#Аркадій #Любченко #Щоденник 41—45рр.
Багато Любченко згадує письменників у щоденнику, і тих, що вбили (особливо Еллана, Епіка і Хвильового), і тих, що лишились. Про останніх завше у негативних тонах. Ось одна з м'яких цитат. Кінець 42-го, з початку літа Аркадій у Києві (повернувся з Харкова), з НУС-ом (Нове Українське Слово, газета) не працював, йому дуже не подобається пристосуванець Штепа, але спілкується з представниками німецької влади, зокрема з Губертом, начальником культурної політики абощо. Він постійно розпитує Любченка за інших письменників у Києві.
— Але ж, пане, я вже не раз вам казав, що ні з ким з місцевих письменників не зв’язаний. Не знаю їх. Крім того, цілий цей місяць я пролежав безвихідно дома. Що ж я можу вам сказати? І повторюю, ці письменники мене зовсім не цікавлять, не потрібні вони мені. Скажіть ви мені краще, чи взагалі є тут, у Києві, якісь справжні письменники? По-моєму, нема. Принаймні, я не чув ні про кого, крім померлого недавно Юрія Будяка. Отже, і не питайте. Чого не знаю — того не знаю. А не вірите — перевірте. Це так само легко встановити, як і те, що я не орденоносець.
Багато Любченко згадує письменників у щоденнику, і тих, що вбили (особливо Еллана, Епіка і Хвильового), і тих, що лишились. Про останніх завше у негативних тонах. Ось одна з м'яких цитат. Кінець 42-го, з початку літа Аркадій у Києві (повернувся з Харкова), з НУС-ом (Нове Українське Слово, газета) не працював, йому дуже не подобається пристосуванець Штепа, але спілкується з представниками німецької влади, зокрема з Губертом, начальником культурної політики абощо. Він постійно розпитує Любченка за інших письменників у Києві.
— Але ж, пане, я вже не раз вам казав, що ні з ким з місцевих письменників не зв’язаний. Не знаю їх. Крім того, цілий цей місяць я пролежав безвихідно дома. Що ж я можу вам сказати? І повторюю, ці письменники мене зовсім не цікавлять, не потрібні вони мені. Скажіть ви мені краще, чи взагалі є тут, у Києві, якісь справжні письменники? По-моєму, нема. Принаймні, я не чув ні про кого, крім померлого недавно Юрія Будяка. Отже, і не питайте. Чого не знаю — того не знаю. А не вірите — перевірте. Це так само легко встановити, як і те, що я не орденоносець.
👍1
#Аркадій #Любченко #Щоденник 41—45рр.
18.І - 43р.
Класична зима. Мороз останнього тижня доходив 23—25°. Сонце. Сніг іскриться, сніг понависав скрізь, рясно обсипав дерева. Ще й паморозь пухнаста! А з 4 1/2 год. дня, як завечоріє, місяць підіймається, сяє на все небо. Київ посивів, Київ, як зачарований. Тоді, вечорами, виходжу пробігтись морозяними вулицями. Йду в ці вулиці, як у казку. Яка краса! Яка неймовірна краса! Людей на вулицях зовсім мало — оцим морозом, рипучим снігом, місячним шляхом... Яка краса! Я навіть забуваю, що маю спотворене екземою обличчя і саме тому можу вийти тільки увечері. Я, коли б це десь у полі, чи в лісі, чи взагалі на відлюдді, — упав би на коліна й молився.
18.І - 43р.
Класична зима. Мороз останнього тижня доходив 23—25°. Сонце. Сніг іскриться, сніг понависав скрізь, рясно обсипав дерева. Ще й паморозь пухнаста! А з 4 1/2 год. дня, як завечоріє, місяць підіймається, сяє на все небо. Київ посивів, Київ, як зачарований. Тоді, вечорами, виходжу пробігтись морозяними вулицями. Йду в ці вулиці, як у казку. Яка краса! Яка неймовірна краса! Людей на вулицях зовсім мало — оцим морозом, рипучим снігом, місячним шляхом... Яка краса! Я навіть забуваю, що маю спотворене екземою обличчя і саме тому можу вийти тільки увечері. Я, коли б це десь у полі, чи в лісі, чи взагалі на відлюдді, — упав би на коліна й молився.
