ЗАМРЯЧЕНИМИ можуть бути багато речей:
👉повітря, ранок тощо;
👉вікна, шибки...
👉погляд, очі, вид/обличчя.

Очі/розум/погляд можуть ЗАМРЯЧИТИСЯ, тобто СТУМАНІТИ, що не сулить нічого доброго😢😃

Нéбіж/небóга
ЧАСТИНА 1️⃣

Почну з того, що, можливо, не всі знають🤔

✅ ОбидвІ словІ (двоїна😇😀) вживають як пестливі звертання до тих, кого знаємо:
✍️Іди, НЕБОГО, не журися,
Попонедíлкуй, помолися,
Все буде так, як я сказав. (Котляр, Енеїда, част.1)
✍️Чи не покинуть нам, НЕБОГО,
Вірші нікчемні віршувать,
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу...
(Шевченко, 1861)

Зрештою, ось ще один:
✍️Ти, НЕБОЖЕ, і співака добрий.
(Котляр, Наталка-Полтавка)

Далі буде😃👋

Троянці добре там курили,
Дали приманку всім жінкам,
По вечорницях всі ходили,
Просвітку не було дівкам.
Та й сам Еней-сподар і паню
Підмовив паритися в баню...
Уже ж було не без гріха!
Бо страх вона його любила,
Аж розум ввесь свій погубила,
А, бачся, не була плоха.

Шпетний
Нешпетний
Шпетити
Дивись видивко😍👆

Що кажемо, мирячись після сварки?🤔
Дивіться, у Лесі👇👁️

Мир миром, пироги з сиром, варенички в маслі, ми друженьки красні, поцілуймося😘

Що це за слово? Пишіііть👇👇😃

​Трохи уривків від Лесі Українки на злобу дня. У свій час вона чимало написала про підкорений вавилонянами Єрусалим, про його оспалий від неволі народ та про тих, хто його раз по раз розбурхував до дії, до життя, до борні.
Звісно, Єрусалим – то Україна, а Вавилон – Росія.

Ось перший уступ👇

Тірца.
Хто раб?хто подоланний? Тілько той,
хто самохіть несе ярмо неволі.
Старий.
Я не ношу ярма, я сплю та й годі.
Тірца.
А що ж є гірше над таке ярмо?
Носив ярмо залізне Єремія
і думав, що воно найгірше в світі,
але якби пророк твій сон побачив,
камінний сон байдужого раба,–
його ярмо здалось би легшим пуху
проти твоїх кайданів невидимих.
Невже не встанеш ти з сії неслави,
від сорому не підведеш чола?
Старий.
Для чого?нащо маю я вставати?
Тірца.
Для праці!для поради!для життя!
щоб сонце не зійшло в твоїм лінивстві!
щоб час визволу не застав тебе
у сні ганебнім, соромнíм безділлі.

​Навдивовижу, далебі, навдивовижу! Що тільки зараз не читаю у Лесі, усе суголосить із теперішнім! Чи не це ознака ПРОРОКА?👇

Голос.
Ой, де мій коханий юнак-оборонець?
Ой, де забарився?
Я ж так виглядаю, я ж так припадаю до ясних віконець!
Чи вмер він, чи так зажурився?
Навік зажурився і втратив надію
до мене дістатись?
На мить ми зострілись, навік розлучились! І я не насмію
про нього людей запитатись...
"Осіння казка"

#новеслово
СКÝТОК – от, друзі, слово, якого ви запевне не знаєте😏 Та й я допіру (= донедавна) не знав його, аж ось прочитав у сучасній передмові.
Скуток – це наслідок або результат. Ось речення:

"І вона (Леся Українка) замолоду могла роздумувати про доцільність і "практичний СКУТОК" власних віршів..." Себто про "практичний результат" або "практичні наслідки"...

