3. Структура.
Залізниці - один із найцікавіших об'єктів для дослідження. Їх будують довго, їх будують заради майбутнього. І вони повністю змінюють простір довкола себе. Те саме стосується інших великих об'єктів інфраструктури - від твердих римських доріг до автобанів і від телеграфних ліній до оптоволокна. Але структури бувають не лише матеріальними. Системи права, міри ваги, писемність, календар, модель сім'ї, мова, кухня - все це формує топографію світу в спосіб не менш глибокий.
Історія як наука (в кращих її проявах) давно не вивчає "події" чи "факти" минулого. Бо факти - хаотична мішанина, в якій сам чорт (чи то Маркс) зламає ногу. Історію цікавлять речі масштабні і довготривалі - те, що не зникає від пориву вітру, а переживає катаклізми і геноциди. Рівні народжуваності і грамотності, поширення технологій, становлення і занепад держав, масові міграції, епідемії, культурні злами.. Структури - це невидимі шестірні нашого світу, ті самі "жорна Господні", які мелють повільно, зате напевно.
Ми проникнемо за лаштунки історії і спробуємо зрозуміти, які сили насправді приводять її в рух.

Щоб зрозуміти, як працює культурний колоніалізм, досить глянути на назви центральних районних бібліотек в м. Києві:
Голосіївського р-ну - ім. Некрасова;
Оболонського р-ну - ім. Пушкіна;
Печерського р-ну - ім. Салтикова-Щедріна;
Солом'янського р-ну - ім. Достоєвського.

І то лише центральні. А є ще бібліотеки Блока, Грибоєдова, Лермонтова, навіть, смішно сказати, Новікова-Прібоя - заіржавілого класика доби сталінізму.

Ну і вишенька на торті - бібліотека для дітей Деснянського району імені Зої Космодем'янської. В 2018 ніби збирались її перейменовувати, але віз і нині там. Мораль: діти, якщо будете гарно себе вести, німці повісять вас за підпал сараю і ви станете шахідами!

Все одно Києву пощастило більше, ніж Харкову. У нас хоч би головна публічна бібліотека на честь Лесі Українки названа, а не Віссаріона Бєлінського. Як там казав цей прогресивний мислитель, блогер і хіпстер: "Ох, эти мне хохлы! Ведь бараны, а либеральничают во имя галушек и вареников со свинным салом". Оце людина! Зараз би лекції читав київській богемі.

.

Слід зауважити, що в Москві також є Бібліотека ім. Т.Г. Шевченка. На вулиці Генерала Єрмолова, завойовника Кавказу:
"Отам-то милостивії ми
Ненагодовану і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо. Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов’їх".

Диявольська насмішка.

"Душі прекрасні пориви". Screw you!

Я тут заглибився в історію шоколаду "Чайка". Хотів дізнатись ім'я автора фірмової етикетки. Виявилось, що в СРСР ці шоколадки випускав десяток різних конд. фабрик і у кожної був власний дизайн.

Ось Бабаєвська фабрика, Москва.

Сормовська ф-ка, Горький

Брутальний Дніпропетровськ.

Мінськ

Харків, фабрика "Жовтень" (нині "Харків'янка"). Початок 1960-х років.

В Ризі навіть отаку красу випускали.

Але це все не наш варіант. Сучасна обгортка "Чайки", яку випускає Рошен, виглядає отак.

З'ясувалось, що з 1960-х шоколадку з таким дизайном випускають на Київській кондфабриці ім. Карла Маркса.

Але не тільки.