#слова словаааа))

Сиділи ми, каганчик миготів,
Дві тіні, тремтячи, сягали аж до мура,
А у вікні дивилась ніч понура,
А вітер вив, мов зграя пугачів.

Як поминки холодні та німі,
Сиділи ми без слова і без думи,
Іще чорніш тієї ночі-СТУМИ,
Маріло нам прийдешнє у пітьмі, –

Без просвітку, без жодної мети,
Як мертвий шлях в опаленій пустині;
В минулому лише німі руїни
Та зламані сподіванки святі...

Чого чекать? Боління тільки мить...
Але ми все сиділи біля мура,
Дивилась ніч через вікно понура,
І не втихав зловісно вітер вить.
1880, М. Старицький

"Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання й страти!" Левицький, Дві московки.

Заткнути за пояс🤔

ЗАМРЯЧЕНИМИ можуть бути багато речей:
👉повітря, ранок тощо;
👉вікна, шибки...
👉погляд, очі, вид/обличчя.

Очі/розум/погляд можуть ЗАМРЯЧИТИСЯ, тобто СТУМАНІТИ, що не сулить нічого доброго😢😃

Нéбіж/небóга
ЧАСТИНА 1️⃣

Почну з того, що, можливо, не всі знають🤔

✅ ОбидвІ словІ (двоїна😇😀) вживають як пестливі звертання до тих, кого знаємо:
✍️Іди, НЕБОГО, не журися,
Попонедíлкуй, помолися,
Все буде так, як я сказав. (Котляр, Енеїда, част.1)
✍️Чи не покинуть нам, НЕБОГО,
Вірші нікчемні віршувать,
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу...
(Шевченко, 1861)

Зрештою, ось ще один:
✍️Ти, НЕБОЖЕ, і співака добрий.
(Котляр, Наталка-Полтавка)

Далі буде😃👋

Троянці добре там курили,
Дали приманку всім жінкам,
По вечорницях всі ходили,
Просвітку не було дівкам.
Та й сам Еней-сподар і паню
Підмовив паритися в баню...
Уже ж було не без гріха!
Бо страх вона його любила,
Аж розум ввесь свій погубила,
А, бачся, не була плоха.

Шпетний
Нешпетний
Шпетити
Дивись видивко😍👆

Що кажемо, мирячись після сварки?🤔
Дивіться, у Лесі👇👁️

Мир миром, пироги з сиром, варенички в маслі, ми друженьки красні, поцілуймося😘

Що це за слово? Пишіііть👇👇😃

​Трохи уривків від Лесі Українки на злобу дня. У свій час вона чимало написала про підкорений вавилонянами Єрусалим, про його оспалий від неволі народ та про тих, хто його раз по раз розбурхував до дії, до життя, до борні.
Звісно, Єрусалим – то Україна, а Вавилон – Росія.

Ось перший уступ👇

Тірца.
Хто раб?хто подоланний? Тілько той,
хто самохіть несе ярмо неволі.
Старий.
Я не ношу ярма, я сплю та й годі.
Тірца.
А що ж є гірше над таке ярмо?
Носив ярмо залізне Єремія
і думав, що воно найгірше в світі,
але якби пророк твій сон побачив,
камінний сон байдужого раба,–
його ярмо здалось би легшим пуху
проти твоїх кайданів невидимих.
Невже не встанеш ти з сії неслави,
від сорому не підведеш чола?
Старий.
Для чого?нащо маю я вставати?
Тірца.
Для праці!для поради!для життя!
щоб сонце не зійшло в твоїм лінивстві!
щоб час визволу не застав тебе
у сні ганебнім, соромнíм безділлі.

​Навдивовижу, далебі, навдивовижу! Що тільки зараз не читаю у Лесі, усе суголосить із теперішнім! Чи не це ознака ПРОРОКА?👇

Голос.
Ой, де мій коханий юнак-оборонець?
Ой, де забарився?
Я ж так виглядаю, я ж так припадаю до ясних віконець!
Чи вмер він, чи так зажурився?
Навік зажурився і втратив надію
до мене дістатись?
На мить ми зострілись, навік розлучились! І я не насмію
про нього людей запитатись...
"Осіння казка"

#новеслово
СКÝТОК – от, друзі, слово, якого ви запевне не знаєте😏 Та й я допіру (= донедавна) не знав його, аж ось прочитав у сучасній передмові.
Скуток – це наслідок або результат. Ось речення:

"І вона (Леся Українка) замолоду могла роздумувати про доцільність і "практичний СКУТОК" власних віршів..." Себто про "практичний результат" або "практичні наслідки"...

Ось ще кілька:
"Напишу до одної кримської меценатки, хоч сливе напевне думаю, що то буде без СКУТКУ." (Леся Українка)

"Мова лилася, кипіла..
Про злі у розлуці пригоди,
Про СКУТКИ нерівного бою..."
(Старицький)