​​День гідності та свободи.
До Царства Небесного не входить людина, котра має гідність меншу, ніж гідність царя.
До Царства Небесного не входить людина, котра має рівень свободи менший, ніж свобода Бога.
Стан Царства Небесного - це стан абсолютної перемоги, і воно береться лише силою. Свобода та гідність так само - лише зусиллями та у боротьбі здобуваються.
Боротьба за свободу України - це стук у ворота Царства Небесного.
Коли людина стає на шлях до Царства Небесного, проти неї повстають біси. Коли ми підняли знамена свободи, на нас так само почалися напади: спочатку зовнішні, а потім і внутрішні вороги заворушилися, під гаслом "какая разница". Але це не страшно. Праведнику, котрий став на шлях до Царства Небесного не можна зважати на бісів і потрібно силою переступати через всі спокуси, рухатись до свободи в Богові. Так само коли ми рухаємося до гідної держави, на нашому шляху повстає багато перешкод, але силою свого духу ми маємо їх долати.
Гідність не можна вкрасти. Гідну людину можна взяти в полон, можна голою вивести на сніг і поставити на коліна, але гідності цим не віднімеш. Теоретично в нас можна відібрати землі, можна стріляти «Градами», мінами, кулеметами, брехнею, маніпуляціями, непрофесійністю. Можна заводити кримінальні справи, звинувачувати будь у чому, але гідність, даровану Богом, та политу кров’ю відібрати не можна. Бо її нам дарував Бог.
Переможемо, не сумнівайтеся. Іншого виходу немає.
Зі святом, порохобраття і порохосестри!

Доброго ранку!
Дуже багато болісних звісток з фронту.
Серце падає від зради та тупості в тилу.
Але Перемога - це стан душі.
І ми не можемо не бути переможцями, бо інакше це будемо вже не ми.
Дякую Господу та ЗСУ за новий день!

Полтава. Антимайдан 2014 року.
Трое людей на передньому плані: Олександр Удовіченко, Валерій Пархоменко та Оксана Деркач зараз є коаліціянтами та "спільнодійщиками" слуги Ямщикової по нищенню Полтави.
Це все що потрібно знати про вміння мудрого нароту обирати владу.

У Полтаві страшенна ожеледиця.
А влада міста замість того, щоби посипати сіллю дороги, робить ось такі пости у телеграмі.
А ще пише, що піщано-сольова суміш обов'язково буде використана тоді, коли в цьому виникне необхідність.
Як вважаєте, допоможуть картинки уникнути сракопаду та ДТП?

