Часом питаємо себе: чому так склалося, що Україна ніколи не була Україною (за виїмком останніх 30 років)?
Пропоную відповідь М. Драгоманова за 78ий рік. Окрім думок цікавий і правопис. Остаточно то він уставився лише після революції 17го року. А доти чітких правил не було, і кожен регіон писав по-своєму.

"Ніхто не може перечити, шчо така сила народу (українського — АБ), коли б була на своjij волі j в спільці, то здоліла б шчо небудь зробити дльа себе j стати в пригоді дльа сусід. Тільки ж од давна усе те, шчо робилось на нашіj землі j навколо, вело не до того, шчоб міцнішче звести наші громади в спілку, а шчоб розбити j ту спільність, jака j була сама по собі j поміж громадами j поміж льудьми в кожніj громаді. Перша причина j тут, звісно, була — місце, на котрому довелось жити нашим громадам: на великіj дорозі, через котру перлись в Європу степовики — воjаки з Азіjі і через котру до них добірались великі царства, сусідні з нашоjу Украjіноjу."

Далі йде про те, хто коли загарбав Україну. Якщо цікаво дізнатись, поставте + у коментах. Що скажете за правопис?)

«Наські українські казки запорожця Іська Матиринки», 1835 р.
Перше видання українських казок!

Цікаво, що про нього сказав критик Бєлінський:
«Сочинение отличается самым чистым малороссийским языком, который совершенно недоступен для нас, москалей, и потому лишает нас возможности оценить его по достоинству.»

— Дивись! дивись! Ось-ось і наші з музиками!… Се щось да не просте: або-ж весілля, або-ж яка німецька чудасія! Запорожець з казками!… Чи не з неба оце, пане куме, він до нас звалився?

"Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав?" "Отже щебече!"... "Та ще як щебече?.. Все по-наські, по-наські! Слухай, лишень, мій голубе сизий!... Ну, та ти в школі вчився; бери да читай на здоров'ячко! Своє, не чужеє! Не бійся, не кислиця, а, на впрям, куди твоя годиться с сиром паляниця!... Раз по п'ять вертаюсь назад, читаю не начитаюсь, гляжу не нагляжусь — таке ласе!... Дяковать, багацько дяковать, небожу Запорожцю, що хоть він за нас оступився з домовини відхватився, на сей світ ввалився, та й ну балакать з живими як з мертвими: мов би, кажи, ніколи не вмирав!..."
Українські казки Іська Запорожця Матиринки

ваші пропонови тут👇

#вірші #Рильський
Стоять граби прощоро-жовті
В промінні ясно-золотім…
Хай щастя, друже, не найшов ти, —
Але нащо тужить за ним?

Прозора склянка кришталева,
Вино червоне і хмільне…
Навколо шелестять дерева:
«Все збудеться і все мине.

І те, що дійсністю здавалось, —
Нікчемна тінь, даремний дим,
І те, що в снах нам увижалось,
Зробилось близьким і нудним.

Керуй на озеро спокою
Свої шукання молоді;
Все, що зосталося з тобою, —
Лиш слід весельця на воді.

Минають дні, минає літо, —
Але нащо тужить за ним?
Прозору склянку вщерть налито
Вином, червоним і хмільним!»
1918

Топтати ряст — це?🤔
✍🏻👇

«Письменні українці мусять заректися не йти з України, мусять упертись на тому, що кожний чоловік, вийшовший з України, кожна копійка, потрачена не на українську справу, кожне слово, сказане не по-українському — єсть видаток з української скарбниці, видаток, котрий не повернеться в неї нізвідки.» М. Драгоманов

Друзі, є половина
Але треба ще стільки ж!
Донатимо!🙏

https://send.monobank.ua/jar/3qc6vGZ2jk

5375411205298768

#Костюк #спогади #Драй-Хмара
Утретє ім’я його мені прозвучало трагічно в листопаді 35 року, коли мій колега Доценко повідомив мене про арешти Филиповича і Драй-Хмари. То був похмурий час у моєму житті. За кілька днів заарештували й мене. І ось тут, у темних тюремних коридорах наші шляхи перетинаються знову — вчетверте. Під час першої моєї слідчої процедури, у в‘язничній почекальні ТЮРПОД (Тюремного підвідділу) НКВД на Інститутській вулиці, я зустрів Ананія Лебедя, який мене поінформував, що закінчилось слідство над «націоналістично-терористичною» групою проф. Зерова, до якої інтенсивно тулять і Драй-Хмару.