Церква — це містичне Тіло Христа. «Бо де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них», — сказав Господь (Матвія 18:20). Церква — це передусім вірні, які збираються в Боже Ім’я, однак із давніх давен християни віддавали свої оселі, роблячи їх особливим місцем молитви усієї громади. Про ці перші храми ми уже ніколи не дізнаємося, проте деяким із них вдалося вціліти у вирі історії.
Найстарішою християнською святинею вважається домашня церква античного міста Дура‑Европос, що знаходиться на території сучасної Сирії. Будинок спорудили 229 року, а між 233‑256 рр. почали використовувати як храм. Під час розкопок тут було знайдено фрагменти манускриптів із літургійними текстами, а також фрески, які сьогодні вважаються найстарішими християнськими зображеннями у світі.

☦ БРАТСТВО ЄДИ‌НАГѠ Ѡ‌КА

❗️А саме як спеціально найстаріший побудований храм для християн, є Ечміадзинський собор у Вірменії🇦🇲 (близько 303 року від народження Ісуса Христа). Його виникнення тісно пов'язане зі святим Григорієм Просвітителем, який у 301 році проголосив християнство державною релігією Вірменії — це сталося на понад десять років раніше, ніж у Римській імперії за імператора Костянтина. Григорій, який до того часу пережив тринадцять років ув'язнення в сирійській ямі за відмову поклонятися язичницьким богам, після свого визволення розпочав активне будівництво християнських святинь.

За церковним переказом, місце для майбутнього собору було обране не випадково. Григорію Просвітителю з'явився сам Христос, який зійшов з неба, тримаючи в руці золотий молот, і вказав ним на місце, де мав постати храм. Звідси й походить назва «Ечміадзин», що в перекладі з вірменської означає «Зійшов Єдинородний» (тобто Син Божий). Це видіння стало символом божественного благословення майбутньої святині. На тому місці раніше знаходилося язичницьке капище богині Анаїт, яке наказали зруйнувати, а на його руїнах заклали перший християнський храм.

Собор, який ми бачимо сьогодні, не є первісною спорудою. Найдавніша церква IV століття була відносно невеликою базилікою. У V столітті храм зазнав значних руйнувань під час навали персів, які переслідували християн. Відновлення розпочалося майже одразу, але справжнього розквіту собор досяг у VII столітті, коли вірменські зодчі додали центральний купол, що стало типовою рисою вірменської храмової архітектури. На жаль, у тому ж VII столітті араби зруйнували купол під час чергового нападу. Пізніше, у XVII столітті, собор знову відбудували, додавши дзвіницю та ризницю.

Однією з найцікавіших сторінок в історії Ечміадзину стали реставраційні роботи XIX століття. Тоді архітектори виявили під вівтарною частиною залишки найдавнішої споруди IV століття з унікальними фресками, які збереглися попри всі війни та пожежі. Ці фрагменти розпису дають уявлення про ранньохристиянське мистецтво, яке майже не дійшло до нас у первісному вигляді. Також під час розкопок знайшли стародавні хачкари — вірменські кам'яні хрести з різьбленими орнаментами, які стали символами національної віри.

Сьогодні Ечміадзинський собор є кафедральним храмом Верховного патріарха та Католикоса всіх вірмен, тобто головним духовним центром Вірменської апостольської церкви. На його території розташована ризниця, яка нагадує музей найвищої цінності. Там зберігаються такі реліквії, як заявляють спис Лонгіна — той самий, яким римський воїн пронизав бік розіп'ятого Ісуса Христа, а також частка Ноєвого ковчега, яку, за переказами, приніс на гору Арарат святий Яків, а пізніше приніс з гори Арарат католикос Акоп Мцбнеці. Окрему гордість становлять часточка Животворчого Хреста, мощі святих апостолів та стародавні євангелії, писані золотом на пергаменті.

▶️Ще одна цікавинка:

Щороку на свято Водохреща в Ечміадзині відбувається особливе богослужіння, під час якого освячують муро (святу оливу). Цей обряд сягає часів Григорія Просвітителя, а муро потім розвозять по всіх вірменських церквах світу для здійснення таїнства миропомазання. Також відомо, що в радянські часи собор дивом уникнув закриття: більшовики, які нищили церкви по всьому СРСР, не наважилися зруйнувати Ечміадзин через його величезне культурне та історичне значення.

☦ БРАТСТВО ЄДИ‌НАГѠ Ѡ‌КА

«Якщо є закони, значить, є і законодавець.»

☦ БРАТСТВО ЄДИ‌НАГѠ Ѡ‌КА

Пам'ятаю, як одного разу на кураторській годині на нашому історичному факультеті раптово викладач запитав: «Історично існував Ісус Христос?» Усі відповіли, що звісно не існував, і викладач повторно погодився з цим твердженням. Навіть ще один одногрупник додав у такому дусі, що «Ісус Христос був, скоріш за все, лише духовним збиральницьким образом для проповідників, якого насправді не існувало». Натомість я був єдиний, хто не погодився з цим твердженням: по-перше, як християнин, а по-друге, як студент-історик та археолог. Тому вирішив зібрати всі нехристиянські джерела щодо існування Ісуса Христа як реальної історичної особи того часу.

