Привіт усім)
Новий підкаст про пʼєсу Т. Шевченка «Назар Стодоля» та слова з нього вже доступний на платформах👇👇
https://osvitarnya.podlink.to/osv
Новий підкаст про пʼєсу Т. Шевченка «Назар Стодоля» та слова з нього вже доступний на платформах👇👇
https://osvitarnya.podlink.to/osv
❤2
Козенко світить свою лойову свічку. — «І в мої чудові твори лойову вгорнули свічку», — цитує при тому Самійленка. Василь каже:
— Ти, Козенку, в моїй уяві будеш вічно звʼязаний з лойовою свічкою. Чому не заведеш лямпи?
— До лямпи не маю звички.
— При лямпі легше шукати мудрість. І Діоген мав лямпу.
— Вибач, Діоген мав ліхтарню. У нас, українців, твориться традиція свічки. От наприклад: «І остання догоряє в нього свічка лойова». Це наш студент в Петербурзі. А бачив ти такий портрет Шевченка? Сидить Шевченко ще не лисий, у кучерях і тримає свічку. …
— Ти, Козенку, в моїй уяві будеш вічно звʼязаний з лойовою свічкою. Чому не заведеш лямпи?
— До лямпи не маю звички.
— При лямпі легше шукати мудрість. І Діоген мав лямпу.
— Вибач, Діоген мав ліхтарню. У нас, українців, твориться традиція свічки. От наприклад: «І остання догоряє в нього свічка лойова». Це наш студент в Петербурзі. А бачив ти такий портрет Шевченка? Сидить Шевченко ще не лисий, у кучерях і тримає свічку. …
👍1
#словотека
Памʼятаєте моє люблене «змагун»?😉
Нате ще один приклад:
«Вони довго, мов два змагуни, пручаються серед кімнати. Ні той, ні другий не має бажання піддатися.»
Памʼятаєте моє люблене «змагун»?😉
Нате ще один приклад:
«Вони довго, мов два змагуни, пручаються серед кімнати. Ні той, ні другий не має бажання піддатися.»
👍1🔥1
Задавнені хвороби доводиться лікувати
Част. 1
Досі читаю “Юність В-ля Шеремети” Самчука і що далі, то більше входжу у смак. Це один із тих творів, що розкривається саме ближче до кінця. Особливо резонують його діялоги. Це Волинь пореволюційних рр. минулого століття. Вона тоді були у складі Польщі, більшовики до них не дійшли, але, звісно, настрої більшовицькі і симпатизуючих комуністам було вдосталь, зокрема й серед молоді.
Втім були й прозірливіші (Василь Шеремета), що бачили потойбічні реалії не крізь рожеві окуляри, а своїми таки власними очима; бачили, як Ленін відправляв “до помийної лави цілі легіони” колишніх побратимів. І все для того, щоб творити:
“велику Росію. Розуміється не царську. Він сам тепер цар. Лиш не верхів, а низів.”
Бачила та молодь і неможливість жити мирно з Росією,
“Бо ліпше одурить
себе таки, себе самого,
ніж з ворогом по правді жить
і всує нарікать на Бога.” (Шевченко)
Бачила і несилу її збройно побороти, бо заслабкі. Розуміла, що і Росія нас не “зʼїсть”, що “ми не перестанемо бути українцями”. Де ж розвʼязка?
— “Рости з нутра.”
Що це значить, причаємо у другій частині👇
(А поки реагуємо на цей та попередні👆дописи😊)
Част. 1
Досі читаю “Юність В-ля Шеремети” Самчука і що далі, то більше входжу у смак. Це один із тих творів, що розкривається саме ближче до кінця. Особливо резонують його діялоги. Це Волинь пореволюційних рр. минулого століття. Вона тоді були у складі Польщі, більшовики до них не дійшли, але, звісно, настрої більшовицькі і симпатизуючих комуністам було вдосталь, зокрема й серед молоді.
Втім були й прозірливіші (Василь Шеремета), що бачили потойбічні реалії не крізь рожеві окуляри, а своїми таки власними очима; бачили, як Ленін відправляв “до помийної лави цілі легіони” колишніх побратимів. І все для того, щоб творити:
“велику Росію. Розуміється не царську. Він сам тепер цар. Лиш не верхів, а низів.”
