Привіт, усім!
Освітарня на ютубі бути!
Ставте 👍 і підписуйтесь, далі тільки більше📈😊
https://youtu.be/Wk1u36GSbjs?si=ZsPchxW1hozJxGTE
Освітарня на ютубі бути!
Ставте 👍 і підписуйтесь, далі тільки більше📈😊
https://youtu.be/Wk1u36GSbjs?si=ZsPchxW1hozJxGTE
YouTube
На часі: література, мова, історія
Ну скільки вже можна торочити про ту мову, літературу та історію. Хіба ще не всім все ясно? Не всім і не все.
Ми розкажемо, як наша мова й література зберегли нам націю; подивимось, чи й досі можна залюбки читати твори Квітки, Мирного та Нечуя; поміркуємо…
Ми розкажемо, як наша мова й література зберегли нам націю; подивимось, чи й досі можна залюбки читати твори Квітки, Мирного та Нечуя; поміркуємо…
❤5
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні я в Луцьку, Освітарня в Луцьку, і ми говоримо про наш проєкт на каналі Громадське інтерактивне)
Гарне інтерв’ю, приємного перегляду)
https://www.youtube.com/live/TM47TJsPWNo?si=s_3yT7KPBuvy1DfO
Гарне інтерв’ю, приємного перегляду)
https://www.youtube.com/live/TM47TJsPWNo?si=s_3yT7KPBuvy1DfO
❤6
Це була тиха й соромʼязлива людина, якась внутрішня делікатність лагідно світилася в ньому, забачивши мене, він завжди перший вітався і поступався дорогою, і я ніколи не бачив, щоб він на щось розсердився чи на когось кричав. Одне тільки викликало в ньому приховане несхвалення: моє полювання.
Анат. Дімаров Єврейські історії
Анат. Дімаров Єврейські історії
Друзі)
Завтра вийде наше друге відео в ютубі, а доти пропоную вам переглянути, хто ще не зробив, попередній випуск про дитинство Тарас Шевченка.
Не забудьте підписатись та вподобати👍
https://youtu.be/Z7lUPLSrQZM?si=XK3j3V96rjvz3Z8r
Завтра вийде наше друге відео в ютубі, а доти пропоную вам переглянути, хто ще не зробив, попередній випуск про дитинство Тарас Шевченка.
Не забудьте підписатись та вподобати👍
https://youtu.be/Z7lUPLSrQZM?si=XK3j3V96rjvz3Z8r
YouTube
Непопулярне про дитинство Шевченка
Цим відео ми відкриваємо заразом і наш канал, і серію епізодів про життя Тараса Шевченка. Сьогодні говоримо про перші 15 років маленького Тараса — період в його житті, що ми зазвичай найменше знаємо, а втім тоді вже почав проявлятися його геній, що повність…
👍1
Він із Басею (жінкою його) не посварився жодного разу, бо хіба то сварка, коли жінка на тебе кричить, а ти одмовчуєшся, хіба то лайка, коли жінка тебе батькує, а ти всміхаєшся, та хіба що іноді скажеш: «Ну, Басю, ну годі вже…»
😂😂
Ан. Дімаров
😂😂
Ан. Дімаров
👍2😁1
#архів
Цей текст Улас Самчук написав 1943 року, коли ще плекали надію у завірюсі війни здобути перемогу для України й українців, не для совєтів, не для німців, а для себе. Тоді вже він постає протиставлення Шевченка і Пушкіна, української літератури й російської.
80 років потому ми, здається,на тому ж місці… Воюємо знову задля своєї перемоги, свого існування, насправді, але вже з іншим ворогом — нашим справжнім ворогом. І знову постає питання наших дороговказів: Пушкін чи Шевченко?
Цього разу ми вже не вагаємося, а перейменовуємо пл. Льва Толстого на Українських героїв і вилучаємо тонни російської макулатури з наших бібліотек.
Та все ж і досі ця стаття тривожить і скаламучує нутро!.. і досі вона лишається актуальною… Меншою мірою ніж 10 років тому, але все ж лишається…
А що ви думаєте?
