Ну й вечірня порція гендерофілії. Смачного.

https://telegra.ph/Hrobacke-znovu-postukalo-z-p%D1%96d-dna-02-24

🇺🇦 Вже за кілька годин зустрічаємося з нагоди 150 років від дня народження Лесі Українки!

#новини

Сьогодні всіх сколихнула новина, що якісь тітушки серед білого дня стріляли в активістів та місцевих в Києві. Як потім стало відомо, були це не просто тітушки, а політично вмотивовані озброєні загони ватноголових півнів із двіжу Ківи. Мабуть ситуація на трасі Харків-Київ та інші опиздюлювання нічому їх не вчать, бо інстинкт самозбереження відсутній наглухо.

Також стало відомо трохи пізніше про проведення обшуків та затримання в одному з офісів ОПЗЖ в Києві. Є інфа про 9 затриманих ватників. Затримували не просто так, а з wow-ефектом: було оголошено план-"перехоплення". Одна з машин була затримана в самому Києві, інша – в Київській області.

Я приємно вражена тим, що поліція взялася нарешті за те, за що мала взятися ще 7 років тому. Але на "безриб'я"...
Тільки от наскільки вистачить цієї проукраїнської позиції правоохоронних органів та влади в цілому – хто знає?
Будемо спостерігати. У будь-якому випадку, на дворі не 2014. Націоналісти готові до ватних провокацій, а відповідь буде жорсткіше, аніж вата може собі уявити.

#новини

Недовго музика грала.
Не встиг новий канал медведчуківських журналістів запрацювати, як його вимкнули. Десь годину пропрацював, наче.

Ось вона, cancel culture по-українськи 🌝

Так-с кароче, ну в мене ж тут тіпа ОСОБИСТИЙ КАНАЛ, тому я мушу мутить ПОЛІТИЧНУ АНАЛІТИКУ, треба ще якось буде в окулярах сфоткатися типу я ПОЛІТИЧНИЙ ЕКСПЕРТ і все таке – але раз непряма метаполітична робота здебільшого не зачіпає «широкі общественні масси», то виникає потреба виражати свою позицію hic et nunc. Чисто роздуплить шо блять відбувається навколо. Так ось!

Сьогодні в протестному екстазі сплелися всі субкультурні тусовки з патріотичним кольором оперення: порошенківські путчісти, націонал-гомосексуалісти з Київпрайда, активісти демсокири (ці навіть вигадування оригінальних епітетів не потребують), блогєри, ютьюбєри, лідери мнєній і норміси, яким треба бодай раз на 7-8 років обов’язково кілька тижнів побути дохуя політично ангажованими. Це я так перефразував світоча української лівої думки.

Дійсно, усіх цих людей, як говорить світоч, об’єднав саме Стерненко – і якщо взяти до уваги лише «проукраїнський сегмент гражданского общества» (зрозуміло, що Шарія і Ківу маленький компромісний крок у вигляді посадки Стерненка не може не обрадувати, хоча у них зовсім не лишається часу на радощі: зелений фашизм наступає, і їм самим пора би збирати речі у подорож на етап), то з цього поганого екс-репера виходить непогана демаркаційна лінія, яка відділяє увесь цей хтонічний зумерський ужас від нас, «неприсоєдінівшихся».

Перше, що треба всім нам вбити собі та оточуючим в голову – це те, що «проукраїнський сегмент гражданского общества» по суті є – і завжди був, давайте бодай цього разу будемо чесними – не більше як амальгамою, сплавом із різних абсолютно різнорідних політичних тіл, об’єднаних виключно геополітичним фактором. Сказати, що з усіма цими людьми можна сісти на один медійно-ідеологічній стіл лише через те, що усі ми тут тіпа за Україну – про що сьогодні звідусіль сурмлять орди малохольних патріотів – це як виписати собі квиток в один кінець й розчинитися у цій макабрі. Але якщо бачення майбутнього взагалі відсутнє, то да, можна й присісти… і неминуче закінчити як Стерненко чи ГОNOР імені Масі Найєма і Сергія Філімонова. «Правих» хотіли би бачити саме такими – тупоголовими їбланами, які угарають по сєкторам (чи то дінамовським, чи то правим), нейтрально-позитивно ставляться до ліволіберальної риторики (главне шоби не як у москалєй) та час від часу виходять покачати щось з мусорамі. Як армія мерців з Дунхарроу – мутні, моторошні, мертві, але свої – вони приходять у найскрутнішу мить великої битви проти антинаціонального аваківського режиму і допомагають картавим хоббітам з д7 не потрапити до автозаків, зайнявши усі вільні місця своїми татуйованими тілами.

І усьому цьому «проукраїнському сегментові гражданского общества» – порошенковським путчістам, націонал-гомосексуалістам з Київпрайда, блогєрам, ютьюбєрам, нормісам і останнім капіталістам – становиться дуже прикро, коли хтось із правих займає інакшу позицію. Панове, нас на це свято життя зовсім не кличуть.

