#інше
Захотілося про це поговорити після того, як я вчора замислилась. Мабуть, зі сторони видається, що я малюю постійно і нічим іншим не переймаюсь ::'D, друзі, повірте, я переймаюсь. Іноді менше ніж усі, іноді дохуя. Це важко не перейматись і не пропускати все лайно через себе. Енівей розмова трішки не про це.
Хоч активно вчитись малювати я почала в 2016, малювала я і до цього. Найяскравіше, що пам'ятаю, це листівка з аніматроніками, яку я малювала брату ручкою. 22 липня 2015 року. День смерті моєї бабусі по татовій лінії і день народження мого брата Сашка. Думаю, не варто говорити, що я плакала тоді бо не могла повірити в те, що бабця так зіпсувала свято Сашку. Та листівка мала б його порадувати я думаю. Не знаю, чи пам'ятає він її взагалі.
Восени 2015 ми переїхали. Я все ще час від часу намагалась малювати в зошитах (поки окремих, бо в робочих мені все ще забороняли ✌️). Ясна річ малювала тільки фнаф ;:') бо що ще. В 2016 мені подарували перший скетчбук і власне я почала малювати вже андертейл.
В 2017-2018 я зрозуміла, що хотіла б займатись анімацією, бо я побачила мавку і хотіла створити щось своє теж. Тільки от проблема. Малювала я погано. То ж вирішила вчитись далі. В десятому класі правда вже стало байдуже, бо малоймовірно що я буду аніматоркою і все одно неприбутково і блаблабла. Скетчі та малюнки в період з 2019 по 2021 мали хіба що "мені треба зайняти руки" характер і та... Брух, не люблю згадувати ті часи. В 2021 я вирішила кинути малювати і не повертатись до цього.
І от повномасштабка. Березень 2022. Я сиджу в погребі з блокнотом, у якому вела перший воєнний щоденник. У погребі ще не провели світло та не зробили лежаки, то ж тільки маленький столик, три лавочки та свічка. Важко забути таке. Я трохи поновила малювання бо здибалась з однією дівчиною і мені подобались її оси. В мене були і мої власні, Богдана та Орися і вони все ще вагомі на задвірках спогадів. Бо це перші мої оси в укрпросторі і перші оси, яких я малювала дуже дохуя. Звісно, не так багато, як Альбаріуз та її Лео і Тоя, втім кілька місяців точно. І з кінця 2023, з появи лайс оф пі, а згодом і холоу найта, моє малювання стало у таку собі рутину.
Я б не сказала що мені легко визначати себе як художницю: я не сприймаю малювання так само серйозно, як більшість з вас. Як не крути, а я аматор і пишу я все ж набагато краще та розумію, чого хочу в письмі, теж більше, ніж з малюванням. Втім я не думаю, що в мене колись вийде кинути чи хоча б відмовитись на довгий час. Я не знаю, чому та як, але малювання чомусь завжди тут, коли мій світ розвалюється. Неважливо в якому саме плані, локальному чи глобальному. Правда я абсолютно не знаю, куди рухатись тут далі і чи хочу я рухатись.
Захотілося про це поговорити після того, як я вчора замислилась. Мабуть, зі сторони видається, що я малюю постійно і нічим іншим не переймаюсь ::'D, друзі, повірте, я переймаюсь. Іноді менше ніж усі, іноді дохуя. Це важко не перейматись і не пропускати все лайно через себе. Енівей розмова трішки не про це.
Хоч активно вчитись малювати я почала в 2016, малювала я і до цього. Найяскравіше, що пам'ятаю, це листівка з аніматроніками, яку я малювала брату ручкою. 22 липня 2015 року. День смерті моєї бабусі по татовій лінії і день народження мого брата Сашка. Думаю, не варто говорити, що я плакала тоді бо не могла повірити в те, що бабця так зіпсувала свято Сашку. Та листівка мала б його порадувати я думаю. Не знаю, чи пам'ятає він її взагалі.
Восени 2015 ми переїхали. Я все ще час від часу намагалась малювати в зошитах (поки окремих, бо в робочих мені все ще забороняли ✌️). Ясна річ малювала тільки фнаф ;:') бо що ще. В 2016 мені подарували перший скетчбук і власне я почала малювати вже андертейл.
В 2017-2018 я зрозуміла, що хотіла б займатись анімацією, бо я побачила мавку і хотіла створити щось своє теж. Тільки от проблема. Малювала я погано. То ж вирішила вчитись далі. В десятому класі правда вже стало байдуже, бо малоймовірно що я буду аніматоркою і все одно неприбутково і блаблабла. Скетчі та малюнки в період з 2019 по 2021 мали хіба що "мені треба зайняти руки" характер і та... Брух, не люблю згадувати ті часи. В 2021 я вирішила кинути малювати і не повертатись до цього.
І от повномасштабка. Березень 2022. Я сиджу в погребі з блокнотом, у якому вела перший воєнний щоденник. У погребі ще не провели світло та не зробили лежаки, то ж тільки маленький столик, три лавочки та свічка. Важко забути таке. Я трохи поновила малювання бо здибалась з однією дівчиною і мені подобались її оси. В мене були і мої власні, Богдана та Орися і вони все ще вагомі на задвірках спогадів. Бо це перші мої оси в укрпросторі і перші оси, яких я малювала дуже дохуя. Звісно, не так багато, як Альбаріуз та її Лео і Тоя, втім кілька місяців точно. І з кінця 2023, з появи лайс оф пі, а згодом і холоу найта, моє малювання стало у таку собі рутину.