👍3😍1
#Аркадій #Любченко #Щоденник 41—45рр.
Вчора знову ходив на Поділ Вознесенським спуском. Одлига, моква, справжній березень. Між ярів — вул. Кожум’яцька, Дьог-тярна, Гончарна, кривобокі будиночки, дерев'яні халупки, накопичення, тіснота, бруд і весняна вже прілість. Бліді виснажені люди, бліді обшарпані діти, хвацькі чубаті хлопці, що ходять лише серединою вулиці, затягані синьолиці дівчата з різкими рухами й верескливими голосами. Тут, по цих
хатках, подвір’ях і вулицях, никають самі злидні, злоба, порок і гріх. Але, поза цим, тут почувається старий, романтикою овіяний Київ.
Вчора знову ходив на Поділ Вознесенським спуском. Одлига, моква, справжній березень. Між ярів — вул. Кожум’яцька, Дьог-тярна, Гончарна, кривобокі будиночки, дерев'яні халупки, накопичення, тіснота, бруд і весняна вже прілість. Бліді виснажені люди, бліді обшарпані діти, хвацькі чубаті хлопці, що ходять лише серединою вулиці, затягані синьолиці дівчата з різкими рухами й верескливими голосами. Тут, по цих
хатках, подвір’ях і вулицях, никають самі злидні, злоба, порок і гріх. Але, поза цим, тут почувається старий, романтикою овіяний Київ.
😱3👍2
https://telegra.ph/%D0%86ntervyu-z-M%D1%96n-kulturi-O-Tkachenko-03-28
Привіт)
Інтерв'ю з О. Ткаченко, що ми зробили минулої середи. Ось оригінал https://www.20minutes.fr/monde/ukraine/4029660-20230326-moscou-utilise-culture-comme-instrument-guerre-denonce-ministre-culture-ukrainien
Привіт)
Інтерв'ю з О. Ткаченко, що ми зробили минулої середи. Ось оригінал https://www.20minutes.fr/monde/ukraine/4029660-20230326-moscou-utilise-culture-comme-instrument-guerre-denonce-ministre-culture-ukrainien
Telegraph
Інтерв'ю з Мін. культури О. Ткаченко
«Москва використовує культуру як знаряддя війни» – заявляє Міністр культури України Зустріч домовлено на 11:30 у Києві. Олександр Ткаченко зустрічає 20 Minutes всередині самого Міністерства культури, аби поговорити про мистецтво в країні, що в війни. При…
https://youtu.be/vdzQ5LGxO3o
Раджу послухати цю бесіду з о. Мартинюком. Гарно говорить і слушні речі.
Про війну, зло, дух і опір.
Приємно бачити, як українська церква НЕ тримається осторонь державних переживань.
Раджу послухати цю бесіду з о. Мартинюком. Гарно говорить і слушні речі.
Про війну, зло, дух і опір.
Приємно бачити, як українська церква НЕ тримається осторонь державних переживань.
YouTube
ЛЮТИЙ LIFE — отець Віктор Маринчак
Інтерв’ю Дмитра Кутового з отцем Віктором Маринчаком, священником, філологом, богословом, отцем-настоятелем Храму Іоана Богослова ПЦУ. Розмова присвячена:
- вірі в Перемогу та страху;
- неминучості смерті та гідному життю;
- звірствам росіян як закладеному…
- вірі в Перемогу та страху;
- неминучості смерті та гідному життю;
- звірствам росіян як закладеному…
Частина 1
Про Лавру й наказ залишити святиню. Репортаж з місця подій.
https://telegra.ph/Velikij-Vih%D1%96d-chi-v%D1%96dbudetsya-03-29
Про Лавру й наказ залишити святиню. Репортаж з місця подій.
https://telegra.ph/Velikij-Vih%D1%96d-chi-v%D1%96dbudetsya-03-29
Telegraph
Великий Вихід, чи відбудеться?