Ніхто з притомних військових та тих хто розуміється на війні, не те що не хочуть, а навіть не думають про політику під час війни. Не те щоб не думають, а бояться тієї політики, як чорт ладана.
Бо політика то про емоції. Про те як подобатися. А війна то про цифри, втрати, страждання. Про смерть майже в кожній сім'ї.
Військові оперують цифрами. А політики зобов'язані ці цифри військовим забезпечити. Коли військові кажуть - нам потрібно 300 тис особового складу, їм не важливі емоції. їм потрібні 300 тис чоловіків та жінок зі зброєю та в формі. Хто буде проти цього, та які емоції будуть в суспільстві, то не клопіт війська. То клопіт політиків.
Зброя та форма, то теж клопіт політиків. І ротації, відпустки, звільнення, то теж клопіт політиків.
Перед тим як когось відпустити з лінії зіткнення, треба кимось замінити.
Нема де готувати людей? А чому ви вирішили що це проблема військових? В нас армія стала в 4-6 разів більше. При самому гарному розкладі, треба в 4-6 разів більше навчальних центрів. Навіть більше з урахуванням інтенсивності.
Але в нас по перше загроза ракетних ударів, а це значить треба не в 4-6 разів більше великих центрів, а в 40-60 малих розосереджених. А тут друга проблема. Полігони/стрільбища, то вже не земля МО, бо земля МО вся відома та використовується. А треба в рази більше. А то в основному земля або приватна, або державна. А ще розміщення тих всіх людей. І теж з урахуванням розосередженості. Не в землю закопати, а з нормальними умовами.
І це політика. Бо голови ВЦА, то політика. Територіальні громади то політика.
Військовим насрати скільки коштує снаряд. Або куряче яйце. Військові знають що для оборони треба Х снарядів, а для наступу Y. Війна з таким ворогом як РФ це чиста математика. Кількість боєприпасів, дальність ураження, логістика.
І де політики будуть брати ті снаряди то не клопіт військових. і де брати людей до війська то теж клопіт політиків.
Закони не працюють, поліція не допомагає, не мають права перевіряти документи? Але то теж політика.
І коли військовий каже - мені не вистачає особового складу, снарядів, засобів розмінування, запасів та резервів то не політика. То задача для політиків. Прийняти закони, домовитись з союзниками, знайти гроші, знайти геніїв та забезпечити. Оце єдність.
Але коли політики кажуть - ми не дамо вам більше людей бо це вдарить по рейтингам, не дамо зброї та боєприпасів бо проїбали полімєри, вирішуйте питання тим чим є, то це вже політика. Оце і є боротьба за рейтинги. Це вже не цифри. Бо не можна на війні силами неповного стрілецького взводу виконати задачу механізованої роти. Можна спробувати, але то з області дива і майже гарантовано буде не успіх а втрата людей. І той хто не погоджується з політиками, той не стає політиком. Це просто військовий, який вирішує питання в довгостроковій перспективі. А от той хто розуміє неправоту та наслідки, але бере під козирьок, то і є політик. Бо переймається рейтингами. І це проблема.
Так це працює. Кожен повинен займатися своїм ділом. Кожен повинен робити те, на чому він розуміється. У військових зараз дуже важка робота при поганих вихідних даних. В умовах тотального дефіциту та нестачі робити те, на що треба в рази більше ресурсів. І кожен військовий знає, що його вимоги до політиків правильні і ґрунтовні. Бо кожен військовий оперує тільки тим що йому дають політики. І менш за все вони хочуть зараз стати тими, у кого війська будуть завтра вимагати те що їм треба.
Просто кожен повинен сумлінно робити свою частину суспільного договору. Військові - воювати. Політики створити закони, які потрібні для перемоги в цій війни та забезпечити її. І не зглядуватися на рейтинги свої чи чужі, не рахувати як, та що, може відбитися на майбутніх виборах. Бо може не бути де вибиратися. Країни не буде.
(С) РОМАН ДОНІК

Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене.
Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої.
Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх. Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми.
Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене.
Ти повернув до мене спиною ворогів
моїх, і я нищив тих, що ненавиділи
мене.
Вони кричали, та ніќому
було рятувати; до Господа але
Він не послухав їх. Я розсіваю
їх, як порох перед вітром, як багно
на вулиці, топчу їх. (Пс.17.36-43).

Перший солетрус для посипання доріг від сракопадлу Ямщикова обіцяє у п'ятницю.
А поки що трактористи полтавського КАТП-1628 використовують техніку для приготування святкових люля-кебаб.

Ахтунг! У Справи Громад лотерея!

Багато цивільних речей були мобілізовані на війну. Утилітарні фермерські пікапи, «весільні» дрони, парканна сітка-рабиця… Перелік довгий.

Але деякі предмети змінюють військове призначення на цивільне. Тубуси від ПТРК стають музейними експонатами, залиті смолою уламки Шахедів – сувенірами, снарядні гільзи – розписними арт-об’єктами… А у нас друге життя отримали ящики з під набоїв. Отже – ми оголошуємо лотерею!
Ящик з під боєкомплекту, який став крафтовою скринею. У нас є таких ТРИ.

Над ними працювала особисто… дружина П’ятого Президента України, Марина Порошенко.

Цього тижня ми розігруємо в лотерею одну скриню. Висота 77см, довжини 87 см, ширина 39 см.

Умови незмінні – ми міняємо один лотерейний квиток на донат в 100 грн.

Більше квитків – більше шансів виграти.