Я б не сказала що мені легко визначати себе як художницю: я не сприймаю малювання так само серйозно, як більшість з вас. Як не крути, а я аматор і пишу я все ж набагато краще та розумію, чого хочу в письмі, теж більше, ніж з малюванням. Втім я не думаю, що в мене колись вийде кинути чи хоча б відмовитись на довгий час. Я не знаю, чому та як, але малювання чомусь завжди тут, коли мій світ розвалюється. Неважливо в якому саме плані, локальному чи глобальному. Правда я абсолютно не знаю, куди рухатись тут далі і чи хочу я рухатись.
❤1
Forwarded from UNDERTALE | DELTARUNE ASK
#Азгор_Дрімур_ask #Undertale
^ Запитати Азгора 🔢
А: я більше не знаю авешок 😭
АСК | ХУДОЖНИЦЯ
^ Запитати Азгора 🔢
Q: Намалюйте персонажа в вашій улюбленій AU (underfell, glitchtale і т.п.)
А: я більше не знаю авешок 😭
АСК | ХУДОЖНИЦЯ
🥰1
#інше
Ще я закінчила перший сезон Архівів Маґнуса і хочу сказати наступне.
Штука АФІГЄННА. Все ще чекаю тру горори але в цілому мені подобається, воно дійсно схоже на павутину з купи ліній та інтриг. Звісно, не всі епізоди справляють враження поки, але в цілому подкаст класний.
Ще я закінчила перший сезон Архівів Маґнуса і хочу сказати наступне.
Штука АФІГЄННА. Все ще чекаю тру горори але в цілому мені подобається, воно дійсно схоже на павутину з купи ліній та інтриг. Звісно, не всі епізоди справляють враження поки, але в цілому подкаст класний.
#фанфікшен #Квінтерой
Вихідні продовжуються і сьогодні замість анонімки — мінік в процесі з моїми осами і The Couple Ever. Так мені робить простіше, ніж присвячувати великі пости і так, планується п'ять розділів ще і останній для мене поки найвагоміший ☝️. Без спойлерів.
Приємного прочитання!
https://archiveofourown.org/works/63307213
Вихідні продовжуються і сьогодні замість анонімки — мінік в процесі з моїми осами і The Couple Ever. Так мені робить простіше, ніж присвячувати великі пости і так, планується п'ять розділів ще і останній для мене поки найвагоміший ☝️. Без спойлерів.
Приємного прочитання!
https://archiveofourown.org/works/63307213
#скетч
Додивляюсь вперше за століття Аватара який про стихії і та, понесло на Тісо та Горнет трішки бо Сокка і Сукі дуже Тісо та Горнет
Додивляюсь вперше за століття Аватара який про стихії і та, понесло на Тісо та Горнет трішки бо Сокка і Сукі дуже Тісо та Горнет
❤1
#скетч
У погребі освітлення краще ніж в коридорі, але в коридорі тепліше і поки обстановка дозволяє сидимо гріємось 🥰
У погребі освітлення краще ніж в коридорі, але в коридорі тепліше і поки обстановка дозволяє сидимо гріємось 🥰
🥰3❤1🔥1
Сьогодні великий день. Я на початку навіть не зрозуміла, про які 1096 днів йдеться, а потім зрозуміла що ну... Вже 1096 днів триває повномасштабне вторгнення. Здебільшого все всі скажуть за мене і не один раз, то ж хочу сказати всім спасибі за те, що ви тут і спасибі Збройним Силам України що ми всі тут. І що я теж тут.
Це фактично той самий час коли починаєш сумніватись для себе, чи все ок бо я відносно нічого не втратила. Звісно що боюсь втратити когось зі своїх близьких або вас, до всирачки боюсь. Проте, я сумніваюсь, що без війни зустріла б когось з вас. Дивовижно, наскільки можуть бути іноді близькі чуваки з інтернету, хай вони знаходяться в Одесі, Києві, Житомирі чи деінде по світу. Ви важливі для мене. Завдяки вам я тримаюсь в принципі.
Хочеться сказати дякую і тим, хто не спілкується зі мною. Не за те, що не спілкуються, офк. Наповнення того часу, коли ми спілкувались, було чудовим відносно.
І ще сьогодні день народження моєї улюбленої метроїдванії, моїх жуків. Мого холоу найту, завдяки якому в принципі можлива ця група і моя тумба. Це блять пиздець, що через росню я не можу намалювати вітальний арт сьогодні.
Я не знаю, на що сподіватись в майбутньому. Не хочу навіть думати про нього, якщо чесно. Побачимось тридцятого травня, майбутня я.
Це фактично той самий час коли починаєш сумніватись для себе, чи все ок бо я відносно нічого не втратила. Звісно що боюсь втратити когось зі своїх близьких або вас, до всирачки боюсь. Проте, я сумніваюсь, що без війни зустріла б когось з вас. Дивовижно, наскільки можуть бути іноді близькі чуваки з інтернету, хай вони знаходяться в Одесі, Києві, Житомирі чи деінде по світу. Ви важливі для мене. Завдяки вам я тримаюсь в принципі.
Хочеться сказати дякую і тим, хто не спілкується зі мною. Не за те, що не спілкуються, офк. Наповнення того часу, коли ми спілкувались, було чудовим відносно.
І ще сьогодні день народження моєї улюбленої метроїдванії, моїх жуків. Мого холоу найту, завдяки якому в принципі можлива ця група і моя тумба. Це блять пиздець, що через росню я не можу намалювати вітальний арт сьогодні.
Я не знаю, на що сподіватись в майбутньому. Не хочу навіть думати про нього, якщо чесно. Побачимось тридцятого травня, майбутня я.
❤2🔥1🥰1