Російська армія спрямувала на область безпілотники.

Внаслідок атаки у Підгородненській громаді Дніпровського району зайнялися суха трава та господарська споруда. Понівечений дачний будинок.

У Павлограді сталася пожежа на харчовому підприємстві.

▪️FPV-дроном агресор вдарив по Межівській громаді Синельниківського району. Пошкоджена інфраструктура.

КАБами вгатив по Новопавлівській громаді. Наслідки з'ясовуються.

▪️Марганець окупант обстріляв з важкої артилерії.

▪️Попередньо, люди не постраждали.

📷 Фото – Підгородненська громада.

У Нікополі без обстрілів.

🤬 Підпишись #обстрел #дроны #КАБ

Його звали Микола "Храм" Андреюк. Старший матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Закатований у колонії Мордовії. Помер 14 листопада 2023 року, у віці 39 років.

Народився у селі Новоподільське на Дніпропетровщині. Працював на ГЗК у Кривому Розі, утримував маму, допомагав братам і сестрі. Не мав власної сім’ї, бо служив.

У 2014-му пішов добровольцем у Нацгвардію, брав участь в АТО/ООС, а згодом перевівся до морської піхоти.
У 2021-му був поранений.

Широкине. Маріуполь. Весна 2022-го. Оточення. Без зв’язку. Один єдиний лист сестрі: “Я живий, але навколо нас рашисти. Я спалив документи. І тримаю при собі гранату на випадок полону”.

4 квітня 2022 року Миколу взяли в полон. Його вивезли в Оленівку. Звідти до Мордовії, в табори. У сучасний ГУЛАГ.

18 місяців катувань. 60 кілограмів ваги. Серце не витримало. Помер.
Помер далеко від дому, без адвоката, без вироку, без права на порятунок.

Його тіло раша “повернула” в грудні 2023 року. Але рідні дізнались про це лише через чотири місяці.

Те, що зробили з Миколою — частина масового знищення українських військовополонених. Частина плану стерти обличчя народу, який не скорився.

✈️ Підпишись 📸 Instagram