Одмітимо, що в тій бібліотеці не було жодної книжки російською: "Биковець просто викидав їх. Українська література була тут заступлена майже всеціло, зокрема відділ сучасної української літератури, яку кожний український письменник поповняв своїм черговим твором. Як і інших, його заарештували, заслали, і по ньому слід пропав." В. Куліш
Насправді ж, його розстріляли 23 жовтня 1937 р.
Насправді ж, його розстріляли 23 жовтня 1937 р.
😢3
Учора, друзі, в Освітарні в інсті я розповідав вам, кому належав у 70-ті рр. ХІХ ст. псевдонім Українець (напишіть у коментах, якщо знаєте😜👇).
Історія та мала відомих діячів: Зерова та Єфремова, а переказав її Григорій Костюк. Ось іще одна історія з його спогадів. Вона трагічна, але дуже показова.
Приємного читання📚
https://telegra.ph/Ostannya-zustr%D1%96ch-%D1%96z-Zerovim-04-15
Історія та мала відомих діячів: Зерова та Єфремова, а переказав її Григорій Костюк. Ось іще одна історія з його спогадів. Вона трагічна, але дуже показова.
Приємного читання📚
https://telegra.ph/Ostannya-zustr%D1%96ch-%D1%96z-Zerovim-04-15
Telegraph
Остання зустріч із Зеровим
На весні 29 року починаються перші репресії проти української національної еліти, невдовзі пролунає процес СВУ, але поки, як грім серед погіддя, пролетіла справа "Союзу Кубані й України". Було заарештовано багато українсько-кубанських викладачів і студентів…
👍2
Часом питаємо себе: чому так склалося, що Україна ніколи не була Україною (за виїмком останніх 30 років)?
Пропоную відповідь М. Драгоманова за 78ий рік. Окрім думок цікавий і правопис. Остаточно то він уставився лише після революції 17го року. А доти чітких правил не було, і кожен регіон писав по-своєму.
"Ніхто не може перечити, шчо така сила народу (українського — АБ), коли б була на своjij волі j в спільці, то здоліла б шчо небудь зробити дльа себе j стати в пригоді дльа сусід. Тільки ж од давна усе те, шчо робилось на нашіj землі j навколо, вело не до того, шчоб міцнішче звести наші громади в спілку, а шчоб розбити j ту спільність, jака j була сама по собі j поміж громадами j поміж льудьми в кожніj громаді. Перша причина j тут, звісно, була — місце, на котрому довелось жити нашим громадам: на великіj дорозі, через котру перлись в Європу степовики — воjаки з Азіjі і через котру до них добірались великі царства, сусідні з нашоjу Украjіноjу."
Далі йде про те, хто коли загарбав Україну. Якщо цікаво дізнатись, поставте + у коментах. Що скажете за правопис?)
Пропоную відповідь М. Драгоманова за 78ий рік. Окрім думок цікавий і правопис. Остаточно то він уставився лише після революції 17го року. А доти чітких правил не було, і кожен регіон писав по-своєму.
"Ніхто не може перечити, шчо така сила народу (українського — АБ), коли б була на своjij волі j в спільці, то здоліла б шчо небудь зробити дльа себе j стати в пригоді дльа сусід. Тільки ж од давна усе те, шчо робилось на нашіj землі j навколо, вело не до того, шчоб міцнішче звести наші громади в спілку, а шчоб розбити j ту спільність, jака j була сама по собі j поміж громадами j поміж льудьми в кожніj громаді. Перша причина j тут, звісно, була — місце, на котрому довелось жити нашим громадам: на великіj дорозі, через котру перлись в Європу степовики — воjаки з Азіjі і через котру до них добірались великі царства, сусідні з нашоjу Украjіноjу."
Далі йде про те, хто коли загарбав Україну. Якщо цікаво дізнатись, поставте + у коментах. Що скажете за правопис?)
👍2
«Наські українські казки запорожця Іська Матиринки», 1835 р.
Перше видання українських казок!
Цікаво, що про нього сказав критик Бєлінський:
«Сочинение отличается самым чистым малороссийским языком, который совершенно недоступен для нас, москалей, и потому лишает нас возможности оценить его по достоинству.»
Перше видання українських казок!
Цікаво, що про нього сказав критик Бєлінський:
«Сочинение отличается самым чистым малороссийским языком, который совершенно недоступен для нас, москалей, и потому лишает нас возможности оценить его по достоинству.»
👍3
— Дивись! дивись! Ось-ось і наші з музиками!… Се щось да не просте: або-ж весілля, або-ж яка німецька чудасія! Запорожець з казками!… Чи не з неба оце, пане куме, він до нас звалився?
"Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав?" "Отже щебече!"... "Та ще як щебече?.. Все по-наські, по-наські! Слухай, лишень, мій голубе сизий!... Ну, та ти в школі вчився; бери да читай на здоров'ячко! Своє, не чужеє! Не бійся, не кислиця, а, на впрям, куди твоя годиться с сиром паляниця!... Раз по п'ять вертаюсь назад, читаю не начитаюсь, гляжу не нагляжусь — таке ласе!... Дяковать, багацько дяковать, небожу Запорожцю, що хоть він за нас оступився з домовини відхватився, на сей світ ввалився, та й ну балакать з живими як з мертвими: мов би, кажи, ніколи не вмирав!..."
Українські казки Іська Запорожця Матиринки
Українські казки Іська Запорожця Матиринки
❤3👍1
#вірші #Рильський
Стоять граби прощоро-жовті
В промінні ясно-золотім…
Хай щастя, друже, не найшов ти, —
Але нащо тужить за ним?
Прозора склянка кришталева,
Вино червоне і хмільне…
Навколо шелестять дерева:
«Все збудеться і все мине.
І те, що дійсністю здавалось, —
Нікчемна тінь, даремний дим,
І те, що в снах нам увижалось,
Зробилось близьким і нудним.
Керуй на озеро спокою
Свої шукання молоді;
Все, що зосталося з тобою, —
Лиш слід весельця на воді.
Але нащо тужить за ним?
Прозору склянку вщерть налито
Вином, червоним і хмільним!»
1918
Стоять граби прощоро-жовті
В промінні ясно-золотім…
Хай щастя, друже, не найшов ти, —
Але нащо тужить за ним?
Прозора склянка кришталева,
Вино червоне і хмільне…
Навколо шелестять дерева:
«Все збудеться і все мине.
І те, що дійсністю здавалось, —
Нікчемна тінь, даремний дим,
І те, що в снах нам увижалось,
Зробилось близьким і нудним.
Керуй на озеро спокою
Свої шукання молоді;
Все, що зосталося з тобою, —
Лиш слід весельця на воді.
Минають дні, минає літо, —Але нащо тужить за ним?
Прозору склянку вщерть налито
Вином, червоним і хмільним!»
1918
👍3
👍3