Хоча я маю зазначити: 22 джерела, це найменше з усього, що ми маємо для доказів існування нашого Господа Бога Ісуса Христа. Їх набагато більше, ніж ми зможемо уявити. Усі ці докази ховаються серед океану релігійного символізму, серед безлічі пророцтв, які здійснилися. Але найголовніше свідчення про існування Ісуса Христа — це дух. Саме ми і є свідченням того, що Христос був. Ми єдина світова релігійна група, яка піддається гонінням у всі часи. Навіть і зараз християни піддаються гонінням, геноциду та дискримінації в язичницьких країнах ісламу, юдаїзму, буддизму, індуїзму та в войовничому атеїстичному язичництві в Китаї, а також навіть у деяких «християнських країнах», які фізично знищують християнські храми, такі, наприклад, як Росія своєю війною в Україні, або Євросоюз через планомірну секуляризацію та атеїзацію населення. Не забуваємо й про войовничих безбожників в Україні, які намагаються з усіх сил витіснити за межі української державності християнські символи та згадку про християнство. Це можемо прослідкувати за останніми виробами прийняття герба Миколаївської області, де безбожники, язичники та неоліберали-урапатріоти опинилися по один бік табору проти християн, яких дискредитують як російських ботів.

Якщо Ісуса Христа ніколи не існувало, то за що проти нас чинять гоніння? За що, якщо наше вчення будується на абсолютній любові, чеснотах, повазі та покірності перед Господом? Вочевидь, через істину, яка сліпить їм очі, та через гординю перед Богом.

☦ БРАТСТВО ЄДИ‌НАГѠ Ѡ‌КА

https://telegra.ph/DAVN%D0%86-NEHRISTIYANSK%D0%86-DZHERELA-%D0%86SNUVANNYA-%D0%86SUSA-HRISTA-04-20

☦ БРАТСТВО ЄДИ‌НАГѠ Ѡ‌КА

"Мусульмани підпалили коптський християнський квартал Каїра, Єгипет. Горять цілі будівлі.
Християни в мусульманських країнах є одними з найбільш переслідуваних людей у світі."

Ось що відбувається, коли в країні є не два представники цієї найсильнішої релігії світу, а вони мають більшість та монополію на державу: вони починають релігійні гоніння та геноцид проти корінного населення, яке є прямими нащадками тих самих давніх єгиптян.

☦ БРАТСТВО ЄДИ́НАГѠ Ѡ́КА

Церква Івана Предтечі.

Храм Івана Предтечі в Керч є однією з найдавніших святинь міста. Першою можливою згадкою про нього вважають опис Ібн Батута, який відвідав Керч у 1334 році та провів ніч у церкві, не називаючи її прямо. Дослідники припускають, що йшлося саме про цей храм.

Сучасну назву церква отримала лише наприкінці XVIII — на початку XIX століття, коли її освятили на честь Івана Предтечі. Раніше вона могла бути присвячена святому Георгію. У 1634 році Еміддіо Дортеллі д'Асколі описав її як невелику грецьку церкву всередині фортеці з куполом, мармуровими колонами та мушлями, врослими в камінь. Лише з кінця XVIII століття в документах храм почали називати Івано-Предтечінським.

☦ БРАТСТВО ЄДИ́НАГѠ Ѡ́КА

Парамілітаризм – гарант захисту держави, нації та релігії

Стаття написана у тісній співпраці з проектом «@hristian_comunna»

У попередній статті лише торкнувся теми парамілітаризму. Однак це одна з основ легіонерського руху, і описати її декількома десятками слів неможливо. Тому я вирішив приділити цій темі особливу увагу і розкрити її суть у цій статті

Часто багато хто сходиться на думці, що парамілітаризм – це безглузде насильство. Ліберальна пропаганда намагається представити його як створення "нації вбивць", у яких немає ні співчуття, ні жалості, а лише "порожня голова" для виконання кривавих наказів

Але це брехня
Мета парамілітаризму – не безглузде вбивство, а усвідомлений захист і збереження як матеріальної, так і духовної спадщини

Коли нація слабка і оточена ворогами, вона неминуче стає частиною сильного сусіда. У цей момент все, що було дотепер – традиції, національна самосвідомість і навіть релігія – може зникнути назавжди.
У зв'язку з цим націю потрібно навчити не просто битися, а робити це усвідомлено. Вбити за наказ – це ремесло найманця. Вбити за свою віру і свободу своєї нації – це обов'язок громадянина. Парамилітаризм – це не зайва жорстокість, а гарант вільного майбутнього

Нещодавно наш партнерський канал наводив цитату Жоржа Валуа, який висловився про парамілітаризм до безумства брутально:

"Буржуа рахує на калькуляторі й підводить підсумки:
— Два плюс три дорівнює...
— Нульовому – говорить Варвар і розбиває йому череп"

Румунський легіонізм мав виражену соціальну забарвлення саме через експлуатацію народу буржуазними конторами. Тепер ви розумієте, навіщо нації потрібно вміти усувати недругів? Щоб не стати їх безправними рабами

Історія знає безліч прикладів, коли нація була поглинута іншою і перебувала під її впливом століттями, але потім повставала і продовжувала боротьбу. Це було викликано не просто підйомом самосвідомості, а релігійною усвідомленістю.
Це коли серб розуміє, що не може перебувати під владою турків не через податки чи політику, а тому, що вони не визнають його Бога

Парамилітаризм і Релігія нерозривні.
Без парамілітаризму не буде нації, здатної захистити свою віру. А без релігії нація залишиться лише купкою людей, не здатних до творіння і вищого сенсу

Якщо немає віри і немає нації – кому потрібна така держава? Хто згадає, що сповідував його дід, і коли його народ в останній раз давав відпор ворогам? Без парамілітарного духу держава перетворюється на порожню оболонку.

☦ БРАТСТВО ЄДИ́НАГѠ Ѡ́КА