Четверта субота листопада. День пам’яті жертв голодоморів. У 1921, 1922 й 1923-му. У 1946-му й 1947-му. І в найстрашніші 1932 і 1933 роки, коли свідомо створений режимом голод забрав мільйони життів наших людей.

Наш обов’язок – пам’ятати, згадувати й говорити світу правду про жорстокий злочин, про геноцид, який був здійснений проти українців.

Світла пам’ять усім жертвам: дорослим і дітям – безневинним жертвам голодоморів.

В нашій історії є сторінки, які боляче згадувати, але які неможливо забути. Злочини, що доводять: жорстокість та цинічність тиранів не мають меж. І ще не вигадано слів, щоб повною мірою описати той біль, який пережили українці. У 1921, 1922, 1923 роках. У 1946-му і 1947-му. І в найстрашніші 1932–1933 роки Голодомору-геноциду.

Чоловіки, жінки, діти. Мільйони невинних і замордованих. Мільйони наших предків, яких тоталітарний режим штовхнув в обійми голодної смерті. Цинічно, жорстоко, цілеспрямовано.
За те, що вони українці.

Як можна прагнути стерти цілий народ? Як можна відбирати в людей останнє: останні харчі, останні засоби до існування, останню надію на життя? Це неможливо збагнути.

Але є те, що ми точно знаємо. Нас прагнули знищити, замордувати, упокорити. Не змогли.
Від нас хотіли приховати правду й замовчати страшні злочини назавжди. Не змогли.
Нас хотіли заплутати, ввести в оману, зробити так, щоб ми сумнівалися, не пам’ятали, а тому пробачили їм. Не змогли.

І щороку наприкінці листопада з глибоким сумом і великою повагою ми вшановуємо пам’ять мільйонів українців, що стали жертвами голодоморів.

Сьогодні, як і завжди, рівно о 16-й годині ми запалимо свічки пам’яті. Допоки ми запалюємо цей вогонь, не згасне спогад про них. Нехай тепло від мільйонів свічок пам’яті зігріє мільйони їхніх душ.

Вічна памʼять їм усім!

До Дня пам'яті жертв голодоморів у Павлограді відбувся ритуал пам'яті. Присутні запалили свічки біля пам'ятного знаку жертвам голодоморів та політичних репресій.