Бачила та молодь і неможливість жити мирно з Росією,
“Бо ліпше одурить
себе таки, себе самого,
ніж з ворогом по правді жить
і всує нарікать на Бога.” (Шевченко)
Бачила і несилу її збройно побороти, бо заслабкі. Розуміла, що і Росія нас не “зʼїсть”, що “ми не перестанемо бути українцями”. Де ж розвʼязка?
— “Рости з нутра.”
Що це значить, причаємо у другій частині👇
(А поки реагуємо на цей та попередні👆дописи😊)
❤🔥2👍1
Задавнені хвороби доводиться лікувати
Част.2
“— Рости з нутра! — сказав спокійно Василь.
Рости культурно. Культура — також вища форма людини. Більша, дужча, монументальніша. Що є ми, що можна нами отак коверзувати, кидати туди-сюди, висилати, стригти, мов баранів, водити за ніс, куди кому заманеться. Усамостійнитись! Це те, що нам треба. Вирости. Усамостійнитись передовсім перед нами самими. Бути незалежними в поглядах!”
Такою має бути відповідь всього народу. А усамостійнитися в думках і переконаннях можна лише, ЛИШЕ через культуру, спершу СВОЮ, а потім інших. Тоді за нами буде ясне майбуття.
Част.2
“— Рости з нутра! — сказав спокійно Василь.
Рости культурно. Культура — також вища форма людини. Більша, дужча, монументальніша. Що є ми, що можна нами отак коверзувати, кидати туди-сюди, висилати, стригти, мов баранів, водити за ніс, куди кому заманеться. Усамостійнитись! Це те, що нам треба. Вирости. Усамостійнитись передовсім перед нами самими. Бути незалежними в поглядах!”
Такою має бути відповідь всього народу. А усамостійнитися в думках і переконаннях можна лише, ЛИШЕ через культуру, спершу СВОЮ, а потім інших. Тоді за нами буде ясне майбуття.
👍1
Вона дивується, звідки він усе це знає, і тільки просить його переписати їй деякі вірші. Які? Ось хоч би цей: «Капають, котяться сльози по личеньку».👇
👍1
Капають, котяться сльози по личеньку,
Крається серце в журбі,
Як би хотіла я в темную ніченьку
Впасти на груди тобі.
Тільки б частину журби невимовної
Вилить на грудях твоїх,
Більше б не треба розмови любовної,
Більше б не треба утіх.
Нотку, одну тільки нотку бажаную
В серці почути б мені!
Ніжную, чулую, щиро коханую.
Боже! Почую чи ні?
Що се я, що се я? Мов божевільная,
Плачу, ридаю, молюсь!
Годі, минулося — гордая й вільная,
В муках я більш не схилюсь.
Зраджена й кинута, я безутішная
Жертва чужого гріха —
Знайте, я страдниця, серцем безгрішная,
Що ж за молитви? Ха, ха!..
Капають, котяться сльози по личеньку,
Сумно лунає мій сміх,
Будь же ти проклята, темная ніченько,
Мати зрадливих утіх.
Будьте ви прокляті, щастя хвилиночки,
Давній дівочий мій сміх,
Будьте ви прокляті, зірки-краплиночки,
Сестри надій золотих.
Спи, моє серденько, щастя позбавлене
В юній дівочій порі,
Горем розбитеє, злісно роздавлене,
Спи, не страждай, не гори!..
Гр. Чупринка, 1910
Крається серце в журбі,
Як би хотіла я в темную ніченьку
Впасти на груди тобі.
Тільки б частину журби невимовної
Вилить на грудях твоїх,
Більше б не треба розмови любовної,
Більше б не треба утіх.
Нотку, одну тільки нотку бажаную
В серці почути б мені!
Ніжную, чулую, щиро коханую.
Боже! Почую чи ні?
Що се я, що се я? Мов божевільная,
Плачу, ридаю, молюсь!
Годі, минулося — гордая й вільная,
В муках я більш не схилюсь.
