#поезія #Багряний #освітарня
В час вечірний, час печальний
я тебе чекаю в храм мій, —
у кімнаті сонця сальви
і махорки тиміями.

Ти прийди, моя далека,
через хащі вечорові,
обернись хоч в тінь лелеки
і розправ крилаті брови.

Проболіло серце груди,
простромили думи далі.
Навівають перегуди
біль в задуманій печалі.

Навівають перегуди,
перебори, тони вітру, —
ніби хтось за ніжні груди
зачепив забуту цитру…
Зі збірки «До меж заказаних», 1927-8

#освітарня #словотека

#освітвечір
Друзі, запрошуємо всіх охочих на літвечір цього четверга о 17:00 у книгарню Закапелок на Верхньому ВАЛУ 62.

Говоритимем про Івана Багряного, його вірші, життя та різне літературне)

Вхід вільний, для запису ставте + у коментарях😊

#література #розстріляне_відродження
У 26 році Багряний (йому тоді лише 20!) пише сатиричний вірш-поему "Батіг". Взагалі, аж до 43 року (коли він написав "Тигроловів") Багряний сливе виключно поет.
"Батіг" -- це славень цьому предмету, нагаю або канчуку (все це синоніми до "батога"), а ширше -- це інвектива проти сучасного йому "канчукового" або "поліційного" режиму.
Приємного читання)

БАТІГ
І
Його із шкіри зроблено простої
Руками людськими. Давно. В старі часи.
О майстре перший з ери кам'яної!
Чолом тобі, найбільшому з усіх!
Чолом! Чолом!!.— кричить це твій нащадок
Через мільйони літ, вклоняючись до ніг,
За вічне те, що залишилось в спадок,—
За те єдине, що тримає ладу,—
За цей шедевр —
батіг!
Пройшли віки — геть-чисто все змінилось,
Ти чуєш? — все! І сонце вже не те.
А твій батіг ні тлінь, ні смерть не з'їли.
Ба, ні! Його ще навіть доточили,
І руків'я у ньому золоте.
Збагнув? Ге-ге! — Ти ж геній геніальний!
Та проти тебе лялька Стефенсон!
Тобі б от пам'ятник, єдиний і останній,
У нас!.. Не тут, а, скажем, десь в Лозанні..
Чи снивсь тобі цей сон?!.
Чи думав ти, що прилад твій для муки
Переживе геть ряд мільйоноліть?!
Чи думав ти, що ним твої правнуки
Так геніально будуть володіть?!
Це вже не те, що мотуз біля палки.
У нас він тут і там, етцетера...
І того пужална, чи то простої сталки,
Не відрізнити часом від пера.
Ні, не збагнеш ти, пращуре немудрий,
Куди тобі? Куди?!. Ти в небутті.
Ти варвар був, а ми боги — не люди,—
Нам коней мучити ганебно на батіг.
Тепер не те, тепер у нас "культура",
"Цивілізація" і тисячі ідей!
Тепер у нас...
Та що ти тямиш, мурий!
Тому й батіг у нас із дроту, а не з шкури,
Що спеціально для людей!
О, як він б'є!.. Я знаю, як він б'є...
Проклятий день! Гей, предку огрубілий!
Чи тямиш ти, як ніжних він жує? —
Так елегантно,
з свистом б'є!
Здирає пас
На серці і на тілі.

Гарне визначення мистецтва:
На мистецтво ж дивимось так, що воно nовинно бути засобом для nередачі nочувань від людини до людини, бути мостом між іх душами, бо мистецтво є діяльність людини, в якій остання зовнішніми npoявaми передає свої почування другим людям поза мe.нca.ttu місця й часу, або, кажучи инакше, мистецтво є знаряддя для зносин людей між собою в сфері nочувань, як слово є знаряддя для зносин людей у сфері абстрактної думки.
З Маніфесту Ґроно

Чи, на вашу думку, визначення вдале?

#Азовсталь #Маріуполь
Сьогодні річниця виходу в полон захисників і захисниць Азовсталі. На заводі були різні підрозділи: азовці, нацгвардійці, прикордонники, тероборонці. Більшість з них досі в полоні. Прошу згадати про них!

Привіт, друзі!
Запрошую всіх на черговий #освітвечір😊📚
Цього разу говоритимем про літконтекст наших двадцятих: основні літобʼєднання, центральні постаті, важливі етапи.

Вхід за записом у формі: https://forms.gle/Gcy7oq411UknMyNs8

Чекатиму на вас цього четверга о 18:30)

#захалявний_Сосюра #Сосюра #поезія
Частина І
У хаосі наших розмов, хтось сказав:
- Володя, прочитай щось з "Мазепи". 3 тих пасусів, що псують нерви цензорам.
- Та ви то вже чули, - відповідає ніби дитячим тоном Сосюра.
- Я, наприклад, ніколи не чув, - кидаю відразу.
- Я не чув,- каже Фомін. - А як хтось і чув, то радо послухає
вдруге.
- Володя, давай. Не задавайся, - каже Первомайський. І Сосюра почав читати: