#Словозіслова

«Вірне слово: якщо ми з Ним померли, то з Ним і житимемо; якщо терпимо, то будемо з Ним і царювати…»
2 ТИМОФІЯ 2:11-12

Парадокс Євангелія в тому, що саме через смерть приходить справжнє життя
Коли я втрачаю себе я знаходжу Христа. А з Ним і життя, яке вже ніщо не взмозі забрати

#роздуми

Друзі знаю що ви не любите багато слів. Але повірте, воно того варте.

«І прийшли вони в Єрихон. А коли Він зі Своїми учнями і великим натовпом виходив з Єрихона, то син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. Почувши, що це Ісус Назарянин, він почав кричати, гукаючи: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною! І багато погрожували йому, щоби замовк. Та він ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене! А Ісус, зупинившись, сказав: Покличте його! Вони закликали сліпця і сказали йому: Кріпися, вставай, Він кличе тебе! Той скинув свого плаща, підскочив і прийшов до Ісуса. І у відповідь Ісус промовив до нього: Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе? Сліпий відказав Йому: Учителю, щоб я прозрів! Ісус же сказав йому: Іди, віра твоя спасла тебе! І він відразу прозрів і пішов дорогою за Ним.»
МАРКА 10:46-52

•Сліпий жебрак називає Ісуса Сином Давида, Місією, Спасителем. «Юродивий» бачить більше, ніж зрячі.
•Він кричить ще сильніше після заборони
Опір не заглушив його віру навпаки, підсилив. Віра стає справжньою тільки під тиском
•Він скидає плаща.
Для жебрака плащ це майже все. Він просто залишає стару ідентичність.
•Ісус питає-Що ти хочеш?
Хоча це очевидно.
Бог хоче щоб ми проговорювали свою потребу. Моліться, неприпиняйте.
•«Віра твоя спасла тебе».
Не випадок, не учні чи натовп, а віра.
•Зцілення стало початком учнівства

#цитата

«Немає нічого погано осудити гріх, тому осудливе серце це не те серце яке судить, а серце яке робить це з насолодою.»
(Джонатан Єдвардс)

#Словозіслова

«Але фараон сказав: Хто такий Господь, щоб я прислухався до Його голосу та відпустив Ізраїль? Я Господа не знаю, тому Ізраїлю не відпущу!»
ВИХІД 5:2 CUV

Фараон такий собі образ гордого серця, яке не визнає Бога і не хоче Йому підкорятися. Людина може не казати це вголос, але жити так, ніби Бога немає.

Цікаво, що вся історія виходу це відповідь Бога на це питання фараона «Хто такий Господь?» Всі подальші дії, кари Господа це демонстрація Божої всемогутності і влади над природою, людиною, «богами Єгипту», над життям і смертю.
Далі у Вихід 7:5, Бог каже- єгиптяни пізнають що Я Господь.

Цей уривок ставить запитання кожному з нас-Чи знаю я Господа особисто? Чи визнаю Його авторитет? Чи є частини мого життя, де я кажу Богу «Не відпущу»?

Нехай Господь благословить нас!

(фото червень 2022, Харківщина)

4 річниця війни

Чотири роки це багато.

Що мене дивує?

Ми тримаємось.
Служити Богу можливо навіть за таких умов
Життя можливе навіть за таких умов, такої зими
Я не став злішим.(Принаймні мені так здається)
Надія живе, хоча приводів для неї небагато.
Людина здатна пристосовуватись до всього.
До сирен.
До вибухів
До відсутності світла
До відсутності гарячої води
До відсутності тепла в батареях
Серед тих, хто виїхали за кордон багато нещасних людей.
Виявилось, що відносна безпека не гарантує мир у серці.
Мир це щось значно глибше

Що змінилося?

Ритм життя.
Багато в чому він більше не залежить від мене.
Ми не дуже плануємо щось надовго, більше живемо одним днем
І в цьому якась дивна ясність.
Цінність чергового дня стала відчутною просто фізично.
Дні стали іншими- по часу, по кольору, по звуку.
Якась інакша тиша.
Інакше сприймається ранок
Моє життя більше не відчувається як рух у ньому.
Навпаки. Відчуття, ніби ти стоїш на місці,
а воно несеться на тебе, і ти як між двох потягів.
З’явилось більше справжнього
Зникло зайве
Менше ілюзій
Менше показного

А ще- Чудес багато.
Наприклад. Я жодного дня не ховався від мобілізації, їздив скрізь і займався справами як і мав
І вперше мене зупинили й перевірили облікові документи
саме на третій день після того, як мене забронювали як священнослужителя.
Бачу в цьому Бога і відповідальність перед тими хто на фронті

Що не можу?
Я не можу звикнути до загибелі людей.
І не хочу звикати.
Не важливо військові чи цивільні.
Мені дуже шкода наш народ. Дуже.
Чесно кажучі, сила цього відчуття не очікувана для мене самого

І водночас я бачу неймовірну гідність людей.
Бачу, як після чергової «веселої» нічки люди прибирають скло, пʼють каву, йдуть на роботу, служать, моляться…
Якась неймовірна внутрішня згуртованість в цьому є

А ще я надзвичайно ціную цей час.
Сьогодні один рік вартий п’яти чи навіть десяти років «простого» життя
Я пишаюся, що я українець.
Пишаюся людьми поруч, яким дуже важко, але вони все одно піднімаються і знов щось роблять.

Пишаюся своєю дружиною і дітьми. Братами які у війську, братами і сестрами в церкві, це справжня честь знати таких людей і разом проходити це все

Фіналу на превеликий жаль ще не видно але я справді вірю що Бог не залишить Україну і надалі

Біблійна Церква "Голос" в 4-ту річницю великої війни доєдналась до Національного дня Молитви!

Наша громада молилась за мир і людей, за військових і цивільних за минуле і майбутнє і в церковному приміщенні і на вулиці, де ми намагались підтримати, підбадьорити людей, надихнути їх вірити Богу, вірити в Україну.

#київ #молитва #молитвазаукраїну #деньмолитви #церкваголос #теремки

#цитата

Цікаву думку почув-

«Церква має постійно перебувати так би мовити у «кризі». Під тиском питання-чи відповідає вона своєму призначенню, викликам.»

Шлях учнівства християнина

1. Зректися себе. Розірвати з минулими
2. Взяти хрест. Вмирати для гріха.
3. Слідувати. Активно діяти

(Єлисей Пронін)

#Біблія
#Іран
#🇮🇷
#США
#Ізраїль


Те, що зараз відбувається в Перській затоці, війна між США, Іраном, Ізраїлем і інш. це не просто геополітика. Це ще одне нагадування-людство без Бога не знайде миру.

Історія знову і знову демонструє, коли люди намагаються будувати світ без Творця, з’являються вежі гордісті, імперські амбіції і врешті решт війни. Гріх вбиває. Страх лишає розуму. Сила єдиний аргумент.

«Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити.»
Iсус Навин 1:9

Проблема людей не в політиці, вона в серці. І поки серце не примирене з Богом, земля не матиме справжнього миру.

Дуже сильні слова-

«Моє щастя в тому, щоби бути близьким до Бога.»

(ПСАЛМИ 73:28)