Зраджена й кинута, я безутішная
Жертва чужого гріха —
Знайте, я страдниця, серцем безгрішная,
Що ж за молитви? Ха, ха!..
Капають, котяться сльози по личеньку,
Сумно лунає мій сміх,
Будь же ти проклята, темная ніченько,
Мати зрадливих утіх.
Будьте ви прокляті, щастя хвилиночки,
Давній дівочий мій сміх,
Будьте ви прокляті, зірки-краплиночки,
Сестри надій золотих.
Спи, моє серденько, щастя позбавлене
В юній дівочій порі,
Горем розбитеє, злісно роздавлене,
Спи, не страждай, не гори!..
Гр. Чупринка, 1910
💔5👍1
Привіт друзі)
Давай сьогодні 11 класу урок про Євгена Плужника. Було круто! Усі слухали, читали вірші, потім (закінчив я презентацію доволі швидко) мова зайшла за Радченка з міста Підмогильного)
Був здивований, наскільки діти орієнтуються у гуртках та контексті: знають, хто такі неокласики (хтось знав Зерова), знають ВАПЛІТЕ — це чудово! Ми пізнаємо себе, ergo з нас будуть люде!
Одне дівча мріє зібрати всю колекцію Неканонічного_канону📚
Думаю, будуть ще уроки)
В обід сходив із знайомою в музей літератури, про це пізніше👇
Давай сьогодні 11 класу урок про Євгена Плужника. Було круто! Усі слухали, читали вірші, потім (закінчив я презентацію доволі швидко) мова зайшла за Радченка з міста Підмогильного)
Був здивований, наскільки діти орієнтуються у гуртках та контексті: знають, хто такі неокласики (хтось знав Зерова), знають ВАПЛІТЕ — це чудово! Ми пізнаємо себе, ergo з нас будуть люде!
Одне дівча мріє зібрати всю колекцію Неканонічного_канону📚
Думаю, будуть ще уроки)
В обід сходив із знайомою в музей літератури, про це пізніше👇
👍1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
#Освітарня_подкаст
Привіт)
У нас вийшла нова розмова)
Цього разу про відродження 1905-1920 рр.
Обирайте улюблену платформу і слухайте🎧👇
🔗https://podcasters.spotify.com/pod/show/osvitarnya/episodes/ep-e29lvea
🔗 https://podcasts.apple.com/ua/podcast/osvitarnya/id1702997130
Діліться враженнями і не забудьте підписатися)
Привіт)
У нас вийшла нова розмова)
Цього разу про відродження 1905-1920 рр.
Обирайте улюблену платформу і слухайте🎧👇
🔗https://podcasters.spotify.com/pod/show/osvitarnya/episodes/ep-e29lvea
🔗 https://podcasts.apple.com/ua/podcast/osvitarnya/id1702997130
Діліться враженнями і не забудьте підписатися)
— Моє життя далеко простіше. Єдиний обов’язок мій — постачати сестрі дрова. За
це дістаю кулешу й окропу. На цих двох китах тримається моє існування.
— І вам не соромно? — скривився Альоша.— Я не розумію...
Андрій Петрович урвав його:
— Мій любий, не кривися й не доводь! Я переживаю золоту старість, а ти хочеш,
щоб мені було соромно!
Він захопився й казав далі:
— Золота старість, а хто хотів би її мати? Хіба всю мудрість не варто віддати за
однісінький шматочок невеличкого поганенького пориву? Мудрість шкідлива, коли не
служити пориву... Це зрозуміло, і це трагедія! Щоб жити, треба знати, а знання вбиває.
Людськість хитається між дикунством і культурою. А їх треба поєднати, не
протиставити! Мудрість, де не бринить тонкий відгомін голодного вию й поклику на
самицю — є мудрість смерті...
В. Підмогильний “Третя революція”
це дістаю кулешу й окропу. На цих двох китах тримається моє існування.
— І вам не соромно? — скривився Альоша.— Я не розумію...
Андрій Петрович урвав його:
— Мій любий, не кривися й не доводь! Я переживаю золоту старість, а ти хочеш,
щоб мені було соромно!
