифікованість, класичний психоаналіз втратив наукові позиції в медичному середовищі.
У сучасних міжнародних гайдлайнах психоаналіз не включений до методів першої лінії для лікування клінічних станів (ПТСР, депресії, панічних чи тривожних розладів).


2️⃣ Доказовість:
Психоаналіз оперує умоглядними конструкціями (Воно, Я, Над-Я, витіснення). Це гарна філософія, але їх неможливо зафіксувати приладами або перевірити у лабораторних умовах.

😱На сьогоднішній день не існує жодного подвійного сліпого рандомізованого дослідження класичного психоаналізу.

Цьому є дві фундаментальні причини: методологічна неможливість застосування подвійного засліплення у психотерапії та тривала відмова самого психоаналізу від стандартів доказової медицини.

Натомість гіпноз — це фізіологічно вимірюваний стан. Дослідження Стенфордського університету під керівництвом доктора Девіда Шпігеля за допомогою фМРТ довели, що під час трансу в мозку відбуваються чіткі зміни: Зниження активності передньої поясної кори (dACC), роз'єднання між мережею пасивного режиму (DMN) та виконавчою корою, підвищення зв'язку між острівцевою корою та вегетативною нервовою системою... Це лише один приклад, але тему гіпнозу також активно досліджують по всьому світу та публікують статті у журналах зі світовим ім'ям. Ось зокрема топік клінічного гіпнозу на сайті Фронтірс: https://www.frontiersin.org/research-topics/54226/clinical-hypnosis/magazine?page=2


3️⃣ Часовий ресурс і швидкість зворотного зв'язку:
Головний мінус психоаналізу — тривалість. Можна роками ходити на сеанси, раціоналізувати свої проблеми й чудово розуміти, чому виникає тривога чи панічна атака, але продовжувати від них страждати.

Гіпнотерапія — це короткостроковий інструмент із чітким ефектом:
⭐Зрозуміти динаміку можна за 1–3 сесії. Якщо метод працює для конкретної людини, фізіологічні та психічні зміни видно одразу, а не через 500 годин розмов.
⭐Робота йде на рівні амигдали та лімбічної системи, а не через логічне обдумування. Гіпноз дозволяє змінювати афективний відгук нервової системи на них.

Іншими словами психоаналіз вчить нескінченно досліджувати проблему та жити з нею. Гіпнотерапія дає змогу змінити нейронний сценарій і повернути собі керування власною психікою.

p.s. Цим постом я не хочу піднімати холівар з серії "чиє кунг-фу крутіше"... Однак тепер, коли хтось скаже "я не вірю у гіпноз", або що це "циганщина" - я сміливо зможу перескеровувати їх у цей пост.

P.s.s. Ну і звісно, записуйтесь на консультації🤣

Морально готую себе до повернення на ютуб😅
Тож десь у жовтні очікуйте на грандіозні зміни та новий контент🥳🥳🥳

Разом із цим, поки плавно приводжу старий канал до порядку: видаляю неактуальні відео, перескладаю плей-листи, змінюю тексти та описи... І періодично знаходжу справжні перли🤣🤣🤣

Зокрема ось це відео на мою думку абсолютно незаслужено має всього 200 переглядів, тоді як актуальності своєї воно не втратило та й суттєво підняло мені настрій)

Буду радий, якщо і у вас воно викличе посмішку) А якщо ви ще його лайкнете та напишете коментар, щоб ютуб його прийняв за "свого" та показав іншим - буде взагалі чудово)

Усім спокійного дня)

Усім привіт! Сьогодні, хочу розповісти одну історію з власної практики гіпнотерапії. Вона дійсно показова і чудово демонструє, як хитро влаштований наш мозок. (P.S. Звісно, попередньо я взяв дозвіл у клієнта)

Після невеличкого гіпно-шоу, яке я проводив на одному фестивалі, до мене підійшла дівчина і вирішила поділитися своєю проблемою:
У неї була непереносимість будь-якого запаху диму (Фобія диму). Причому неважливо, чи це був сигаретний дим, чи щось затишне й приємне — наприклад, ароматичні палички, комин або Пало Санто. Навіть найменший натяк на дим миттєво вмикав у ній жорсткий психосоматичний відгук: діафрагма стискалася, з'являлася задуха, сильний кашель і прямо фізичне бажання блювати. Найприкріше те, що їй та її оточенню дуже подобалася культура цих східних ароматів, тож вона часто потрапляла в умови, де цей дим вже був присутній, що створювало додаткове напруження та дискомфорт. Вона щиро хотіла цим насолоджуватися, але тіло просто не давало.

