А зараз, дивіться, як поетично😍👇
«Текла бистрою річкою академічна словесність (російська, тобто), взявши початок із крутих, холодних гір, — се так, се річ відома; рвала вона береги і засипала пісками зелені сіножаті (образна метафора, як ялова [безплідна, як пісок] мова [бо чужа] душила [«засипала»] родючу стихію [«зелені сіножаті»], тобто рідну мову і тим-то родючу, що вона рідна), — се все так було справді. А тим часом (ось і друга стихія) то сям то там, серед степу або в глибокому байраці, з-під похилого дуба, дивись — пробивалась криничина; тихенько дзюркотала з неї вода, чиста, погожа (вода – метафора мови, епітети прикладаються природньо й до мови: чиста мова, (по)гожа тощо), і хто напав на свіже джерело (свіже!), залюбки з його напивався. Безвідні, кажуть, безвідні тії степи далекії (українські степи)! а тим часом Божа роса кропить їх щоранку, і дзюркотить то сям то там водиця з криниць невичерпаних. Оттак же (розв‘язок метафори) й слово наше рідне таїлось і таїться (бо «друковані» гребували тоді по-рідноау писати, а все по-російськи; Котляр, Квітка і ШЕВЧЕНКО справді першими заявили про права української, а слідком і сам Куліш, М. Вовчок тощо) по степах криничинами живущими, тілько ще не кожному давалося його нагИбати (=знайти, тобто).»

Чи можна ту саму думку прикласти до сьогодні? Що думаєте, ✍🏻👇

Післявродинові розважання)
#філософія_освітарня#філософія_життя
Живемо у миті, тобто живемо зараз, НЕ завтра, НЕ вчора.
Багато живуть завтрашнім днем і думкою мчать туди, де їм нічого не відомо; не менше потурають собі кохаючись у минулому, пестять себе або колишніми радощами, або ще 'кою марою… Одиниці живуть у моменті. А тільки в нім і життя, тут і зараз, hic et hoc.
⠀
Ставте 👍, пишіть свої враження, бувайте здорові!

Дві гарні слові)) прямцем з філософії причимчикували:
Пасіювати та іритивутися

Привіт друзі👋👋

Кілька міркувань про стереотипи про українців і Україну.

Що ви думаєте? Цікаво знати)

1. В українській після порівняльного ступеня ТРЕБА вживати прийменника, а не просто родового, як російською («он старше меня»; «этот дом выше того»).
На це у нас є кілька варіянтів:
І. Від: він старанніший ВІД свого брата.
ІІ. За: не знайшов дівчини кращої ЗА цю.
ІІІ. Як: не було кращої людини, як вона=від неї/за неї/ніж вона.

УВАГА❗️у нас НЕМАЄ сполучника ЧИМ – це російський («чем»)! Натомість його часто-густо чути!(

2. Тавтологічні звороти з прикметниками
Підсилити прикметника можна вживши однокорінневого прикметника з наростком -енний, -енький, -есенький:
«Побачите, якого нароблять колоту, читаючи про наші давнезні давна.»
Сила силенна чого
Старенна старість
Безліченна безліч
Ранком ранесеньким
Було це давнього давна

Голем-голісінький, босим-босісінький

Ще буде продовження. Чи дізналися чогонового? Коментуйте👇)

Продовжуємо з прикметниками, Прорівень😊💪

І. Російські наростки -подобный, - образный, -видный (шарообразный, шаровидный, крючкообразный тощо) зазвичай можна передавати нашими -уватий/ - устий/, -астий. Усі вони означають "подібний до", наприклад:
зеленуватий, барИлькуватий (як барило=бочка), діжкуватий, горбкуватий/горбистий, звірюватий (звероподобный) тощо.
Не з усіма словами так зробиш, але з багатьма, тож пам'ятаймо😉

ІІ. Наросток -ісіньк- – найвища міра прикметника:
Прямий > дуже прямий = прямісінький
Чистий > дуже чистий = чистісінький
Даремно > зовсім даремно = даремнісінько
Він (а)нічогісінько не знає😂
Ну він і дурнісінький у тебе🤣
На самісінькому кінці.
Він тут зовсім чужий > він тут чужісінький.

Гадаю, достатньо)
Чи було вам цікаво, друзі? Чи ви знали це? ✍🏿👇

Доброї ночі, друзі! Нагибав неймовірну статтю про Шістдесятників, радянське задушення нашої культури тощо, раджу до прочитання: https://zaxid.net/prozrila_tilki_nevelichka_kogorta_n1546764)

Тиша й втечище спонукає чи всипляє думку ?🤔
З Проб Монтеня:

«Знайшовши віднедавна втечище у хатньому затишку, я повзяв собі намір не братися ні до чого і провести у спокої та самоті той
недовгий час, що мені залишається ще прожити. Здавалося мені, що для мого духу нема і не може бути більшого призвілля, ніж байдикувати, аби мати змогу тішитися на самоті, зосередитися і замкнутися в собі. Я сподівався, що тепер легше йому буде добитися цього, бо з роками він постатечнішав і змужнів. Але я бачу, що
у неробстві думка тільки дармує
Лукан, IV, 704
і що, навпаки, розум мій, ніби з порваною гнуздечкою кінь, у сто разів шпаркіше ганяє самохіть, ніж робив це на звичній службі. Справді-бо, він плодить стільки химер одну за одною, без ладу і складу, стільки фантастичних монстрів, що, забажавши тверезо зважити, наскільки вони дивацькі та безглузді, я заходився списувати їх на папері, в надії, що згодом глузд мій, поглянувши на них свіжим оком, може, засоромиться і схаменеться.»