Цей текст Улас Самчук написав 1943 року, коли ще плекали надію у завірюсі війни здобути перемогу для України й українців, не для совєтів, не для німців, а для себе. Тоді вже він постає протиставлення Шевченка і Пушкіна, української літератури й російської.
80 років потому ми, здається,на тому ж місці… Воюємо знову задля своєї перемоги, свого існування, насправді, але вже з іншим ворогом — нашим справжнім ворогом. І знову постає питання наших дороговказів: Пушкін чи Шевченко?
Цього разу ми вже не вагаємося, а перейменовуємо пл. Льва Толстого на Українських героїв і вилучаємо тонни російської макулатури з наших бібліотек.
Та все ж і досі ця стаття тривожить і скаламучує нутро!.. і досі вона лишається актуальною… Меншою мірою ніж 10 років тому, але все ж лишається…
А що ви думаєте?
👍1🤔1
#Сповідь_стукача
Віктор Андрійович, професор, якого забурвувало КДБ. Це 1965 рік. Дзюба щойно пише свій Інтернаціоналізм чи русифікація. Думки Віктора до читання памфлету й під час.
«Доти я досить спокійно ставився до національного питання. А якщо сказати по правді, то й зовсім байдуже. Ну яке це має значення, якою мовою ти послуговуєшся? Ми ж простуємо до повного злиття націй, створення історичної спільності — радянського народу. Де будуть стерті всі національні ознаки, а мовою спілкування буде російська — як найбагатша, найбільш розвинена мова. […] Це обʼєктивний історичний процес, який не зупинити ніякими потугами, і галасувати про якусь там русифікацію наївно та смішно.»
Продовження далі👇
Віктор Андрійович, професор, якого забурвувало КДБ. Це 1965 рік. Дзюба щойно пише свій Інтернаціоналізм чи русифікація. Думки Віктора до читання памфлету й під час.
«Доти я досить спокійно ставився до національного питання. А якщо сказати по правді, то й зовсім байдуже. Ну яке це має значення, якою мовою ти послуговуєшся? Ми ж простуємо до повного злиття націй, створення історичної спільності — радянського народу. Де будуть стерті всі національні ознаки, а мовою спілкування буде російська — як найбагатша, найбільш розвинена мова. […] Це обʼєктивний історичний процес, який не зупинити ніякими потугами, і галасувати про якусь там русифікацію наївно та смішно.»
Продовження далі👇
👍1
Освітарня
#Сповідь_стукача Віктор Андрійович, професор, якого забурвувало КДБ. Це 1965 рік. Дзюба щойно пише свій Інтернаціоналізм чи русифікація. Думки Віктора до читання памфлету й під час. «Доти я досить спокійно ставився до національного питання. А якщо сказати…
#Сповідь_стукача
Продовження👇
«Я сам, хоча й навчався колись в українській школі і за національністю українець, давно користуюся лише російською, тим більше що в нашому інституті не лунає жодне українське слово, хіба що серед студентів-селюків, та й то першокурсників, і лише по гуртожитках. Красномовна деталь: зайдеш до них, привітаєшся, щойно ж розмовляли поміж собою по-українському, моментально заговорять російською. А дівчата спалахнуть так, наче я застукав їх на чомусь негарному.
[…]
А дочку ми віддали до престижної англо-російської школи, де українською мовою й не пахне. Навіть мої родичі, які зрідка навідуються з села, і ті намагаються розмовляти по-російському. Що то за мова — не почуєш і в цирку!
Тож я з великою часткою скепсису почав читати рукопис Дзюби. І мушу зізнатися, що скепсис мій розвіявся з перших же сторінок.»
Продовження👇
«Я сам, хоча й навчався колись в українській школі і за національністю українець, давно користуюся лише російською, тим більше що в нашому інституті не лунає жодне українське слово, хіба що серед студентів-селюків, та й то першокурсників, і лише по гуртожитках. Красномовна деталь: зайдеш до них, привітаєшся, щойно ж розмовляли поміж собою по-українському, моментально заговорять російською. А дівчата спалахнуть так, наче я застукав їх на чомусь негарному.
