#болото_мистецтва

Один з найбільш недооцінених сетінгів в світі - це Межиріччя доби до першого-другого тисячоліття.

В Європі ще палеоліт, дядьки з примітивними камʼяними сокирами бігають за тваринками. Жінки збирають рослинки - це тут основний продукт харчування. А там вже купа людей, які ще землеробство ледь освоїли будують величезні кургани.

В Європі мезоліт - люди починають використовувати складніші інструменти. В Межиріччі вже величезні міста з неопаленого цегли-сирцю.

Тут складні політичні інтриги, перші закони, колосальні проекти іригаційних каналів, зикуратів та фортець.

Наше коріння частково тут - звідси великий потоп, Вавилонська вежа, принцип око за око, цар, якого матір пустила по течії матір (предтеча Мойсея).

Найбільш подібне, що є по темі - це Принц Персії з його орієнталістською естетикою. Але там вже радше наше століття.

Коротше, удрііііііааааа.

#болото_новинне

Ставлення до подій в «Крокусі» - це як питання про хороших росіян.

Воно так само ні на що не впливає.

Власне, єдина реальна трагедія, якщо так хочете, - це війна.

Бо якщо умовний хороший росіянин вижив у «Крокусі», то поки війна триває, його мобілізують і змусять вбивати українця, який йому співчував.

І так само, яку б позицію ви не займали, аби закінчити війну треба досягти цілей, які ставить армії політичне керівництво і більшість українського населення та еліт держави.

А це, у свою чергу, можна досягти, лише якщо ви вступите до Збройних сил України, або займетеся іншою критично важливою для обороноздатності діяльністю.

Доти ж все співчуття (або навіть злорадство), моє чи ваше - до лампочки.

#болото_новинне

Тут інтернетами ширяться меседжі про те що часу на фортифікацію і загородження обмаль, росіяни наступають і все таке.

Саме час поглибити це питання трохи в несподіваний бік, описавши кілька проблемних точок дискусії про сабж.

По-перше, суспільство майже не обговорює недоліки та достоїнства тих чи інших фортифікаційних споруд.

Справа в тому, що фортифікація сьогодні - це не високий паркан, який зупиняє ворожу армію, бо катапульта не може пробити 4 метри цегли. Всі укріплення беруться, переходять з рук в руки, знищуються. Найважливіша роль укріплень - це допомога у виконанні поставлених задач. В цьому контексті важливіші такі штуки як розташування, маскування і рівень «доступності» для ураження. Тобто умовний ДОТ має бути не «міцним», а вдало розташованим, непомітним і недоступним для ураження від маленької фпв-ішки. А ще важливо, аби це все не попливло за першої ж непогоди.

По-друге, сучасне оборона - це маневренна оборона.

Значить фортифікація має бути ешелонованою, а військові підрозділи мають бути забезпечені всім, аби зводити укріплення за лічені години. І в цьому ж контексті, втрата 3 посадок може бути не багом а фічею.

Якщо ви правильно мене зрозуміли, то на питання «хто розмінував Чонгар» ваша відповідь має бути «хто б не розмінував, але саме він забезпечив знищення російських безперервно наступаючих колон під Миколаєвом». Бо відсутність фортифікації і загороджень - це частина оборонної стратегії не менш важлива, ніж зведення фортифікації.

По-третє, армія все одно потребуватиме людей. Фортифікації і загородження треба утримувати. Більше окопів, мін і колючого дроту - означає більше солдатів.

Як виглядають окопи які ніхто не утримує? Раджу вам зʼїздити під Барвінково, де величезні опорники, які опинилися в глибокому тилу після Харківського контрнаступу, за рік перетворилися на незрозумілі канавки.

Чому ви цього не знаєте? Бо журналісти, які приїздять знімати чергову лінію оборони не задаються питанням, хороші ці ямки в землі чи погані.

Я жодного разу не бачив, аби хоч хтось подзвонив знайомому інженеру і спитав - а що це, навіщо воно потрібно і яку задачу виконує.

Уявіть, аби описуючи черговий підозрілий корупційний тендер на прозоро, журналісти писали б лише про те, як багато грошей виділено на якусь хорошу річ.

Постскриптум за Чонгар і взагалі просування росіян.

Якби 10 кілометрів перед українським кордоном станом на 24 лютого 2022 року були б щільно заміновані і окопані, то ми б отримали той же результат, що і маємо зараз.

За виключенням того, що вороги б міцно закріпилися б на цих 10 кілометрах.

Бо війни виграють солдати, а не окопи. Почитайте, скільки бійців прикривали тоді південь, північ і схід.

Копатися треба, копатися - важливо, але це лише допоміжна ланка.