Ось ще кілька:
"Напишу до одної кримської меценатки, хоч сливе напевне думаю, що то буде без СКУТКУ." (Леся Українка)

"Мова лилася, кипіла..
Про злі у розлуці пригоди,
Про СКУТКИ нерівного бою..."
(Старицький)

ПОМиСЛИВИЙ, друзі, це який? Маємо російське "мнительный", англійське "wary", 🔹українське🔸ПОМИСЛИВИЙ, себто обережний, сторожкий, який до всього підступає з ОСТОРОГОЮ, сумнівом, непевністю.

"Помислива й полохлива людська натура."

​Лист, що написала Леся, сказати б, "на смертному одрі" свого коханого С. Мержинського. Коментар до вірша, прикладений у світлині.
Скажу лиш одне: у вірші не лише плач та туга, але й проліски нового життя, певно, ще міцнішого, бо загартованого найтяжчим – смертю дорогої нам людини. Спробуйте відчути провість цього переродження самої поетки.

"Квіток, квіток, як можна більше квітів
І білого серпанку на обличчя,
Того, що звуть ілюзією…" Боже!
Як часто ті слова вчуваються мені
Посеред ночі: "Квітів, безліч квітів!
Я ж так любив красу!.." Мій бідний друже,
Я принесла тобі всі квіти, що дала
Скупа весна твого скупого краю,
Я всі зібрала і в труну вложила,
Всю ту весну убогу поховала.
Ти спиш в землі між мертвими квітками,
І страшно думати мені про них
І про твій сон, я краще знов укрию
Серпанками ілюзії твій сон,
Щоб не чіпать страшних містерій смерти.
Я досить слухала її прелюдій,
Вони мені морозили всю кров,
Вони мене у камінь обертали;
Я досі того вимовить не можу,
Чого мене навчила пісня смерти.
Ні, ні, мій друже, спи спокійно, спи,
Я не скажу нікому слів таємних.
Квіток просив ти? дам тобі їх більше,
Ніж та ворожая весна дала,
Весна та люта, що тебе забрала.
Я дам живих квіток, зрошу їх крів'ю,
І заблищать вони, немов рубіни, –
Не так, як ті бліді, убогі квіти
Весни лихої, – і не будуть в'януть,
І в землю не підуть, і не умруть,
І ти знов оживеш в вінку живому
Живих квіток; ілюзії серпанок,
Серпанок мрій моїх тебе скрасить,
Та не закриє, будеш ти сіяти,
Як промінь сонця в мареві легенькім,
Що стелеться по золотому полі.
Нехай собі минає рік за роком,
Нехай мій вік уплине за водою,
Ти житимеш красою серед квітів,
Я житиму сльозою серед співів.
6.VII.1901

ДРУЗІ))
Привіт, бракувало...нáдиху, так, саме НАДИХУ, але вже (що зробив?😜) – правильно, НАДИХНУВСЯ, найшов нАдих😇

І так, ГАЙДА, вчити мову📚
Яким прикметником описати людину, що НАСТИРЯЄТЬСЯ, нам ДОПІКАЄ, завше ЧІПЛЯЄТЬСЯ, причепу, загалом?🤔🤔
А ось якими:
✅нав'Язливий
✅настИрний/ливий
✅наврАтливий
✅уЇдливий/в'Їдливий
✅учЕпливий
Ви ще тут?😀 Ще кі'ка)
✅налазливий
✅назолистий

У наступному дописі, поговоримо про похідні іменника на позначення такої людини🙂

Гарновечір'я вам!
Saludo)

ДобрИвечір, моє маленьке товариство😀
Вчора говорили про нав'язливих людей, сьогодні пошукаємо синонімів до слова "причепа". Все в тому ж дусі😁

Отож,
🔸 нав'Язливий дає нам нав'Язу😡
🔹в'Їдливий – в'Їду😠
🔸настИрний – настИру😆
🔹 налазливий – налАзу😬
І ще
👉прилИпа
👉реп'Ях
👉назОла

Ось така словозбірка на сьогодні)
До завтра)