Мита Трампа насправді не пов'язані з торговими бар'єрами проти США

Адміністрація Трампа нарешті розкрила формулу розрахунку своїх гучних "взаємних" тарифів, і це виявилася зовсім не та "взаємність", яку обіцяли. Замість відповіді на реальні торгові бар'єри, з якими стикаються американські експортери, нова формула просто бере торговий дефіцит країни зі США, ділить на її загальний експорт, а потім ще раз ділить навпіл.

Плакат, який Трамп гордо демонстрував у Рожевому саду, містив колонку з назвою "тарифи, що стягуються для США", але ці цифри просто вигадані. Вони не показують реальні тарифи інших країн, а є результатом маніпуляцій з цифрами торгового дефіциту. Це докорінно суперечить лютневому меморандуму самого Трампа, де він обіцяв "всеосяжний аналіз" усіх торгових бар'єрів.

Такий підхід непропорційно вдаряє по малих економіках з обмеженим експортом. Боснія отримала тариф 35%, хоча її весь експорт до США складає лише $163 млн, з яких найбільші категорії – боєприпаси, гумове взуття та матраци. Мадагаскар з тарифом 47% експортує до США загалом на суму $669 млн, переважно ваніль (на $143 млн) та одяг.

Багато країн, що розвиваються, просто не можуть дозволити собі імпортувати високотехнологічні та дорогі американські товари. Їхній профіцит у торгівлі зі США часто виникає не через торгові бар'єри, а через відсутність купівельної спроможності їхнього населення. Тобто, Мадагаскар експортує ваніль, але не може в обмін купувати літаки Боїнг чи програмне забезпечення Microsoft у тих самих обсягах. Проте нова формула ігнорує ці структурні відмінності економік.

Що стосується розвинених економік, то Японія, Південна Корея та ЄС потрапляють під високі мита через свою виробничу ефективність. Нова формула просто фіксує факт, що американці купують більше японських чи європейських товарів, ніж навпаки. Проте вона не враховує причини: чи справді там існують бар'єри для американських товарів, чи просто їхні виробники пропонують більш привабливу продукцію. Країни з високим рівнем продуктивності опиняються під більшими тарифами, навіть якщо їхні ринки відкриті для американського експорту.

Торговий представник США навіть не приховує цю підміну понять. У своїй заяві він прямо визнає, що розрахунок впливу "десятків тисяч тарифних, регулятивних, податкових та інших заходів" кожної країни був би "складним, якщо не неможливим". Тому вони пішли найпростішим шляхом – взяли дефіцит як "проксі" для всіх цих факторів.

Формула містить ще два параметри – еластичності імпортного попиту та цін, але їх значення встановлені так, що вони просто взаємно анулюються. У підсумку єдиним фактором, що визначає тарифну ставку, залишається торговий дефіцит.

Ця підміна "взаємності" на "зниження дефіциту" показує, що справжня мета адміністрації – не встановлення справедливих умов торгівлі, а просто скорочення імпорту, незалежно від того, наскільки чесними чи нечесними є торгові практики інших країн. Американські споживачі та бізнеси, які покладаються на імпортні компоненти, очевидно, заплатять за це високу ціну.

@OstanniyCapitalist