Що кажемо, мирячись після сварки?🤔
Дивіться, у Лесі👇👁️

Мир миром, пироги з сиром, варенички в маслі, ми друженьки красні, поцілуймося😘

Що це за слово? Пишіііть👇👇😃

​Трохи уривків від Лесі Українки на злобу дня. У свій час вона чимало написала про підкорений вавилонянами Єрусалим, про його оспалий від неволі народ та про тих, хто його раз по раз розбурхував до дії, до життя, до борні.
Звісно, Єрусалим – то Україна, а Вавилон – Росія.

Ось перший уступ👇

Тірца.
Хто раб?хто подоланний? Тілько той,
хто самохіть несе ярмо неволі.
Старий.
Я не ношу ярма, я сплю та й годі.
Тірца.
А що ж є гірше над таке ярмо?
Носив ярмо залізне Єремія
і думав, що воно найгірше в світі,
але якби пророк твій сон побачив,
камінний сон байдужого раба,–
його ярмо здалось би легшим пуху
проти твоїх кайданів невидимих.
Невже не встанеш ти з сії неслави,
від сорому не підведеш чола?
Старий.
Для чого?нащо маю я вставати?
Тірца.
Для праці!для поради!для життя!
щоб сонце не зійшло в твоїм лінивстві!
щоб час визволу не застав тебе
у сні ганебнім, соромнíм безділлі.

​Навдивовижу, далебі, навдивовижу! Що тільки зараз не читаю у Лесі, усе суголосить із теперішнім! Чи не це ознака ПРОРОКА?👇

Голос.
Ой, де мій коханий юнак-оборонець?
Ой, де забарився?
Я ж так виглядаю, я ж так припадаю до ясних віконець!
Чи вмер він, чи так зажурився?
Навік зажурився і втратив надію
до мене дістатись?
На мить ми зострілись, навік розлучились! І я не насмію
про нього людей запитатись...
"Осіння казка"

#новеслово
СКÝТОК – от, друзі, слово, якого ви запевне не знаєте😏 Та й я допіру (= донедавна) не знав його, аж ось прочитав у сучасній передмові.
Скуток – це наслідок або результат. Ось речення:

"І вона (Леся Українка) замолоду могла роздумувати про доцільність і "практичний СКУТОК" власних віршів..." Себто про "практичний результат" або "практичні наслідки"...

Ось ще кілька:
"Напишу до одної кримської меценатки, хоч сливе напевне думаю, що то буде без СКУТКУ." (Леся Українка)

"Мова лилася, кипіла..
Про злі у розлуці пригоди,
Про СКУТКИ нерівного бою..."
(Старицький)

ПОМиСЛИВИЙ, друзі, це який? Маємо російське "мнительный", англійське "wary", 🔹українське🔸ПОМИСЛИВИЙ, себто обережний, сторожкий, який до всього підступає з ОСТОРОГОЮ, сумнівом, непевністю.

"Помислива й полохлива людська натура."

​Лист, що написала Леся, сказати б, "на смертному одрі" свого коханого С. Мержинського. Коментар до вірша, прикладений у світлині.
Скажу лиш одне: у вірші не лише плач та туга, але й проліски нового життя, певно, ще міцнішого, бо загартованого найтяжчим – смертю дорогої нам людини. Спробуйте відчути провість цього переродження самої поетки.

"Квіток, квіток, як можна більше квітів
І білого серпанку на обличчя,
Того, що звуть ілюзією…" Боже!
Як часто ті слова вчуваються мені
Посеред ночі: "Квітів, безліч квітів!
Я ж так любив красу!.." Мій бідний друже,
Я принесла тобі всі квіти, що дала
Скупа весна твого скупого краю,
Я всі зібрала і в труну вложила,
Всю ту весну убогу поховала.
Ти спиш в землі між мертвими квітками,
І страшно думати мені про них
І про твій сон, я краще знов укрию
Серпанками ілюзії твій сон,
Щоб не чіпать страшних містерій смерти.
Я досить слухала її прелюдій,
Вони мені морозили всю кров,
Вони мене у камінь обертали;
Я досі того вимовить не можу,
Чого мене навчила пісня смерти.
Ні, ні, мій друже, спи спокійно, спи,
Я не скажу нікому слів таємних.
Квіток просив ти? дам тобі їх більше,
Ніж та ворожая весна дала,
Весна та люта, що тебе забрала.
Я дам живих квіток, зрошу їх крів'ю,
І заблищать вони, немов рубіни, –
Не так, як ті бліді, убогі квіти
Весни лихої, – і не будуть в'януть,
І в землю не підуть, і не умруть,
І ти знов оживеш в вінку живому
Живих квіток; ілюзії серпанок,
Серпанок мрій моїх тебе скрасить,
Та не закриє, будеш ти сіяти,
Як промінь сонця в мареві легенькім,
Що стелеться по золотому полі.
Нехай собі минає рік за роком,
Нехай мій вік уплине за водою,
Ти житимеш красою серед квітів,
Я житиму сльозою серед співів.
6.VII.1901

