Дещо цікаве виношується про Квітку:
— дитинство, релігійний вплив;
— перші проби: Фалалєй Повінухін;
— Грицько Основʼяненко;
— характерні риси в повістях;
— межі свідомості.
Поділюся завтра🥱
Добраніч)
— дитинство, релігійний вплив;
— перші проби: Фалалєй Повінухін;
— Грицько Основʼяненко;
— характерні риси в повістях;
— межі свідомості.
Поділюся завтра🥱
Добраніч)
#Квітка
1833 року Квітка видає свою першу повість українською мовою “Салдацький патрет”. Основою цієї, як він каже, “побрехеньки по-нашому переказаної” є греко-римські анекдоти (властиво грецькі, римляни лиш їх передали нам) про Зевксідів виноград та Апеллесове “Ne sutor ultra crepidam”. Спершу розкажу вам про ці два анекдоти, а тоді про Квітчину інтерпертацію.
1833 року Квітка видає свою першу повість українською мовою “Салдацький патрет”. Основою цієї, як він каже, “побрехеньки по-нашому переказаної” є греко-римські анекдоти (властиво грецькі, римляни лиш їх передали нам) про Зевксідів виноград та Апеллесове “Ne sutor ultra crepidam”. Спершу розкажу вам про ці два анекдоти, а тоді про Квітчину інтерпертацію.
Побрехенька перша. Зевксіс
Був колись у Греції у 5 ст. до н.е. славний маляр Зевксіс. Відомий він був передусім правдоподібністю своїх малюнків, так що часто-густо людям здавалося, немов намальоване, то зовсім не малюнок, а справжня річ.
Та в тодішній талановитій Греції був він не без конкуренції. Другим таким же жиповисцем був собі Парразій. І от одного разу вони зійшлись на конкурсі кращого маляра. Зевксіс так живо списав виноградне ґроно, що злетілися пташки і стали клювати виноград, неначе він був справжній. Радісний Зексіс повертається до Парразія і каже: “Піднімай-но полотно і показуй, що там у тебе.” На що той: “Полотно, φίλε μου, це і є картина.”
На це Зевксіс з гідністю відказує: “Моя робота омилила пташок, а твоя — мене, людину і митця”, — визнаючи таким робом першість Парразія.
Був колись у Греції у 5 ст. до н.е. славний маляр Зевксіс. Відомий він був передусім правдоподібністю своїх малюнків, так що часто-густо людям здавалося, немов намальоване, то зовсім не малюнок, а справжня річ.
Та в тодішній талановитій Греції був він не без конкуренції. Другим таким же жиповисцем був собі Парразій. І от одного разу вони зійшлись на конкурсі кращого маляра. Зевксіс так живо списав виноградне ґроно, що злетілися пташки і стали клювати виноград, неначе він був справжній. Радісний Зексіс повертається до Парразія і каже: “Піднімай-но полотно і показуй, що там у тебе.” На що той: “Полотно, φίλε μου, це і є картина.”
На це Зевксіс з гідністю відказує: “Моя робота омилила пташок, а твоя — мене, людину і митця”, — визнаючи таким робом першість Парразія.
🏆2
Освітарня
Побрехенька перша. Зевксіс Був колись у Греції у 5 ст. до н.е. славний маляр Зевксіс. Відомий він був передусім правдоподібністю своїх малюнків, так що часто-густо людям здавалося, немов намальоване, то зовсім не малюнок, а справжня річ. Та в тодішній талановитій…
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Освітарня
Sticker
Підпис: Парразій обманює полотном, як пташка обманулась виноградом.
Побрехенька друга. Апеллес
“Ne sutor ultra crepidam.”
“Знай, шевче, шевство, а в кравецтво не мішайся.”
Другий анекдот також із славної Еллади. Цього разу мова про, можливо, найславетнішого маляра всієї Греції Апеллеса. Жив і творив він у IV cт. до н.е., був придворним художником володаря Олександра Македонського. Кажуть, він часто виставляв свої роботи на вулиці перед майстернею, а сам, сховавшись за перегородкою, слухав, що кажуть перехожі про його картини. Раз проходить повз швець, дивиться і, спинившись, каже щось про сандалі, мовляв, і те не так у них, і се не до шмиги. Маляра це штрикнуло, та він уважив зауваги і підправив сандалі.
“Ne sutor ultra crepidam.”
“Знай, шевче, шевство, а в кравецтво не мішайся.”
