Наталка Самарка

У 9 числі газети «Новомосковська правда» (сподіваємося, що вже незабаром матимемо нагоду привітати її з новою назвою – «На Самарі») за 9 травня 2024 р. вміщено статтю безіменного автора «Перейменування міста відкладається: Верховна Рада у роздумах». Думки цього добре відомого в місті «невідомого» автора загальновідомі, але цей раз найпекучіші свої бажання він виклав «між рядками» і ми не будемо з ними дискутувати…
Але є одне питання, про яке варто поговорити: «як називатимуть жителів міста». Цілком погоджуюся з думкою: «найбільш милозвучними для нашого міста можуть стати назви жителів: «самарець - самарка - самарці». Далі, на жаль, – звична ложка дьогтю («самарцы» в рашці, шило на мило…). Та годі вже щоразу, треба-не треба оглядатися на Московію! Куди уже пішов крейсер «Москва»? Отим же курсом хай іде і вся інша Московія і все, що в ній було, є і буде! Нам своє робити і своїм розумом жити! «Самар» – це НАША історія, а «самарці» – НАША самоназва. Про це вже писав раніше, але варто повторити:

«Самарець» - мешканець міста Самар, «самарка» - мешканка міста Самар, «самарці» - мешканці міста Самар. Саме така самоназва - «самарці» - зафіксована у джерелах середини ХІХ ст.: «Живутъ въ Новомосковскѣ весело; приглашаютъ не на обѣдъ, а на водку: «а ну те, Самарці, потягнемъ по чарці!» (...)». Григорій Надхінъ. «Воспоминаніе о Новомосковскѣ (Изъ дорожныхъ записокъ 1861 года.)». «Основа». Жовтень (сентябрь) 1862. Кн. 9. (с.16-17).
Від слова «самарець» походить прізвище «Самарець». За інформацією сайту «Рідні» в Україні є 664 носіїв цього прізвища. Що характерно – найбільше «Самарців» живе в Дніпрі (85), Кам’янському (65), Новомосковську (26) та Новомосковському районі (30) (із них у Піщанці – 24), 28 – в П’ятихатському, 25 – в Солонянському районах, 23 – у Кривому Розі і 14 – в Синельниківському районі, тобто найгустіше «Самарців» саме неподалік нашого «Самару».

Щодо «самарки». Справді, погодимося з автором, що «не всі назви звучать красиво». Але біда тут не у назві міста, це проблема мови (і нашої, і не лише нашої). Адже усі вони формувалися і багато віків розвивалися в умовах патріархального суспільства, де чоловік – голова і все чоловіче – головне, а жінка і жіноче – це щось похідне, другорядне, додаток. До того ж «жіночі» варіанти часто набувають значення геть далекого від чоловічого: «киянин» і «киянка», «болгарин» і «болгарка», «іспанець» та «іспанка», «поляк» і «полька», «угорець» та «угорка», «кореєць» та «корейка», «китаєць» і «китайка»…
Але, перш ніж «фекати» на «самарку», згадаймо, чи часто ви чули: «я – новомосковКА»? А чи «красиво» звучить «москвичКА»? То й самий зменшувально-зневажливий суфікс «-К-». А що робити мешканцям сусідньої Піщанки. Вони – «піщанці», він – «піщанець», вона – ??? – «піщанка», «піщанівка» ??? Чи як іще, що б і правильно, і милозвучно?
Тож і нам доведеться не фантазувати-вигадувати, а взоруватися на те, що вже є. Тому «самарець - самарка - самарці» - подібно до «полтавець - полтавка - полтавці», «херсонець - херсонка - херсонці», «чернігівець - чернігівка - чернігівці».
Приклад, гідний наслідування, – велика річ. Іван Котляревський 200 літ тому прославив ім’я Наталки Полтавки, то чим Наталка Самарка гірше?

https://www.facebook.com/share/p/b3pd98iGuefF47Sv/