ДРУЗІ))
Привіт, бракувало...нáдиху, так, саме НАДИХУ, але вже (що зробив?😜) – правильно, НАДИХНУВСЯ, найшов нАдих😇

І так, ГАЙДА, вчити мову📚
Яким прикметником описати людину, що НАСТИРЯЄТЬСЯ, нам ДОПІКАЄ, завше ЧІПЛЯЄТЬСЯ, причепу, загалом?🤔🤔
А ось якими:
✅нав'Язливий
✅настИрний/ливий
✅наврАтливий
✅уЇдливий/в'Їдливий
✅учЕпливий
Ви ще тут?😀 Ще кі'ка)
✅налазливий
✅назолистий

У наступному дописі, поговоримо про похідні іменника на позначення такої людини🙂

Гарновечір'я вам!
Saludo)

ДобрИвечір, моє маленьке товариство😀
Вчора говорили про нав'язливих людей, сьогодні пошукаємо синонімів до слова "причепа". Все в тому ж дусі😁

Отож,
🔸 нав'Язливий дає нам нав'Язу😡
🔹в'Їдливий – в'Їду😠
🔸настИрний – настИру😆
🔹 налазливий – налАзу😬
І ще
👉прилИпа
👉реп'Ях
👉назОла

Ось така словозбірка на сьогодні)
До завтра)

До вчорашнього, хлоп'ята👆😊

НагИбати – це щось знайти, здибати.

А, відповідно, нАгибка – знахідка.

📍Хто знав це слово, цікаво звідки, поділіться в коментарях, усім буде цікаво😊

Наступні кі'ка днів, друзі, буде чималенько уступів з👇👇

Осьдечки перший уступ, що, кажуть, у ньому Котляр пророчив про Україну👁️ Кожне наше наступне, по ньому, покоління трактувало се по-своєму. Ми зараз і свою інтерпретацію маємо.

Сівілла:
"Іще ти вип'єш добру повну,
По всіх усюдах будеш ти;
І долю гірку, невгомонну
Готовсь свою не раз клясти.
Юнона ще не вдовольнтлась,
Її злоба щоб окошилась
Хотя б на правнуках твоїх;
Но послі будеш жить по-панськи,
І люди всі твої троянські
Забудуть всіх сих бід своїх."

Еней похнюпивсь, дослухався,
Сівілла що йому верзла,
Стояв, за голову узявся,
Не по йому ся річ була.
"Трохи мене ти не морочиш,
Не розчовпу, що ти пророчиш, –
Еней Сівіллі говорив. –
Диявол знає, хто з вас бреше,
Трохи б мені було не легше,
Якби я Феба не просив.

Та вже що буде, те і буде,
А буде те, що Бог нам дасть;
Не ангели – такії ж люди,
Колись нам треба всім пропаст.
[...]

Далі розберемó кілька гарних слів звідси😊✍️📓

Ітак, щодо слів📓✍️
🔸Ти вип'єш добру повну – мається на увазі "вип'єш добру (повну, себто) чашу лиха", тобто "ще ти зазнаєш лиха"😭
🔹Окошитися = закінчитися: "хоч би на правнуках твоїх скінчилась її злоба" – це Сівілла наче благає, мовляв, було б добре коб на них скінчилась вона.
🔸Верзти😂😂 себто торочити, дурницю молоти😃
🔹Не розчовпу = не второпаю – яке чудове слово!👏

Ось такочки, до скорого👋

Як ЕНЕУС "Олімпських ШПЕТИВ на всю губу"😆😃
Гайда👇👇
Частина 1️⃣
"Гей ти, проклятий стариганю!
На землю з неба не зиркнеш,
Не чуєш, як тебе я ГАНЮ,
Зевес! – ні усом не моргнеш.
На очах більма поробились,
Коли б довіку посліпились,
ЩО не поможеш ти мені.
Чи се ж таки тобі не стидно,
Що пропаду, от лиш не видно?
Я ж, кажуть люди, внук тобі!

А ти з сідою бородою,
Пане добродію Нептун!
Сидиш, мов демон, під водою,
І зморщившись, старий шкарбун!
Коли б струхнув хоть головою
І сей пожар залив водою –
Тризубець щоб тобі зломивсь!
Ти БАЗАРИНКУ любиш брати,
А людям в нужді помагати
Не дуже, бачу, поспішивсь.