Розіграш 24.11.2023 о 15:00.
Сторінка розіграшу https://shop.spgr.org.ua/blahodiinyi-rozihrash-14.0./

І ось тут я згадав анекдот про самотню тітоньку, яка щовечора заглядала під ліжко, щоби роздивитися чи не сховався там чоловік...
Згодом вона поставила ще одне ліжко, щоби її шанси подвоїлись.

#Подзаборноебогословие
В місцевому АТБ веселий поп Дрочка спочатку відчув пронизливий погляд, а потім його позвали поставленим та виразним баритоном:
- Отець Василь, можна з Вами поговорити!?
Поруч стояв отець Симеон, благочинний з МП, з окладистою та дуже презентабельною бородою, у довгому пальті та миловидною матушкою. Раніше, зазвичай, при зустрічах отець Симеон або погрожував веселого попу Дрочці повисмикувати бороду, або просто відвертався, а тут, схоже, і справді бажав якогось спілкування.
- Добре, - відповів отець Василь, та покатив свій візочок у відділ з міцними напоями, бо там було менше народу, - слухаю.
- Отець Василь! - продовжив благочинний альтернативного патріархату, - ну ми вже з Вами знайомі багато років! Війна в країні! Не потрібно розхитувати човен та сварити українців! Неначасі! Навпаки необхідно разом сплотитися та вболювати за Україну!
Під час цієї промови отець Василь чомусь згадав, як цей Симеон та іже з ним, роками розповідали про неканонічність та безблагодатність української Церкви, як перекрещували, переосвячували та перехоронювали після отця Василя, але мпшник продовжував!
- Ну в нас же українська Церква і у Вас! Ми однакові! Нам немає чого ділити! І Україна у нас одна! Дослухайтеся, отче! Не вносіть розбрат! Не треба допомагати ворогу та зводити наклепи на нас! Ну скажіть, чого Ви розповідаєте скрізь, що це московський патріархат привів війну, що ми агенти ФСБ, і що ходити у нашу церкву - це зрада та служіння рашистам? Дивіться, ми парафією і військовим допомагаємо, і за президента молимося, і гуманітарку біженцям збираємо. Не нагнітайте, прошу, це погано.
- Звісно погано. - відповів отець Василь. - Потім трішки помовчав та додав: Погано для агентів ФСБ та сатани, бо це їх викриває.
- Ну які ми агенти ФСБ! Ми ж військовим допомагаємо!
- Угу, допомагаєте, саме як агенти ворога, бо агенти так само мають робити, щоби маскуватися.
Отець Симеон почервонів, розсердився, та випалив.
- Та якби мені зараз сюди рашиста, я б його власноруч придушив!
- Певно придушив би, - спокійно продовжив отець Василь, - бо Ви агент ФСБ. Агенти так і мають поступати, для маскування. Ви так все життя поводилися. І тут, вбили би демонстративно одного свого, щоби потім знищити духовно мільйон українців, втовкмачити їм ідеї руського міра та збудувати чергову рашку. Відійдіть, агенте ворога, Ви мені затуляєте "цинандалі" та свободу. Бо матушка моя вже приготувала пюрешечку та смаженого пангасіуса, я сюди у справах зайшов, а не з ворогом триндіти.

Тільки олди зрозуміють

Взагалі то цей пост не про Безуглу, а про моїх друзів зі 120 батальйону.
Звісно, ви можете спитати мене, до чого тут ця картинка? А до того, що її теж намалювали бійці 120 бату. Так вони, наши захисники, бачать роль Мар'яни в час, коли на фронті ллється кров і ми майже щодня проводимо в останню путь на цій землі героїв.

Військовослужбовцям, які виконують завдання по захисту Батьківщіни в зоні бойових дій, потрібні кошти на придбання окопних РЕБ установок. Ці пристрої потрібні для збереження життя та здоров'я особового складу від атак FPV дронів-камікадзе та др.
Ось така наша війна. Воюємо за свої гроші і за всіх українців.
І ми маємо перемогти, інакше смерть.

🎯 Ціль: 246 000 ₴. Більше половини необхідних грошей вже зібрано.

🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/A3mKPocyaB

💳Номер картки Банки
5375 4112 0949 0643

UPD!!!!
Все, парафіяни! Збір закрито! Бійці щиро дякують вам!
Переможемо!!!

