#болото_новинне

Наше видавництво зінів “trash fiction” відновило роботу.

Тематичний вступний відос - дивіться тут.

Репост ще треба очоч.

#болото_новинне

Тож, є дані по СЗЧ (дезертирству, якщо простою мовою, хоча це й різні речі трохи).

Звіти Офісу генпрокурора свідчать, що у 2022 році було зареєстровано 6 тисяч таких справ, а вже в наступному — 16 тисяч. За перші два місяці 2024 року прокурори вже розпочали 4690 проваджень.

Близько 27 тисяч справ. По справі може проходити кілька людей. Значна частина СЗЧ-шників, це бійці, які потім повертаються і справу закривають.

По дезертирству дали статистику в коменти:

«До речі, ось статистика по 408 статті (дезертирство):

3358 за перші 2 місяці 2024 року, 7755 за 2023 та 3197 за 2022 рік

По-суті, між 407 (СЗЧ) і 408 (Дезертирством) різниця мінімальна, і залежить вона суто від того, чим Микола мотивує і обґрунтовує свій зйоб»

#болото_новинне

Цікаво, як він ставиться до «польових воєнкоматів» зразка 43-го.

Не те що я проти ідеї, але ж треба бути послідовними.

#болото_новинне

В Ха зняли дошку Маяковському, великому другу українських письменників і поетів перших років Радянської влади.

Все розстріляне відродження якшалося з ним, на що Маяковський відповідав взаємністю.

У мене є відчуття, що деколонізатори не дуже вміють читати. Раджу спеціально для них прималювати на кожному постаменті український прапорець.

У Маяковського по темі (крім «на Украину зубов не скаль») є дуже характерне розділення:

Стихов навезите целый мешок, 
с таланта 
 
можете лопаться — 
в ответ 
 
снисходительно цедят смешок 
уста 
 
украинца-хлопца. 

І відповідно:

Однажды, 
 
забросив в гостиницу хлам, 
забыл, 
 
где я ночую. 
Я 
 
адрес 

по-русски 

спросил у хохла, 
хохол отвечал: 
 
— Нэ чую. —

#болото_мистецтва

До речі. Фільм Тараса Томенка "Будинок "Слово": Нескінчений роман" 9 травня виходить у прокат.

От трейлер.

От оце раджу подивитися. Документалка на ту ж тему в Томенка вийшла топова.

Передивився пост, побачив, що написав "хороше" розділення. Мабуть це не дуже точне слово. І, позаяк, я нещодавно скандали на мовну тематику продукував, то поясню свою позицію.

Я нормально ставлюся до того, що для когось може бути проблемною і травматичною російська мова, культура інші маркери російськості. Це частина реальності, у якій ми живемо, і це можна пояснити цілком логічними причинами - вона викликатиме погані відчуття, адже її носії асоціюються з жахливими речима.

Я приймаю те, що можуть бути певні спільноти, які використовують антиросійську культурну риторику, як маркер власної неподібності над іншими, і навіть приймати правила цих спільнот.

Але ми вправі оцінювати ці спільноти тим чи іншим чином. Я намагаюся просто оцінити логічність побудови конструкції ідеології спільноти.

Наведу приклад. От є "Вільний". Як пояснити, що саме і чому їм не сподобалося? В чому, власне проблема? Травма пролітає - пісню не згадували, не обговорювали.

Питання у фінансуванні РФ податками з музики? Як я вже писав, українці профінансували 18 хвилин війни в РФ прослухавши всіх виконавців з країни. Або 2 БМП-2. Цифра невелика. Але знову ж - чому саме 18 хвилин війни. Чому там, умовно, не оплату кухні, яка годує українських військовополонених, чи ще щось прийнятне. І знову ж, війна пріоритетна, звідки впевненість що у війну чи стратегічно важливі речі гроші все одно не знайдуться? І ще один важливий нюанс - звідки впевненість, що саме ці гроші будуть вирішальними у перебігу війни? Та й тим більше, важко порахувати скільки коштів принесла ця музика вже Україні - наприклад через умовного українця, який послухав пісню, порадів і став краще працювати. І, власне, скільки Україна втратила через чвари у суспільстві по темі. Коротше кажучи, так собі аргумент.

Питання у тому, що вони можуть агітувати за РФ? Можна припустити, але тут не воно - "Дайте танк" соєві ліберали-нєтвоєнщікі. Такі політичних провоєнних заяв не роблять.