Неодназначний уступ, правда?)
Грається з читальником Монтень🤣 Врешті, як я розумію уривок, то втечище сприяє «плодити химери й дивацтва», а це неодмінні складники творчості, хіба ні?)
Зрештою про який папір і думки говорить Монтень, як не про свої роздуми-проби?)

Що ви думаєте з цього? Коли ви найбільш творчі?

До речі, довго шукав перекладу на англ retreat, ось і воно: втечище, як лат. refugium 😍😍

Дещо з Жака-Жана😝

Про "хибу мистецтв і наук", що яскраво видніє на предметах наук і мистецтва (себто на тому, що вони вивчають):
"Що б ми робили з мистецтвами без розкошелюбства тих, хто їх годує? Без людських несправедливостей пощó існувало б право? Що стало б з історією, коли б не було ні тиранів, ні війн, ні змовників? Одним словом, хто б хотів прожити життя у ялових спогляданнях, якби кожен, пильнуючи лише коло обов’язків людини та природніх потреб, мав час тільки на батьківщину, знедолених та своїх друзів? Чи ми, далебі, створені, щоб померти, прикуті до краєчків криниці, куди втекла правда? Одне оце міркування повинне відвернути, з перших же кроків, всякого, хто всерйоз намірятиметься/задумуватиметься виховати себе вивчаючи філософію."

Тут, знов таки, є частка гри, але ж і правди, ні?

Читаю зараз Стусові листи, подобаються ж мені вони, друзі! Скільки стійкості, скільки стоїчної криці!
Ось взяла хіть поділитися — думка не ух яка, та цікава:
"Поздоровляю тебе з сином. Я радий і з того, що син — у мого друга. Оця повнота життя нарешті відвідала мого товариша. Вітаю від щирого серця. Бажаю йому доброго здоров’я, а тобі — виростити чесного і щирого синочка. Я, навіть не бачивши його, уже починаю йому симпатизувати. Бо ж діти моїх товаришів — це щось особливо ваговите, особливо знаменне."

Ось яка вона — "повнота життя": на майна нажити, не жінку-красуню мати, а батьком сина стати...👇👇

А "виростити чесного і щирого синочка" перегукується з "бо теперішня людина – тільки освічена. Людина – це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина – твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є покищо? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни – доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте.", що він писав синові.

Які думки викликало? Діліться👇, завше приємно — розважати разом)

Коли я не читаю,
я готую👨‍🍳🎂😍

#словодня
Віддо
Приндитися – індичитися, гороїжитися, бундючитися.
«Чого це ти наприндився, що я не пишу тобі? Я пишу, а ти сердишся. Я рву робочий час (пишу під час служби), а ти сердишся…» Стус, з листів.

Власне, у визначенні маєте й синоніми. Отож приндитися – це виявляти незадоволення, «невконтентування»🤣🤣

Інше питання: Індичитися чи Индичитися? Власне, у вимові це і не «і», і не «и», чи не так?
Обрав звичніший для нас варіянт, бо все ж кажу «інший», щодо цього не настільки радикальний.

Що ви думаєте з цього? Діліться думками👇👇)

#словодня
Брехун, брешко, брехайло, брехач, брехака, брехачка (для обох родів)😂😂… як ще?🧐⬇️

Чистобреха
Скоробреха
Плетюга

А дієслова? ⬇️⬇️
Верзти
Плести

А вирази? Нате😃
Бреше на всі заставки
Либонь, ти у Брехунівці родився
Бреше, як Рябко
В диві очі брехати
Брехню точити
Москаля везти
З губи халяву робити

Що з цього всього найбільше подобається вам?✍🏻👇

#словотека

Привіт друзі!
Є така штука як перехідність й неперехідність дієслово☹️ Та зажди, зажди! Не хмурсь, усе не так складно, а цікаво насправді)👇👇

Так от перехідним є дієслово, що його дія переходить на предмет/об'єкт (по-граматичному це зветься одним словом "додаток"), наприклад: я читаю (кого?/що?) книжку. Тутки дія (читати) переходить на об'єкт (книжку).
Є й неперехідні дієслова: я літаю/плаваю (тут дія нікуди не переходить, а лишається з діячем).

Так от, у нас є низка дієслів, які змінюють цю свою властивість, мінючи І на И:
Білити стіни <> стіни біліють;
дурити інших <> дуріти самому;
веселити когось <> веселіти від алкоголю;
збіднити когось <> збідніти самому;
багатити інший і багатіти самому;
війна обезлюдила місто <> місто обезлюділо від війни

Це не вичерпний перелік. Тепер помічатимете, і всяк раз, як читатимете дієслово на -ити, змініть його на -іти і подивіться, чи воно щось значить😙
Ачей, як-то кажуть, значить😜

До речі, дуже часто дієслова на -ити роблять неперехідними, додаючи зворотну ч-ку -ся: він збагатився, замість він збагатів, місто знелюднилось, замість знелюднíло.

Мені все ж здається, оскільки можемо їх розрізняти морфологічно😎, чом би робити радше так? Що ви думаєте з цього? Чи знали про таку нашу здатність?

#словодня
Отож, друзі, ось, що означає маркітний.

📍Хто знає французьку – це чудовий відповіник їхньому morose;
📍хто знає англійську – sullen/sulky😞😟

Кілька #синонімів?
- марудний
- нудний
- понурий
- притиснутий?
- хмурний, журний, невеселий, сумний
А також:
- моторшний
- страхітний
- лячний

Став уподобку👍 і шир канал серед друзів, якщо подобається)

Гарного вечора😀🌆