Він захопився й казав далі:
— Золота старість, а хто хотів би її мати? Хіба всю мудрість не варто віддати за
однісінький шматочок невеличкого поганенького пориву? Мудрість шкідлива, коли не
служити пориву... Це зрозуміло, і це трагедія! Щоб жити, треба знати, а знання вбиває.
Людськість хитається між дикунством і культурою. А їх треба поєднати, не
протиставити! Мудрість, де не бринить тонкий відгомін голодного вию й поклику на
самицю — є мудрість смерті...
В. Підмогильний “Третя революція”
🔥1
Привіт, друзі, підтримайте збір знайомого! Збираємо на тепловізор.
Ціль🎯 85000
більще половини вже зібрано💪
https://send.monobank.ua/jar/44ixDDuiN8
Ціль🎯 85000
більще половини вже зібрано💪
https://send.monobank.ua/jar/44ixDDuiN8
❤2
#з_життя_Шевченка
«Недоречне одруження і доречна розлука»
Шевченко був увесь час короткого подружнього життя Брюллових їхнім частим гостем і поділяв захоплення свого вчителя красунею-жінкою. Раптом, менше ніж по двох місяцях, Емілія покинула свого чоловіка й більше вже до нього не вернулася: він завдав їй тяжкої образи. Драму свою Брюлов переживав дуже тяжко – він захворів, і Шевченко на деякий час навіть переселився до вчителя, опікуючись ним, як умів. Тарас був одною з небагатьох осіб, що були втаємничені в цю історію. У житті Шевченка теж не залишилася вона без значення. Причиною драми Брюлових був цар Микола І – відомо, що він залицявся до гарної дружини славного на всю Росію митця. Немає ніяких даних припускати, що перед тим Шевченко міг щось чути про інтимне життя цього деспота-монарха, але без усяких вагань можна ствердити, що тепер він багато довідався про це від свого вчителя.
«Недоречне одруження і доречна розлука»
Шевченко був увесь час короткого подружнього життя Брюллових їхнім частим гостем і поділяв захоплення свого вчителя красунею-жінкою. Раптом, менше ніж по двох місяцях, Емілія покинула свого чоловіка й більше вже до нього не вернулася: він завдав їй тяжкої образи. Драму свою Брюлов переживав дуже тяжко – він захворів, і Шевченко на деякий час навіть переселився до вчителя, опікуючись ним, як умів. Тарас був одною з небагатьох осіб, що були втаємничені в цю історію. У житті Шевченка теж не залишилася вона без значення. Причиною драми Брюлових був цар Микола І – відомо, що він залицявся до гарної дружини славного на всю Росію митця. Немає ніяких даних припускати, що перед тим Шевченко міг щось чути про інтимне життя цього деспота-монарха, але без усяких вагань можна ствердити, що тепер він багато довідався про це від свого вчителя.
❤2
#з_життя_Шевченка
Кобзар 1840 р.
Мартос запропонував Шевченкові видати його вірші, познайомившись із знайденими на підлозі уривками «Тарасової ночі» і захопившись їх поетичністю. Було це на початку 1840 року, мабуть десь у кінці січня. Шевченко назвав свою збірку «Кобзарем». Штернберґ зробив для неї ілюстрацію – кобзаря з поводирем, репродуковану потім в офорті.
12 лютого вийшов цензурний дозвіл друкувати «Кобзаря». Підписав його цензор П. Корсаков, що сам був письменником, бував на Україні й дуже цінив українську поезію. Як на тодішні обставини, Корсаков був дуже лагідним цензором. Усе ж деякі уступи з тексту творів він усунув. Дещо усунув, мабуть, і сам Шевченко. Не можна ж було навіть сподіватися, щоб російська цензура пропустила такі місця, як оце в «Тарасовій ночі»:
А над дітьми козацькими
Поганці панують,
або в Посланії до Основ’яненка про Україну:
Обідрана сиротою
Понад Дніпром плаче.
Кобзар 1840 р.
