До речі, партія Орбана недарма називається FIDESZ. Це абревіатура від Fiatal Demokraták Szövetsége (Альянс молодих демократів). Його заснували в 1988 році студенти-юристи з Будапештського університету, які виступали проти комуністичного уряду Яноша Кадара. Вперше вони заявили про себе 16 червня 1989 на церемонії перепоховання Імре Надя на Площі Героїв в Будапешті. Речник Альянсу - 26 річний Віктор Орбан виступив перед 250 тисячним натовпом із закликом вивести з країни радянські війська і провести чесні вибори. Згодом представники Fidesz брали участь в консультаціях Круглого столу, які призвели до скасування в Угорщині однопартійної системи.
За свою правозахисну діяльність група і один з її лідерів Петер Мольнар в 1989 році навіть отримали норвезьку Меморіальну премію Торолфа Рафто. (На сайті премії визнають, що Фідес уже не торт, але сам Мольнар нібито зберіг відданість її духу).
В 1990 році Альянс став партією ліберального спрямування. В 1992 вони навіть вступили до Ліберального інтернаціоналу (вийшли в 2000). На перших вільних виборах в парламент Fidesz набрав 6% і сформував власну фракцію, яку очолив Орбан. В квітні 1993 він же стане лідером партії, замість колективної політ. ради. І одразу ж почне зсувати Альянс вправо. Невдоволені новим курсом - на чолі з П. Мольнаром і Г. Фодором зі скандалом вийдуть з партії. Так починалась довга дорога до першого в ЄС "гібридного" режиму.
В 2014 р. у своїй знаменитій промові в місті Беїле-Тушнад колишній ліберал Віктор Орбан оголосить про смерть лібералізму в Угорщині. "Ми маємо покінчити з ліберальними принципами і ліберальними методами соціальної організації і загалом із ліберальним розумінням суспільства". "Угорська нація - це не просто група індивідів, але спільнота, що має бути організована, зміцнена і по суті вибудована. І в цьому розумінні нова держава, яку ми будуємо в Угорщині - це НЕЛІБЕРАЛЬНА держава."
Що ми знаємо про цикуту? Крім того, що нею отруїли Сократа, мабуть, нічого. Але і це - не зовсім точно. Смерть афінського вільнодумця описана наприкінці діалогу "Федон" його учня Платона. Дозволю собі зацитувати (пер. Й. Кобів): "Сократ ходив по кімнаті, потім сказав, що ноги вже важчають, і ліг горілиць: так-бо порадив тюремник. Коли Сократ ліг, той оглянув його стопи й голінки і запитав, чи він щось відчуває. Сократ відповів, що не відчуває. Після цього тюремник знову помацав йому голінки й, поволі посуваючи руку догори, показував нам, як тіло Сократа холоне і дубіє. Нарешті він торкнувся востаннє і сказав, що, коли холод підступить до серця, Сократ піде з життя ". Так і сталось. До речі, останніми словами філософа були: "Крітоне, ми винні Асклепію півня. Тож віддайте його, не забудьте".
Звернімо увагу, що Платон не називає отруту, від якої помер Сократ. З інших джерел, зокрема, Ксенофонта нам відомо, що для страт в давніх Афінах використовували сік рослини "κώνειον", яку римляни називали "cicuta". Але що саме це була за рослина?
Найбільш очевидний кандидат: Cicuta virosа з родини Зонтичних (чи то пак Окружкових), яка українською зветься ВіхА отруйна. Але з цим є одразу дві проблеми.
А) Симптоми отруєння "віхою" геть не схожі на описані Платоном. Першим на це звернув увагу ще в XVII столітті швейцарський фармаколог Йоганн Вепфер. Він мав нагоду побачити результат дії цикути, коли восьмеро сусідських дітлахів наїлися корінців, які вони переплутали з пастернаком. В них почалися страшні корчі, щелепи звело, а з рота потекла піна. Двоє дітей померли.
Дослідники запідозрили, що Платон прикрасив оповідь, щоб зобразити смерть Сократа більш гідною, ніж вона була. В це можна було б повірити, якби не друга обставина.
Так, цикута ближча до нас, ніж ми думаємо. Зокрема, в грудні 2019 року діти в селі Стахорщина, Новгород-Сіверського району Чернігівщини наїлися її коріння, вмерзлого в річковий лід. Через пару хвилин в них почалась нудота, далі судоми... Наймолодший хлопчик помер у лікарні. (Якщо вас цікавить, чого б то пхати до рота всяку гидоту: запахом і смаком корінці нагадували моркву). Хай там як, в Середземнор'ї цю рослину не знають.
Тоді в чому ж справа? Як і завжди, в термінології. Якщо давні греки розуміли під kôneion цілком конкретну рослину, вже римляни перенесли назву cicuta одразу на кілька споріднених видів з родини Зонтичних. Ще більшу плутанину вніс батько наукової систематики Карл Лінней, який одну з рослин назвав Cicuta virosа, а іншу (болиголов): Conium maculatum. В свою чергу англійською вони називалися "poison hemlock" і "water hemlock". На той час здавалось, що великої різниці між отруйними бур'янами немає.
Але різниця була і доказ цього - сумна доля шотландського кравця на ім'я Дункан Гоу. В 1845 році він з'їв на роботі сендвіч, в який котрийсь з його дітей додав трохи "дикорослої петрушки". Вже через 15 хвилин в нього почали німіти і підкошуватись ноги. Через дві години в нього повністю віднялися верхні і нижні кінцівки, при цьому жодного болю він не відчував і залишався при тверезому розумі. Зник ковтальний рефлекс, перестали звужуватись зіниці. Зрештою, через три години в Гоу зупинилось дихання і ще через 15 хвилин він був оголошений мертвим.