Частина 1 Гадаю, багато з вас чули про заяву мінкультури О. Ткаченка про виселення монахів з монастиря на території київської Лаври. Разом із французьким журналістом П'єром Алонсо (Pierre Alonso) ми вирішили висвітлити ці події. Він для Tribune de Genève…
👍6
Частина 2
Про Лавру, о. Лаврентія з ПЦУ
https://telegra.ph/Velikij-vih%D1%96d-SHCHo-bude-z-Lavroyu-03-30
Про Лавру, о. Лаврентія з ПЦУ
https://telegra.ph/Velikij-vih%D1%96d-SHCHo-bude-z-Lavroyu-03-30
Telegraph
Великий вихід. Що буде з Лаврою
Частина 2 Погода нас не тішила. Було за 12-ту, далі план був поговорити з кимсь із Михайлівського собору (ПЦУ). Вранці мені порадили знайти отця Лаврентія, втім одрадили шукати його між 12-ою та 2-ою, мовляв, "обідній час". Відтак ми теж вирішили скористатися…
👍2❤1😢1
Перший поверх першого під'їзду — мешкання Леоніда Чернова-Малошийченка. Оце той поет Леонід, на якого ми, діти, кидали завжди заздрісні погляди, коли він у соняшні дні грівся на сонечку на своєму бальконі першого поверху. Заздрити було чому — він же ж бував і Індії... Прочитайте його книжку "125 днів під тропіками".
Я ж її мав, подарував через тато Чернов спеціяльно для мене, написавши на книжці так: "Малому Вовці на спомин від Леоніда Індійського".
В. Куліш, Слово про будинок "Слово"
Я ж її мав, подарував через тато Чернов спеціяльно для мене, написавши на книжці так: "Малому Вовці на спомин від Леоніда Індійського".
В. Куліш, Слово про будинок "Слово"
❤3🤩1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Тетяна Терен про культурну пам‘ять, шістдесятників, 90-ті.
Надзвичайно цікава промова.
Надзвичайно цікава промова.
👍1
У Харків, навесні 33-го, зустрічаються два письменники: Любченко та Хвильовий і вирішують їхати на село...
https://telegra.ph/Jogo-tayemnicya-Arkad%D1%96j-Lyubchenko-04-05
https://telegra.ph/Jogo-tayemnicya-Arkad%D1%96j-Lyubchenko-04-05
Telegraph
“Його таємниця”, Аркадій Любченко
“Пишу зараз нарис про Хвильового до травневого числа “Н.д.” – Так, перебуваючи в Моршині, занотував Аркадій Любченко у своєму щоденнику 7 квітня 1943 року. Цей нарис під назвою “Його таємниця” він готував до роковин смерті свого вірного друга Миколи Хвильового…
👍1
Друзі!
Відкриваємо збір на дрон Мавік-3 для аеророзвідки 127 бригади 228 батальйону. Хлопці зараз у Бахмуті!
Дрони необхідні для калібрування вогню нашої арти.
Втрати дронів великі: за 11 днів команда втратила 5 дронів.
Мета: 80 000
Долучаємося, друзі!🙏
https://send.monobank.ua/jar/3qc6vGZ2jk
5375411205298768
Відкриваємо збір на дрон Мавік-3 для аеророзвідки 127 бригади 228 батальйону. Хлопці зараз у Бахмуті!
Дрони необхідні для калібрування вогню нашої арти.
Втрати дронів великі: за 11 днів команда втратила 5 дронів.
Мета: 80 000
Долучаємося, друзі!🙏
https://send.monobank.ua/jar/3qc6vGZ2jk
5375411205298768
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
👍3
"Я може згадував про нашого Джоя, англійського сетера, подарунок Хвильового. Наш Джой був надзвичайно розумний і прив'язаний до нашої родини песик. Під час голоду 1933 р. ми віддали його одному старшому лейтенантові, що жив у будинку напроти "Слова" для командного складу летунства. Однієї ночі почули ми як наш Джой тоскно заводить. Думали ми, що він тужить за нами. Звичайно, що пес тужив, хоч лейтенант його й розкішно годував. Але це голосіння було таке пригноблююче, що я витримав і пішов глянути, хоч це й було заборонено, одним оком на нашого Джоя. Він, побачивши мене, кинувся до мене і я його забрав з собою. Лейтенант тієї ж ночі застрелився, залишивши дружину і двоє діточок. Залишив теж записку — "Більше витримати не можу. Рятуй дітей і себе". Казали, що мав якісь неприємності на службі, але згодом ми дізнались, що він не міг пережити того, як його батьки на селі повмирали з голоду, а двох братів було розстріляно."