А ще - чому? А чорт його знає чому. Доказів на "Вільному" навряд зможуть набрати більше ніж я зараз. Залишається припускати. Подібні правила поширилися після початку повномасштабного вторгнення. Чому саме тепер? Бо з'явилося нарешті відчуття, що щось з росіянами не так, що вони "погані". Що треба з ними щось зробити. І от це бессильне відчуття, що помститися достатньо неможливо, що повної відплати не досягнеш, тим більше зі зручного ліжечка колівінгу "Хвильовий" - ніяк.

І викривати це - корисна справа. Нехай хтось подивиться і переоцінить.

Саме з цими правилами я буду підходити до кожного мовного скандалу - оцінювати кожен конкретний випадок на предмет внутрішньої логічності, предмет суспільної користі, предмет поваги до людини і її гідності, і на багато інших предметів, які можуть бути важливими у кожному конкретному випадку.

Тут розділення "хороше" тільки з точки зору комуніста-інтернаціоналіста. В іншому випадку воно просто цікаве, або, ще краще, характерне.

Читачі пояснили нюанс з монетизацією. Окей, доведеться зараз вставити трохи більший шматок, який вирізав ще на початку.

#болото_мистецтва

Один з найбільш недооцінених сетінгів в світі - це Межиріччя доби до першого-другого тисячоліття.

В Європі ще палеоліт, дядьки з примітивними камʼяними сокирами бігають за тваринками. Жінки збирають рослинки - це тут основний продукт харчування. А там вже купа людей, які ще землеробство ледь освоїли будують величезні кургани.

В Європі мезоліт - люди починають використовувати складніші інструменти. В Межиріччі вже величезні міста з неопаленого цегли-сирцю.

Тут складні політичні інтриги, перші закони, колосальні проекти іригаційних каналів, зикуратів та фортець.

Наше коріння частково тут - звідси великий потоп, Вавилонська вежа, принцип око за око, цар, якого матір пустила по течії матір (предтеча Мойсея).

Найбільш подібне, що є по темі - це Принц Персії з його орієнталістською естетикою. Але там вже радше наше століття.

Коротше, удрііііііааааа.

#болото_новинне

Ставлення до подій в «Крокусі» - це як питання про хороших росіян.

Воно так само ні на що не впливає.

Власне, єдина реальна трагедія, якщо так хочете, - це війна.

Бо якщо умовний хороший росіянин вижив у «Крокусі», то поки війна триває, його мобілізують і змусять вбивати українця, який йому співчував.

І так само, яку б позицію ви не займали, аби закінчити війну треба досягти цілей, які ставить армії політичне керівництво і більшість українського населення та еліт держави.

А це, у свою чергу, можна досягти, лише якщо ви вступите до Збройних сил України, або займетеся іншою критично важливою для обороноздатності діяльністю.

Доти ж все співчуття (або навіть злорадство), моє чи ваше - до лампочки.

#болото_новинне

Тут інтернетами ширяться меседжі про те що часу на фортифікацію і загородження обмаль, росіяни наступають і все таке.

Саме час поглибити це питання трохи в несподіваний бік, описавши кілька проблемних точок дискусії про сабж.

По-перше, суспільство майже не обговорює недоліки та достоїнства тих чи інших фортифікаційних споруд.

Справа в тому, що фортифікація сьогодні - це не високий паркан, який зупиняє ворожу армію, бо катапульта не може пробити 4 метри цегли. Всі укріплення беруться, переходять з рук в руки, знищуються. Найважливіша роль укріплень - це допомога у виконанні поставлених задач. В цьому контексті важливіші такі штуки як розташування, маскування і рівень «доступності» для ураження. Тобто умовний ДОТ має бути не «міцним», а вдало розташованим, непомітним і недоступним для ураження від маленької фпв-ішки. А ще важливо, аби це все не попливло за першої ж непогоди.

По-друге, сучасне оборона - це маневренна оборона.

Значить фортифікація має бути ешелонованою, а військові підрозділи мають бути забезпечені всім, аби зводити укріплення за лічені години. І в цьому ж контексті, втрата 3 посадок може бути не багом а фічею.

Якщо ви правильно мене зрозуміли, то на питання «хто розмінував Чонгар» ваша відповідь має бути «хто б не розмінував, але саме він забезпечив знищення російських безперервно наступаючих колон під Миколаєвом». Бо відсутність фортифікації і загороджень - це частина оборонної стратегії не менш важлива, ніж зведення фортифікації.

По-третє, армія все одно потребуватиме людей. Фортифікації і загородження треба утримувати. Більше окопів, мін і колючого дроту - означає більше солдатів.