[…]
А дочку ми віддали до престижної англо-російської школи, де українською мовою й не пахне. Навіть мої родичі, які зрідка навідуються з села, і ті намагаються розмовляти по-російському. Що то за мова — не почуєш і в цирку!
Тож я з великою часткою скепсису почав читати рукопис Дзюби. І мушу зізнатися, що скепсис мій розвіявся з перших же сторінок.»
👍1
#Сповідь_стукача
— То як тобі Дзюба?
— Знаєте, я й досі ходю як у тумані. — Він так сказав: «ходю». — Все думаю, думаю: чого ми такі нещасні?
— Хто нещасний?
— Ми… Україна, народ… За віщо нас так ненавидять, що хочуть знищити? Щоб од нас не лишилося й сліду?
— Побійся Бога, хто нас знищує?
— Знищують, — по-старечому похитав голою. — Ми вже не люди. Ми руськоязичний непотріб… Закриваються українські школи… А дитсадки?.. А наш інститут?.. Хоч одне рідне слово почуєте?.. На вулиці й то рота не смієш розтуляти: одразу ж — бандерівець…
— Тебе ж не обзивали?
— Обзивали, ще й як! Як що, так: «Говорите по-человечески!» Наша мова, виходить, уже й не людська… І що воно за народ такий страшний?
— Бачиш, Сашко, то все міщани. Не треба на них звертати увагу.
— Еге, не звертати! А ви московські газети читаєте? Русскіє виграли Отєчествєнную… Русскіє спаслі весь мір… Достіженіє русской наукі… Русского спорта… Культурт… Всьо русскоє!.. А де українці, білоруси, грузини? Всі давно уже русскіє… Та молитись треба на Дзюбу, що він одкрив нам очі!
— То як тобі Дзюба?
— Знаєте, я й досі ходю як у тумані. — Він так сказав: «ходю». — Все думаю, думаю: чого ми такі нещасні?
— Хто нещасний?
— Ми… Україна, народ… За віщо нас так ненавидять, що хочуть знищити? Щоб од нас не лишилося й сліду?
— Побійся Бога, хто нас знищує?
— Знищують, — по-старечому похитав голою. — Ми вже не люди. Ми руськоязичний непотріб… Закриваються українські школи… А дитсадки?.. А наш інститут?.. Хоч одне рідне слово почуєте?.. На вулиці й то рота не смієш розтуляти: одразу ж — бандерівець…
— Тебе ж не обзивали?
— Обзивали, ще й як! Як що, так: «Говорите по-человечески!» Наша мова, виходить, уже й не людська… І що воно за народ такий страшний?
— Бачиш, Сашко, то все міщани. Не треба на них звертати увагу.
— Еге, не звертати! А ви московські газети читаєте? Русскіє виграли Отєчествєнную… Русскіє спаслі весь мір… Достіженіє русской наукі… Русского спорта… Культурт… Всьо русскоє!.. А де українці, білоруси, грузини? Всі давно уже русскіє… Та молитись треба на Дзюбу, що він одкрив нам очі!
❤2😢1
— Чужинцю, тобі доведеться скоритися найсправедливішому в світі законові нашої країни, що його ще ніхто не смів порушити.
— Що це за закон?
— Згідно з цим законом кожному чужинцеві звʼязують руки і відводять до вʼязниці. Але утішся, чужинцю. Позаяк я заступився за тебе, тебе відведуть до елітарної вʼязниці для круглоголових.
— Але що ж я таке вчинив, що мені треба неодмінно вʼязати руки?
— Такий наш закон, чужинцю. Раджу не протестувати, бо інакше тобі вставлять кляпа до рота.
Ан. Дімаров
— Що це за закон?
— Згідно з цим законом кожному чужинцеві звʼязують руки і відводять до вʼязниці. Але утішся, чужинцю. Позаяк я заступився за тебе, тебе відведуть до елітарної вʼязниці для круглоголових.
— Але що ж я таке вчинив, що мені треба неодмінно вʼязати руки?
— Такий наш закон, чужинцю. Раджу не протестувати, бо інакше тобі вставлять кляпа до рота.
Ан. Дімаров
👍1