Мартос запропонував Шевченкові видати його вірші, познайомившись із знайденими на підлозі уривками «Тарасової ночі» і захопившись їх поетичністю. Було це на початку 1840 року, мабуть десь у кінці січня. Шевченко назвав свою збірку «Кобзарем». Штернберґ зробив для неї ілюстрацію – кобзаря з поводирем, репродуковану потім в офорті.
12 лютого вийшов цензурний дозвіл друкувати «Кобзаря». Підписав його цензор П. Корсаков, що сам був письменником, бував на Україні й дуже цінив українську поезію. Як на тодішні обставини, Корсаков був дуже лагідним цензором. Усе ж деякі уступи з тексту творів він усунув. Дещо усунув, мабуть, і сам Шевченко. Не можна ж було навіть сподіватися, щоб російська цензура пропустила такі місця, як оце в «Тарасовій ночі»:
А над дітьми козацькими
Поганці панують,
або в Посланії до Основ’яненка про Україну:
Обідрана сиротою
Понад Дніпром плаче.
❤2
#з_життя_Шевченка
Перші рисунки.
Ймовірно Вільно, 1829…
“У Вільні якимсь чудом аж до 1920 року зберігся нарисований 15-літнім Шевченком портрет його батька.” — Павло Зайцев
Із сайту http://litopys.org.ua/shevchenko/shev7336.htm
Напис «Се мій батько», зроблений невідомою особою, був при першій публікації єдиною підставою для визначення малюнка як портрета батька Т. Г. Шевченка Григорія Івановича (1786 — 1825), виконаного Т. Г. Шевченком.
Малюнок знайдено у Вільнюсі.
Попередні місця збереження: приватні збірки у Вільно.
У 1920 р. експонувався на Шевченківській виставці у Львові як малюнок Т. Г. Шевченка.
Перші рисунки.
Ймовірно Вільно, 1829…
“У Вільні якимсь чудом аж до 1920 року зберігся нарисований 15-літнім Шевченком портрет його батька.” — Павло Зайцев
Із сайту http://litopys.org.ua/shevchenko/shev7336.htm
Напис «Се мій батько», зроблений невідомою особою, був при першій публікації єдиною підставою для визначення малюнка як портрета батька Т. Г. Шевченка Григорія Івановича (1786 — 1825), виконаного Т. Г. Шевченком.
Малюнок знайдено у Вільнюсі.
Попередні місця збереження: приватні збірки у Вільно.
У 1920 р. експонувався на Шевченківській виставці у Львові як малюнок Т. Г. Шевченка.
👍2
Юрій Смолич про музику🎶
Звуки теж бувають усякі, тільки треба вміти їх слухати. І тонкі, і товсті. І швидкі, і повільні. Звуки бувають люди, бувають звірі. Є звуки собаки, є звуки коні, є маленькі собачки, є діти, є горобці, є добрі бабусі і є злі діди. Багато є всяких звуків. Це дуже цікаво, як це вони між собою балакають, сперечаються, гиркаються чи милуються. Дуже цікава штука музика…
Звуки теж бувають усякі, тільки треба вміти їх слухати. І тонкі, і товсті. І швидкі, і повільні. Звуки бувають люди, бувають звірі. Є звуки собаки, є звуки коні, є маленькі собачки, є діти, є горобці, є добрі бабусі і є злі діди. Багато є всяких звуків. Це дуже цікаво, як це вони між собою балакають, сперечаються, гиркаються чи милуються. Дуже цікава штука музика…
30.09.23 — показ “20 днів у Маруіполі” в Домі кіно, Київ.
Учора був на показі вищеназваного фільму Домі кіно. Перший раз був у тій монументальній — саме це слово мені проситься на її опис — залі.
Що відбувається, коли команда журналістів з AP (Associated Press) опиняються в осерді війни, найбільш бомбардованому місті країни — Маріуполі? Вони роблять свою роботу — фільмують і дають світу знати, що справді відбувається.
Учора був на показі вищеназваного фільму Домі кіно. Перший раз був у тій монументальній — саме це слово мені проситься на її опис — залі.
Що відбувається, коли команда журналістів з AP (Associated Press) опиняються в осерді війни, найбільш бомбардованому місті країни — Маріуполі? Вони роблять свою роботу — фільмують і дають світу знати, що справді відбувається.