Як виглядають окопи які ніхто не утримує? Раджу вам зʼїздити під Барвінково, де величезні опорники, які опинилися в глибокому тилу після Харківського контрнаступу, за рік перетворилися на незрозумілі канавки.

Чому ви цього не знаєте? Бо журналісти, які приїздять знімати чергову лінію оборони не задаються питанням, хороші ці ямки в землі чи погані.

Я жодного разу не бачив, аби хоч хтось подзвонив знайомому інженеру і спитав - а що це, навіщо воно потрібно і яку задачу виконує.

Уявіть, аби описуючи черговий підозрілий корупційний тендер на прозоро, журналісти писали б лише про те, як багато грошей виділено на якусь хорошу річ.

Постскриптум за Чонгар і взагалі просування росіян.

Якби 10 кілометрів перед українським кордоном станом на 24 лютого 2022 року були б щільно заміновані і окопані, то ми б отримали той же результат, що і маємо зараз.

За виключенням того, що вороги б міцно закріпилися б на цих 10 кілометрах.

Бо війни виграють солдати, а не окопи. Почитайте, скільки бійців прикривали тоді південь, північ і схід.

Копатися треба, копатися - важливо, але це лише допоміжна ланка.

#болото_фото

Взуття французького сапера в Боснії. 1995 рік.

#болото_новинне

Не памʼятаю чи репостив це, але це безумовно хороший приклад наших хунвейбінів в шароварах.

Зараз поясню ще раз. Є дуже базова штука: те, що ви відчуваєте залежить від вашого сприйняття. Ваше сприйняття залежить від суспільних поглядів.

В Харкові колись був Меморіал Лютневій революції 1917. Як тільки ще в головах радянських людей Лютнева революція перестала бути важливим явищем, памʼятник перетворився на «Троє несуть холодильник в ломбард».

Вже в нульових, перед тим як його зніс Кернес, мало хто міг згадати чому взагалі присвячений цей памʼятник.

Так і з будь-яким меморіалом - він не несе сам по собі оцінки, оцінюєте його ви.

Єдина причина, чому хтось вважає загрозливим і тригерним цей меморіал - він сам відчуває загрозу і тригериться.

Чому сьогодні так себе відчуває критично багато українців? Бо критично багато українців відчувають загрозу РФ. Але не всі здатні перенести всю загрозу на армію РФ, імперські амбіції населення, політичну систему і т.д.

Бо це означатиме дві речі: по-перше, треба піти на війну проти РФ, по-друге, треба визнати, що тебе щось жахливо лякає і твоє сприйняття деформоване страхом.

Повертаємося до директора цього Меморіалу. Він не хоче йти штурмувати посадки. І водночас не здатен визнати, що його настільки лякає РФ, що він боїться навіть камʼяних баб, бо вони якось повʼязані з совком.

Все в сукупності робить його тим ким він є - хунвейбіном в шароварах, який вирішує власні душевні проблеми знесенням статуй.

В мене немає постколоніальної травми, і я знаю що я роблю все що мушу. Я здорово мисляча людина і я не воюю з красивими каменюками.

Щодо історичного аспекту.

Мої предки, відчуваючи очевидну нелюбов до радянської машини, чудово розуміли, який бік можуть зайняти в умовах, що склалися. Всі вчинили відповідно до своїх цілком адекватних поглядів на життя.

Фанатам Гітлера визволителя варто згадати, наскільки було в їх реальності можливим, наприклад, просування по карʼєрним сходам етнічних українців. Здається Рейхскомісаром України був далеко не Стецько, Шухевич чи Бандера.

Я чудово розумію і вважаю логічним прагнення частини українців спробувати створити власну державу під крилом нацистів. У них не вийшло ні в 1941, ні в 1942, ні в 1943.

Історична трагедія українського народу в тому, що ми не створили власну незалежну державу ані червону, ані червоно-чорну.

Проте, як я вже пояснив вище, наявність чи відсутність каменюк нічого не змінять. Мова про інше.

Ще більша трагедія в тому, що замість творення її тоді, коли це можна робити, ми зайняті хунвейбінством в шароварах.

Проблема не в тому, що памʼятник знищать. Проблема в тому, що комусь важливо їх знищити.

Відстоювати памʼятки культури важливо лише тому, що суспільна позиція має бути здоровою і позбавленою травм.

Коли хтось дивиться на вас і розказує як його травмувала каменюка з меморіалу, порадьте йому більше гуляти на свіжому повітрі, більше спілкуватися з адекватними людьми.

#болото_мистецтва

Писати ікони в тилу. В чиєму тилу - тут вже як вийде.