#болото_фото

Взуття французького сапера в Боснії. 1995 рік.

#болото_новинне

Не памʼятаю чи репостив це, але це безумовно хороший приклад наших хунвейбінів в шароварах.

Зараз поясню ще раз. Є дуже базова штука: те, що ви відчуваєте залежить від вашого сприйняття. Ваше сприйняття залежить від суспільних поглядів.

В Харкові колись був Меморіал Лютневій революції 1917. Як тільки ще в головах радянських людей Лютнева революція перестала бути важливим явищем, памʼятник перетворився на «Троє несуть холодильник в ломбард».

Вже в нульових, перед тим як його зніс Кернес, мало хто міг згадати чому взагалі присвячений цей памʼятник.

Так і з будь-яким меморіалом - він не несе сам по собі оцінки, оцінюєте його ви.

Єдина причина, чому хтось вважає загрозливим і тригерним цей меморіал - він сам відчуває загрозу і тригериться.

Чому сьогодні так себе відчуває критично багато українців? Бо критично багато українців відчувають загрозу РФ. Але не всі здатні перенести всю загрозу на армію РФ, імперські амбіції населення, політичну систему і т.д.

Бо це означатиме дві речі: по-перше, треба піти на війну проти РФ, по-друге, треба визнати, що тебе щось жахливо лякає і твоє сприйняття деформоване страхом.

Повертаємося до директора цього Меморіалу. Він не хоче йти штурмувати посадки. І водночас не здатен визнати, що його настільки лякає РФ, що він боїться навіть камʼяних баб, бо вони якось повʼязані з совком.

Все в сукупності робить його тим ким він є - хунвейбіном в шароварах, який вирішує власні душевні проблеми знесенням статуй.

В мене немає постколоніальної травми, і я знаю що я роблю все що мушу. Я здорово мисляча людина і я не воюю з красивими каменюками.

Щодо історичного аспекту.

Мої предки, відчуваючи очевидну нелюбов до радянської машини, чудово розуміли, який бік можуть зайняти в умовах, що склалися. Всі вчинили відповідно до своїх цілком адекватних поглядів на життя.

Фанатам Гітлера визволителя варто згадати, наскільки було в їх реальності можливим, наприклад, просування по карʼєрним сходам етнічних українців. Здається Рейхскомісаром України був далеко не Стецько, Шухевич чи Бандера.

Я чудово розумію і вважаю логічним прагнення частини українців спробувати створити власну державу під крилом нацистів. У них не вийшло ні в 1941, ні в 1942, ні в 1943.

Історична трагедія українського народу в тому, що ми не створили власну незалежну державу ані червону, ані червоно-чорну.

Проте, як я вже пояснив вище, наявність чи відсутність каменюк нічого не змінять. Мова про інше.

Ще більша трагедія в тому, що замість творення її тоді, коли це можна робити, ми зайняті хунвейбінством в шароварах.

Проблема не в тому, що памʼятник знищать. Проблема в тому, що комусь важливо їх знищити.

Відстоювати памʼятки культури важливо лише тому, що суспільна позиція має бути здоровою і позбавленою травм.

Коли хтось дивиться на вас і розказує як його травмувала каменюка з меморіалу, порадьте йому більше гуляти на свіжому повітрі, більше спілкуватися з адекватними людьми.

#болото_мистецтва

Писати ікони в тилу. В чиєму тилу - тут вже як вийде.

Хто не шаре, це був мєм.

#болото_новинне

Експертиза рівня "українські ЗМІ".

#болото_мистецтва

На думку експертів з Українського інституту національної пам’яті (УІНП), об'єкти, присвячені російському письменнику Михайлу Булгакову, є символікою російської імперської політики, а їхнє подальше перебування у публічному просторі є російською пропагандою.

На думку експертів з «Вістей озерця», об'єкти, присвячені малоросійському письменнику Івану Котляревському є символікою російської імперської політики, а їхнє подальше перебування у публічному просторі є російською пропагандою.

На думку експертів з «Вістей озерця», об'єкти, присвячені князю-гвалтівнику Володимиру Великому, є символікою сексистської давньоруської політики, а їхнє подальше перебування у публічному просторі є сексистською і рейпістською пропагандою.

На думку експертів з «Вістей озерця», об'єкти, присвячені письменнику-комуністу Миколі Хвильовому, є символами комуністичної пропаганди, а їхнє подальше перебування у публічному просторі є комуністичною пропагандою.

На думку експертів з «Вістей озерця», об'єкти, присвячені ультраправому письменнику Євгену Маланюку, є символами пропаганди Третього шляху, а їхнє подальше перебування у публічному просторі є райт-вінг пропагандою.