Другий анекдот також із славної Еллади. Цього разу мова про, можливо, найславетнішого маляра всієї Греції Апеллеса. Жив і творив він у IV cт. до н.е., був придворним художником володаря Олександра Македонського. Кажуть, він часто виставляв свої роботи на вулиці перед майстернею, а сам, сховавшись за перегородкою, слухав, що кажуть перехожі про його картини. Раз проходить повз швець, дивиться і, спинившись, каже щось про сандалі, мовляв, і те не так у них, і се не до шмиги. Маляра це штрикнуло, та він уважив зауваги і підправив сандалі.
Освітарня
Побрехенька друга. Апеллес “Ne sutor ultra crepidam.” “Знай, шевче, шевство, а в кравецтво не мішайся.” Другий анекдот також із славної Еллади. Цього разу мова про, можливо, найславетнішого маляра всієї Греції Апеллеса. Жив і творив він у IV cт. до н.е.,…
На другий день, стоїть та ж картина, вже виправлена, а Апеллес так само підслуховує за ширмою. Проходить той же швець і, бачачи, що маляр до поради дослухався, задира носа ще вище і давай вже гудити, як він намалював ногу. Тут Апеллесу вривається терпець, він визирає з-за ширми і відрізає йому відоме “Ne sutor ultra crepidam!” (“хай швець не судить про інше, як сандалі”).
Ясна річ, сказав він це не латиною, а грекою, а втім вираз став відомий саме латинський, переданий Плінієм Старшим у його “Природній історії”.
Є і в нас його аналог: “Знай, шевче, шевство, а в кравецтво не мішайся”.
Ясна річ, сказав він це не латиною, а грекою, а втім вираз став відомий саме латинський, переданий Плінієм Старшим у його “Природній історії”.
Є і в нас його аналог: “Знай, шевче, шевство, а в кравецтво не мішайся”.
👏2
Чи було б цікаво дізнатися ще анекдотів про Зевксіса та Апеллеса?
Anonymous Poll
83%
так, зацікавило)
17%
ні, не дуже.
#словотека
Давайте речення потворимо з цими словами)
Моє:
«На днях пробував морквяний кекс, і він був такий смачний, що я аж незчувся, де там незчувся — нестямився від того, який смачний він був!»
Тепер ви)👇
Давайте речення потворимо з цими словами)
Моє:
«На днях пробував морквяний кекс, і він був такий смачний, що я аж незчувся, де там незчувся — нестямився від того, який смачний він був!»
Тепер ви)👇
«Смутний і невеселий сидів собі на лавці у новій світлиці конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха…»😂😂
Конотопська відьма, Квітка
Конотопська відьма, Квітка
😁1
#Збір
«Моєму побратиму з добровольчого підрозділу Фрайкор потрібна ґвинтівка для роботи на далеких дистанціях. Якщо можеш десь розповсюдити, то будемо вдячні)»
Треба пособити бійцю, друзі!👇
https://send.monobank.ua/jar/4y1W56yFrt
«Моєму побратиму з добровольчого підрозділу Фрайкор потрібна ґвинтівка для роботи на далеких дистанціях. Якщо можеш десь розповсюдити, то будемо вдячні)»
Треба пособити бійцю, друзі!👇
https://send.monobank.ua/jar/4y1W56yFrt
Дух мандрівний! Ти все рідше й рідше
Розколиховуєш уст вогонь.
О, моя загубленая свіжість.
Буйність віч в повінь почувань!
Я тепер скупіший став в бажаннях.
Гей, життя! Чи снилось ти мені?
Наче я весіннім, лунким ранком
Проскакав на буйному коні.
Всі ми, всі ми в цьому світі тлінні,
Тихо ллється з кленів листя мідь…
О, повік тому благословіння,
Що прийшло розцвісти і зотліть.
Розколиховуєш уст вогонь.
О, моя загубленая свіжість.
Буйність віч в повінь почувань!
Я тепер скупіший став в бажаннях.
Гей, життя! Чи снилось ти мені?
Наче я весіннім, лунким ранком
Проскакав на буйному коні.
Всі ми, всі ми в цьому світі тлінні,
Тихо ллється з кленів листя мідь…
О, повік тому благословіння,
Що прийшло розцвісти і зотліть.
https://youtu.be/BEzER2Au1bE?si=nTViFbArS5DDqPYU
Цікавий подкаст від першого літературного радіо — Радіо Слухавка 📞
Цікавий подкаст від першого літературного радіо — Радіо Слухавка 📞
YouTube
Тарас Шевченко та очисне футуровогнище — Літературна передача
За висловом Василя Еллана-Блакитного, Михайль Семенко забив осикового кілка в труну Шевченкової творчості, символічно спаливши «Кобзаря». Та метою Семенка було не знищення Шевченка, а його реабілітація: він хотів довести, що Тарас Григорович — це людина з…
Час розставання, коли хочеться сказати багато, а не говориться нічого, коли передумується і… перехочується щось говорити — нащо, зрештою, говорити, коли слова не здатні того, що хочеться, висловити?
