Мені дуже сподобалося те, що зробив monobank нещодавно.

В наш час дуже рідко говорять про те, що люди роблять багато.

Ні ж, бляха, роблять і роблять дуже багато.

Війна починає стосуватись все більшу кількість людей. І це факт.

Маю на увазі, що людей, які за позовом власної совісті роблять кожного дня щось від себе, щоб полегшити роботу оборонцям держави.

Я на власному досвіді побачив, як українці безкінечно скидують донати та цифру 2.2 мільйони гривень за одну добу.

Можна казати про те, що люди збираються в єдиний кулак тільки коли щось відбувається, можна знайти та ще до чогось доїбатись, можна постійно казати про те, що всі роблять мало, але це аж ніяк не вирішує ситуацію.

Звинувачення не роблять нічого, окрім того, що гноблять та зневірюють людину, яку при правильному підході можна залучати до допомоги (я не про мобку).

Три принципи, які я переслідую — пропонуй, спілкуйся, шукай компроміси. Інакше, якщо кожен з вас не почне цього робити, то ми дуже скоро зжеремо один одного. Про що казати, вже почали. Чи заради цього ми ведемо боротьбу?

Обійміть один одного в цей день, подякуйте один одному. Подякуйте самі собі за те, що ви досі вірите, що не здаєтесь, що ви досі маєте сили допомогати комусь та в цілому, що просто живі.

Народ України робить багато. Я наголошую на цьому.