Оскільки такий запит в гіпнотерапії вважається легким, ми вирішили не відкладати це в довгий ящик і зробили сесію прямо на місці.
Коли ми зайшли в регресію, то занурилися у спогад, де їй було всього 9 років. Уявіть картину: дитина вийшла з дому у своїх справах і залишила ввімкненим старенький телевізор. А коли повернулася — побачила, що вся квартира в чорному, їдкому диму. Телевізор вибухнув.

І знаєте, що найцікавіше? Дитина не застовпіла від жаху, не побігла дзвонити в пожежну чи до сусідів. Вона забігла всередину цієї задимленої квартири й намагалася сама щось провітрити й потушити. Не тому, що була така смілива, а тому, що її накрило колосальне відчуття провини та дикий страх покарання за те, що вона "зробила".

Тоді, у 9 років, її підсвідомість закарбувала намертво ланцюжок: "Дим = небезпека + катастрофа + провина+ покарання". І щоразу у дорослому житті, відчуваючи запах диму, її нервова система просто вмикала захисний рефлекс — тікати від цієї "небезпеки" через нудоту та кашель.

Нам знадобилося менше години. Ми повернулися в той спогад, опрацювали дитячу травму методами гіпнотерапії, повністю прибрали давній вантаж страху та провини та дали підсвідомості нові, позитивні навіювання щодо безпеки й комфорту. (Звісно, залишивши адекватну реакцію на реальну небезпеку, але відсортувавши її від приємних та безпечних запахів)

А далі був момент, який у роботі з фобіями я люблю найбільше. Оскільки це був фестиваль, ми відразу зробили "тест-драйв": взяли ароматичних паличок, запалили і буквально обкурили її цим дихом. І... нуль реакції. Жодного дискомфорту! Вона просто стояла і вперше за багато років спокійно цим дихала. За кілька днів вона написала мені повідомлення: протестувала це дома на інших запахах — все працює ідеально. Людина нарешті отримала свободу робити те, що їй подобається.

Така ситуація є досить типовою. Людина відчуває, що у неї якась незрозуміла алергія, різкий страх, спазм чи тривога на цілком звичайні речі (звуки, ситуації, запахи), де логічно ви розумієте, що все ок, а тіло все одно видає бунт? Наша підсвідомість зберігає тисячі таких "старих запобіжників", які колись були корисні та нас захищали, але зараз просто заважають жити.

Але чи варто роками терпіти й страждати від того, що можна вирішити всього за 1 годину?😉

Дихальні практики (пранаями) чи медитація?
Що краще працює? І що взагалі в цей час робить наш мозок?
Давайте розбиратись:

🫁 Капалабхаті: швидкий "турбонаддув" для голови
Коли ми сідаємо робити Капалабхаті ("черепне сяйво" — ці активні, різкі видихи), ми влаштовуємо мозку такий собі controlled-стрес-тест.
Що відбувається на рівні нейромереж? Різкі коливання кисню та вуглекислого газу буквально вимикають нейромережу ДМФ. Це та сама зона, яка відповідає за нашого внутрішнього тривожного параноїка і "жуйку" з минулих розмов.
Натомість активується нейромережа значущості та активних дій.
Капалабхаті діє як кнопка швидкого перезавантаження: бац — і туман у голові розсіявся, з'явилася фокусна яскравість. Це швидкий інструмент, який напряму через блукаючий нерв чіпає нашу вегетатику. Хочеш збадьоритися чи скинути напругу за 5 хвилин? Капалабхаті - твій вибір!

🧠 А що тоді медитація?
Якщо дихання — це швидкий "хард-ресет" системи, то медитація — це довготривала системна перебудова самої архітектури нейромереж.
Медитація — це не про те, щоб "ні про що не думати" (якщо ви досі так думаєте - запрошую вас переглянути мій безкоштовний курс з медитацій на ютуб). Це тренування м'яза уваги. МРТ показує дуже красиві речі: регулярна практика буквально вирощує сіру речовину в префронтальній корі (а це самоконтроль і розумні рішення. Саме там розташована нейромережа активних дій) і зменшує активність мигдалеподібного тіла, яке відповідає за страх та імпульсивність.

Підсумок простий:
Дихання — ідеальний інструмент, щоб швидко заземлитися, прибрати хаос і підготувати нервову систему до роботи. Натомість медитація — це довга гра на зміну нейронних зв'язків та реструктуризацію.


А що у вас частіше працює? Яка з технік вже є вашою щоденною рутиною? Поділіться в коментарях 👇