Звідси випливає, що раз нас із «проукраїнським сегментом гражданского общества» насправді нас геть нічого не об’єднує (повторюся – геть нічого, адже не лише відсутність бачення майбутнього, але й історична пам’ять у нас принципово різна – у нас з вами всілякі там козаки, Донцов, дивізійники, Улас Самчук і вісниківська квадриґа, а в них Грушевський з Петлюрою, євреї в лавах УПА, Шептицький і всеможливі нацмени), то й нєхуй туди лізти. Чесно. Політика – це динамічний процес, тут немає «чорних» і «білих» як у шахах, у нашому випадку «синьо-жовтих» і «зелених» – і Зеленський сьогодні до величезної прикрості «проукраїнської общественності» діє набагато рішучіше в «геополітичних» інтересах України, аніж можна було би навіть мріяти при його попереднику...

#усвітітварин

Макдональдс збирається штрафувати керівників, які беруть на роботу занадто багато білих чоловіків.

Сподіваюся, що до України ця шиза не дійде.

Всіх вітаю. Завтра буде анонс дуже цікавого заходу, тому чекайте, це буде бомба 💥💥💥

Українські юнкершафти: заборонена лекція про заборонених українців

Що ми знаємо про історію Другої світової? Нам розповідають про три основні сторони протистояння в Україні: радянська РСЧА, німецький Вермахт й українська УПА. Все. Нам все ще розказують про мільйони українців, які служили у лавах РСЧА, забуваючи додати, що більшість загнали туди силоміць. Нам твердять, що єдиним шляхом патріотичного українця в той час було йти воювати у ліси, у лавах повстанців УПА.

Але вони забувають розповісти, що у українців був і третій шлях. Шлях обраних, яким скористались далеко не всі. Протягом війни біля 30 тисяч добровольців стали до лав української дивізії військ СС "Галичина". Ким вони були – українськими супергероями чи гарматним м'ясом на поводу у німців? Як вони навчались, про що думали і чим жили?

🗣 Про все це 12 березня розкаже відомий історик, дослідник Другої світової Роман Пономаренко.

❗️ Оскільки лекція таємна, про місце проведення ми повідомимо кожному, хто зареєструється.
🖇 Посилання на івент в ФБ

#новини

У шведському місті Ветланда джихадист з ножем напав на людей. Восьмеро поранених, терориста затримали.

Нічого нового. Не всі біженці терористи, але всі терористи, зазвичай – біженці.

🔥Нагадую, що все ще можна зареєструватися на лекцію Романа Пономаренко.
Кількість місць обмежена!

Нелегальні мігранти скаржаться на те, що умови життя в таборах для них недостатньо ок і не такі, як вони собі уявляли, скаржаться на те, що не отримують достатньо безкоштовного одягу та що оселі їм дають не такі великі, як вони хотіли.

Вони не «гості» або «біженці», вони поводяться як покупці, які очікували розкішного перебування в Європі з прекрасними умовами життя, навіть не дивлячись на те, що прибули з країн, в яких рівень життя в рази менший від рівню життя в Європі.

І це не поодинокі випадки, або щось нове. Абсурдним є той факт, що європейці продовжують годувати цих паразитів. А багато хто продовжує й надалі працювати, платити величезні податки, щоб утримувати цей незадоволений непотріб.
Європо, вейк ап.

​​​​​5 березня 1950 р. головнокомандувач УПА Роман Шухевич вступив в останній бій у своєму житті.

Його оточили війська МГБ у будинку в Білогорщі, неподалік Львову. Ще 3 березня Шухевич відчув, що треба міняти сховок і відправив своїх охоронців «Зенка» і «Левка» перевірити надійність нового укриття.
5 березня він мав переїхати до нього, але не встиг. До операції залучалися оперативні резерви 62 СД ВВМДБ у Львові, штабу Української прикордонної округи і Управління міліції м. Львова, а також військової сили - 600 бійців.

5 березня вони оточили будинок, де жив Шухевич.
розпочали розшук в будинку, хоч впевненості у них щодо присутності в цей час в цьому приміщенні Р. Шухевича не було. «Криївка» Головного Командира УПА була добре замаскована, але почувши кроки на східцях будинки біля свого сховку, Шухевич вистрілив через дерев'яну перегородку «криївки» і з пістолетом в руках здійснив спробу прориву. При цьому Шухевич пострілом вбив начальника відділення Управління 2-Н МДБ УРСР майора О. Ревенка і збив з ніг полковника В. Фокіна, заступника начальника УМДБ у Львівській обл., але і сам Р.Шухевич отримав поранення.

Після цього він зрозумів, що не зможе вирватися з оточення і випустив собі кулю в скроню, щоб не потрапити в полон. Щоб не рапортувати про провал операції в Москву, чекісти відрапортували, що
"попри вжиті заходи до захоплення живим, в ході перестрілки був вбитий сержантом 8 CP 10 СП ВВ МДБ". Хоча фотографії з чітким вхідним отвором кулі біля скроні кажуть про інше.

Так завершилось життя легендарного командувача Української Повстанської Армії - в боротьбі, яку він сам і уособлював.

​​Рівно через 3 роки - 5 березня 1953 р. на самоті помер комуністичний тиран Сталін, головний ворог Романа Шухевича.

#Історія_України

У ВРУ голосували за направлення звернення до президента щодо присвоєння звання героя України Євгену Коновальцю.

Більшість депутатів (не враховуючи лайно з ОПЗЖ) проголосували ЗА, отже – Євгену Коновальцю бути Героєм тепер вже офіційно, а не тільки для націоналістів!