Вергілій про невблаганну смерть та здобуття слави
Stat sua cuique dies: breve et irrevocabile tempus
Omnibus est vitae; sed famam extendere factis
Hoc virtutis opus.
Кожному визначен день; у всіх коротке життя і його не повернеш; та славу продовжити подвигами — ось справа доблесті. Енеїда, кн10

Від одного коментатора:
Gloria enim, quae ex virtute comparatur, non solum ipsa immortalis est, sed homines immortales ac claros efficit.
Позаяк слава, що її здобувають із доблесті, не лише сама безсмертна, але й людей робить безсмертними й видатними.

Згодні?😉

Seneca: Summum genus infelicitatis misero est, fuisse aliquando felicem.
Велике нещастя бідоласі – бути колись щасливим.

👋👋 друзі)
Чи знаєте як сказати «рандомно» по-нашому? Голосуйте👇, а також пишіть свої варіянти у коментах😀

От іще одне «прикольне»слово здибав😀
Нáздиб, прсл – назустріч
«Я йтиму тобі наздиб» =
йтиму назустріч.

Іду наздиб до дівчини = на здибанку, себто зустріч)

Як вам?
Про мене – годиться, може стати у нагоді)

Випроба
Колись я думав, що це слово придумав я😂😂 а пак ні!
Правда, я ставив наголос посередині, а не на першому, як тут.

Де іншого, це те ж, що й «випробування», але з більшим наголосом на тому, в чому вона полягає, на самій «випробі», а не на дії.
До того ж воно коротше — а це завше ВЕЛИКИЙ плюс)

Отож, друзі, до вчорашнього😇 як сказати «рандомно» по-українськи?

Є два залізні варіянти, і два ситуативні, себто не до всього прикладні)

2 основні слова:
довільно
навмання

2 ситуативні:
бЕзбач
неОглядки

Усі ці слова означають «не дивлячись», наприклад
Відкрий книжку безбач і прочитай кілька речення.
Вибери неоглядки одну з трьох карт.

Додача
неОбзир — не оглядаючись
Необзир кинувся навтьоки.

Яке слово вподобали найпаче?👇

Як це «нагло» в українській?
Чи це «нахабно», чи якось по-іншому?🤔

4 лютого
«Час біжить карколомно… І будо б гаразд, коли б могти як слід працювати. Пишу драму, дістаю листи, зо всіх боків мене цукають, а я лиш думаю: огризатися чи мовчати? […]»

6 лютого
«Мучуся з драмою… Ох, і не легкий це жанр, а для мене сливе непосильний. […]»
Улас Самчук, Плянета Ді-Пі, 1947р.

Час біжить карколомно, як це?👇

Важкою ходить/грубою ходить — що це і про кого?🤔

Ось відповідь, друзі)👇
Вінки звитяги нам чоло вінчають,
Пощерблена спокійно висить зброя,
Не грім війни — веселощі панують,
Нетгрубий марш, а музика чарівна.
Шекспір, Річард ІІІІ

Привіт, друзі👋
Голосуємо👇

О. Олесь, Земля обітована
Галичина, 30-ті рр.
— Чув, що ви їдете…хм! На Україну…
— Як бачите. Збираємося в дорогу. Їдемо разом, товаришу!
— Ні, почекаємо. Мені, товаришу, і тут не зле. Що я там робитиму? В тюрмі я насидівся за царських часів, в Сибіру, на каторзі, теж побував і повторювати те саме не збираюсь. От хіба Соловки новина, то чи варто із-за них рушати з місця?! Для вас — це інша справа. А напишіть, товаришу, чи великі морози в Сибіру…і чи евентуально (= тоді) не хотілось би вам вернутись назад, погрітись біля старої грубки.

Там же трохи нижче, сім'я інтелігентів (батько публіцист, що свято вірить у комуністів і навіть видавав комуністичний часопис у Львові, сини теж пишуть, ще дочка є та мати) вже у Харкові, початок 30-х.

— Як... і його запідозрили? Що ж це таке? Ти мусиш його захистити. Це якесь непорозуміння.
— Я не знаю. Так тяжко розуміти тутешні обставини...але, очевидно, щось було... Так, без причини...
— Ти не знаєш його? Він же цілі роки листувався з тобою, намовляв їхати, висилав книжки... Хіба він, старий, переконаний революціонер, міг би щось писати проти уряду, влади? Нарешті, покажи його листи. Реабілітуй його, це ти мусиш зробити як приятель, товариш.
— Я майже все листування залишив вдома. Але що я маю робити? Я мушу вірити тим, хто його ближче знає. Цього нарешті вимагає революційний такт і дисципліна.
— (Син) Але ж це твій найближчий друг, татку... ще з передреволюційних часів. Ти сам казав, що він так багато для тебе зробив.
— Все, що можна зробити, буде зроблено. Я ж, власне, не знаю, в чому його обвинувачують. Розуміється, нічого серйозного... Якась дурниця, непорозуміння, може, наклеп з боку недобитків контрреволюції...