Сцена розлуки між батьком і сином. Цей лишається вчитися в місті, той повертає назад до села. Приблизно 100 років тому.
«Федір зібрався і поїхав. На прощання Василь поцілував велику шорстку і брудну батькову руку. Якось хотілося б щось батькові сказати. Якесь тепле добре слово, щось приємне. Ні. Батько нічого такого не потребує. Сів на воза — вьйо, коні рушили, віз покотився, батькова спина по часі зникла. Василь стоїть хвилинку… Чи не побігти йому за батьком? А хто буде орати, скородити, водити на пашу коні, зносити їм на ніч?
— Васька! — крикнув на нього Євген.
Василь швидко повертається і біжить… до ґанку, на сходи.»
У. Самчук
Сцена розлуки між батьком і сином. Цей лишається вчитися в місті, той повертає назад до села. Приблизно 100 років тому.
«Федір зібрався і поїхав. На прощання Василь поцілував велику шорстку і брудну батькову руку. Якось хотілося б щось батькові сказати. Якесь тепле добре слово, щось приємне. Ні. Батько нічого такого не потребує. Сів на воза — вьйо, коні рушили, віз покотився, батькова спина по часі зникла. Василь стоїть хвилинку… Чи не побігти йому за батьком? А хто буде орати, скородити, водити на пашу коні, зносити їм на ніч?
— Васька! — крикнув на нього Євген.
Василь швидко повертається і біжить… до ґанку, на сходи.»
У. Самчук
💔1
#Настя_і_Василь
Част. І
Настя Мединська була незнаною плянетою на небозводі Василя Шеремети. Бачив її і то в різних місцях. Була це велика жіноча сила.
Навіть Ігор Круп, твердої вдачі і стоїк, що на цілий світ дивився з неймовірної висоти, благально домагався знайомства з нею. Відкинула.
З такої віддалі Василь Ш. знав і розумів Настю Мединську. Він і не думав скорочувати між нею і собою відстань. Він її трошки обожнював, але так, здалека, обережно, несміливо. Легенди про Венеру, яка ніби вийшла з морської піни, він переносив чомусь на ту струнку, юну, русяву дівчину в блакитному капелюшку.
Далі буде…
Част. І
Настя Мединська була незнаною плянетою на небозводі Василя Шеремети. Бачив її і то в різних місцях. Була це велика жіноча сила.
Навіть Ігор Круп, твердої вдачі і стоїк, що на цілий світ дивився з неймовірної висоти, благально домагався знайомства з нею. Відкинула.
З такої віддалі Василь Ш. знав і розумів Настю Мединську. Він і не думав скорочувати між нею і собою відстань. Він її трошки обожнював, але так, здалека, обережно, несміливо. Легенди про Венеру, яка ніби вийшла з морської піни, він переносив чомусь на ту струнку, юну, русяву дівчину в блакитному капелюшку.
Далі буде…
🥰1
#Настя_і_Василь
Част. ІІ
— А ви, Василю, заходьте до мене частіше. В неділю чи в свято… Підемо в наші гори…
— З приємністю, — буркнув Василь.
Того самого вечора Василь Шеремета вписав до свого щоденника: «Вперше ближче пізнав Н. М. Тішуся!»
Част. ІІ
— А ви, Василю, заходьте до мене частіше. В неділю чи в свято… Підемо в наші гори…
— З приємністю, — буркнув Василь.
Того самого вечора Василь Шеремета вписав до свого щоденника: «Вперше ближче пізнав Н. М. Тішуся!»
🥰1
#Настя_і_Василь
Част. ІІІ
На перерві він бачить Настю Мединську, що йде через їхню клясу до виходу. Вона ледь помітно на нього зиркає, і його серце від цього падає десь далеко вниз. Він швидко відвертається і ховає в тінь барву свого лиця. Це його кат — та барва. Це виказує його. Це вічне його нещастя. Чому інші спокійно дивляться на дівчат і не червоніють, а він мусить червоніти та ще таким демонстративно ганебним способом?
Част. ІІІ
На перерві він бачить Настю Мединську, що йде через їхню клясу до виходу. Вона ледь помітно на нього зиркає, і його серце від цього падає десь далеко вниз. Він швидко відвертається і ховає в тінь барву свого лиця. Це його кат — та барва. Це виказує його. Це вічне його нещастя. Чому інші спокійно дивляться на дівчат і не червоніють, а він мусить червоніти та ще таким демонстративно ганебним способом?
🥰1