​​В нас війна палає вже десятий рік. Майже два роки з початку повномасштабного вторгнення.
Україна є самою замінованою країною світу.
Ми втратили величезну частину орної землі.
В нас більше 50% механізаторів змушені були залишити села і замість комбайнів та тракторів обслуговувати танки, гармати та військові автомобілі...
Але Україна і зараз є одним з найбільших експортерів зерна в світі. В нас є проблема з його вивезенням, але на полицях в магазинах по 100+ видів виробів з різного борошна щодня.
І це не зважаючи на недолугість влади, яка ще позавчора реготала про "сеньйор Голодомор".
Ми щодня можемо загинути від ракети, шахеда чи кулі, але навіть не можемо уявити, що нам загрожує смерть від голоду...
А все тому, що ми відірвані, відрізані, відокремлені від рашкі.
А ось у першій половині ХХ століття українці не змогли об'єднатися та втекти від зла, і тому рашисти влаштували голодомор на наших землях. Абсолютно штучний, неприродній, але безжалісний. Від цього загинули мільйони українців. Царство Небесне їм!
Сьогодні наша війна в тому числі і за те, щоби нас не знищили як тоді.
Запали ввечері свічку. Пам'ятай..
Вбий в собі малороса, і Ти зможеш перемогти рашку.

​​​ЛІВІ НОРМАЛЬНИМИ НЕ БУВАЮТЬ (ЩЕ ОДИН УРОК ГОЛОДОМОРУ)

Якщо проаналізувати міжнародну реакцію на геноцид 1932-33 років, одразу кидається в очі одна важлива деталь. Всі представники ліво-орієнтованої "прогресивної громадськості" або просто заперечували факт штучного голоду, або агресивно захищали більшовиків.

Наприклад, під час слухань з приводу подій в Україні в британській палаті лордів, лейборісти стояли за совдеп ледь не насмерть.

А ось консерватори займали цілком пристойну позицію. Найбільш жорстко був налаштован архієпископ Кентерберійський (англікани тоді були не ліберальними протестантами, а традиціоналістами від протестантизму).

Коли питання підіймалось "Лігою націй", за втручання і допомогу українцям висловились Італія Муссоліні, Німеччина, де до влади недавно прийшов Гітлер, Ірландія (де консервативна на той момент католицька церква мала абсолютний авторитет) та Норвегія. Остання, в першу чергу, через особисту шляхетність свого прем'єра Людвіга Мувінкеля (хоча норвежці тоді мали репутацію консервативних селян з окраїни Європи і відзначились тим, що при проголошенні незалежності в 1905 році масово проголосували за заснування королівства, а не республіки).

Загальним резюме ставлення "авторитетної і прогресивної інтелегенції" до трагедії нашого народу висловив Ромен Ролан:
«Я цього не хочу слухати, моїм обов’язком є поборювати ближче й більше лихо, я поборюю гітлеризм».

Характерно, що Гітлер на той момент був канцлером демократичної держави, а до перших нацистських репресії за національною ознакою залишалось декілька років.

Між іншим, цей гад Ромен Ролан (вже звиняйте за різкість) виступав на захист вбивці Петлюри Шварцбарда, що не заважає називати на його честь вулиці в сучасній Україні. Адже під декомунізацію він не підпадає. Пацифіст, Сталіна недолюблював, ліві революції його приваблювали, але й відлякували, як пацифіста. Чудово виглядав би в якості "грантороздавача" або ідеолога ЄС чи демпартії США.

Мусимо пам'ятати: там, де Роменів Роланів поважають замість того, щоб вважати дебілами або злочинцями, Сталіни будуть мати ідеальні умови для свої злочинів.

@EdYurchenko 🎓

Карамельна тростина.
Подейкують, що її придумав регент Кельнського кафедрального собору у XVII столітті. Він давав ці льодяники своїм хористам, щоби вони під час служби не гомонили.
Палички були спеціально вигнуті, щоб символізувати символ і Доброго Пастиря Ісуса, і поклоніння пастухів Немовляті.
Це називається: "Стули рота солодко та святково!"