На думку експертів з «Вістей озерця», об'єкти, присвячені гетьману Богдану Хмельницькому, є символами пропаганди входження в РФ, а їхнє подальше перебування у публічному просторі є проросійською пропагандою.

Є таке поняття - «вошинг». Оце от про наших діячів від культури.

Чи можна прожити без Булгакова? Запросто.

Чи можна творити якісну культуру з чуваками, які всерйоз проводять такі оцінки? Оце складніше.

Проте без якісної культури теж можна прожити запросто.

Сподіваюся їм платять гнилою картоплею. По камазу на Інститут.

До речі, чого я це все кажу. Насправді, оця от хунвейбінщина не є якоюсь глобальною проблемою.

Світ обертається ресурсами, грошима і свіжою кровʼю. Не літературою. Література, і культура взагалі - це в суспільному вимірі матеріал для пояснення соціоекомічного і політичного ладу самим собі.

Тому, насправді, коли хунвейбіни продірявлять гвіздочком очі останньому портрету Пушкіна на книжці, нічого не поміняється.

Але говорити про все це треба, аби зберігати стан нормальності. Стан, у якому ти, власне, створюєш думку про думку. Тобто стан, коли думаєш не ти, переповнений емоціями, пристрастями і відчуттями, а твоє умовне холодне і безтілесне альтерего.

В такому стані нормальності твої рішення будуть більш вірні відповідно до вихідних даних.

Практикуючи це, людина, з одного боку, звикає до такого стану, а з іншого боку демонструє іншим, що такий спосіб мислення теж можливий навіть в такі скрутні часи.

Мислити поза контекстом - це дуже важлива задача. Є речі, в яких, звичайно, варто себе обмежувати. Це все те, що може викликати апатію, страх і цинізм. Такі штуки можна довіряти близькому колу людей, яких ви потім можете розрадити.

Пропоную вам зараз думку з цього розряду з таймлайну Булгакова.

Чому події 1917-1921 років не варто називати Громадянською війною, а треба називати Українською революцією?

Ну нехай Донецько-Криворіжську і інші республіки ми будемо розглядати як проксі «русні».

Адже на території УЦР/УНР/Держави Скоропадського вирували повстання українських громадян проти нової української влади. Тут тобі і Махно, і Таращанські, і «червоне козацтво» та інші повстанці (які фактично співпрацювали з більшовиками), і зелені отамани.

Адже ЗУНР деанонсувала договір про Злуку і підписала відповідні угоди з Добровольчою армією, ворогами УНР. Адже УНР уклала зрадницькі угоди з ворогом ЗУНР Польщею?

Адже УНР утворилася в результаті збройного протистояння з гетьманом Скоропадським?

І чому біла «русня» яка дружить з ЗУНР проти поляків ніби за Україну (ЗУНР це ж Україна), а та ж сама біла «русня» яка проти УНР - погана.

Це типу спроба створити наратив «єдиної» України, але якомога менше використовуючи досвід українців в УРСР і досвід єднання українців з Австро-Угорщини? Але чому взагалі потрібен саме цей наратив, а не щось менш протирічливе?

Чому, власне, взагалі не підкреслювати всіляко свою строкатість, як це роблять умовні американці? Тоді б трагічна громадянська добре лягала б на ідею, що ми такі різні, але мусимо бути поряд, аби захистити самих себе в межах Богоспасенної України?

До речі, в умовах 2014 на Донбасі все значно більш очевидно. Порівняйте з 1917.

Тут в тебе і менший масштаб, і те, що почали серйозний збройний конфлікт російські найманці на чолі з Стрєлковим, і той факт, що дрібні сили сепаратистів були майже знищені, аж поки в конфлікт не вступила регулярна армія РФ.

Тут же те що претензії в проросійських груп по більшості були супер вузькі («почути Донбас»), а не на владу в усій країні чи зміну режиму.

І власне сам конфлікт - офіційний уряд, який прийшов до влади законним шляхом (Турчинов замінив президента-втікача, як це передбачено Конституцією) воює проти дрібки озброєних людей, яких цілком логічно називає терористами.

Хороша дискусія. Трохи спокійніше правда раджу, давайте не зриватися на гвалт і образи в нашому вузькому колі.

#болото_анекдот

Легендарний жарт.

#болото_новинне

Французи: прибувають в Україну.

Ноунейм нацгвардієць, якого нарешті вивели на фортифікацію під Київ після Кремінної:

Контекст: цілком очевидно, що воювати за нас ніхто не буде. Максимум: укріплення кордону, будівництво фортифікацій і комендантська служба.