В. Куліш, Слово про будинок "Слово"
В. Куліш, Слово про будинок "Слово"
👍1
#Слово
І
"В Нагірному р-ні Харкова, тоді ще на кінці міста...стоїть огрядний, п'ятиповерховий будинок. Коли б на нього можна було поглянути згори, він нагадував би велику літера "С", вістря якої спрямовано у великий двір.
Названо будинок "Словом" і почав він своє недовге існування зимою в місяці грудні 1930 року.
"Слов'янами" були в першу чергу письменники поети, драматурги, малярі, композитори, актори. Поза людьми тих професій, попало туди й кілька людей відволіклих від культури, "по блату". Їх було небагато й жили вони непомітно, не звертаючи на себе спеціяльної уваги." В. Куліш (син Миколи Куліша)
І
"В Нагірному р-ні Харкова, тоді ще на кінці міста...стоїть огрядний, п'ятиповерховий будинок. Коли б на нього можна було поглянути згори, він нагадував би велику літера "С", вістря якої спрямовано у великий двір.
Названо будинок "Словом" і почав він своє недовге існування зимою в місяці грудні 1930 року.
"Слов'янами" були в першу чергу письменники поети, драматурги, малярі, композитори, актори. Поза людьми тих професій, попало туди й кілька людей відволіклих від культури, "по блату". Їх було небагато й жили вони непомітно, не звертаючи на себе спеціяльної уваги." В. Куліш (син Миколи Куліша)
👍2
"Перший поверх першого під'їзду — мешкання Леоніда Чернова-Малошийченка. Діти завше йому заздрили, та й заздрити було чому — він же бував в Індії. Прочитайте його книжку "125 днів під тропіками". Через тата Чернов спеціяльно подарував мені її, написавши на книжці так: "Малому Вовці на спомин від Леоніда Індійського."
👍4
Ніколи не забуду, як проходив попід його балконом Йогансен і гримів на весь двір:
— Здоров, Чернов!
У відповідь лунало:
— Здоров, Йогансен!
За хвилину проходив хтось інший, от хоч би Вишня, і знову грімке:
— Здоров, Чернов!
І на цей привіт відповідав Чернов обов'язково:
— Здоров, Йогансен! — хоч Чернову було видно, що то не він.
Ми тоді не знали, що Леонід догоряє від туберкульозу, який і поклав в могилу цього прекрасного письменника. Довго по його смерті (23 січня 33-го), проходячи попід отой балкон, нам вчувалося лунке... "Здоров, Йогансен!" Це був перший смертний випадок у "Слові".
— Здоров, Чернов!
У відповідь лунало:
— Здоров, Йогансен!
За хвилину проходив хтось інший, от хоч би Вишня, і знову грімке:
— Здоров, Чернов!
І на цей привіт відповідав Чернов обов'язково:
— Здоров, Йогансен! — хоч Чернову було видно, що то не він.
Ми тоді не знали, що Леонід догоряє від туберкульозу, який і поклав в могилу цього прекрасного письменника. Довго по його смерті (23 січня 33-го), проходячи попід отой балкон, нам вчувалося лунке... "Здоров, Йогансен!" Це був перший смертний випадок у "Слові".
👍2
Пропустимо кілька поверхів зі "случайно попавшими" і зустрінемо на четвертому поверсі Михайла Биковця, "Мишка" серед друзів. Був він здебільшого журналістом і літзнавцем, але найголовніше — директором бібліотеки ім. В. Блакитного на Каплунівській у відомому літбудинку Блакитного. Про будинок завтра, а от про Мишку кілька слів зараз. 👇
👍2